26 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 340/873/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення
у справі №340/873/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції НПУ,
за участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Первинної професійної спілки «Правозахисники країни»,
про визнання протиправним та скасування наказу,-
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у цій справі №340/873/24 задоволено позов ОСОБА_1 , пред'явлений до Департаменту патрульної поліції НПУ про визнати протиправним та скасування наказу №15 від 08 січня 2024 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі №340/873/24 залишено без змін.
16.12.2024 представник позивача подав до Третього апеляційного адміністративного суду письмову заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн у зв'язку із розглядом справи №340/873/24 в суді апеляційної інстанції.
Заява мотивована тим, що 10.12.2024 до початку судового засідання у справі представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій зазначено про можливість подання документів на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення у справі.
Представництво інтересів позивача в справі в суді апеляційної інстанції здійснювалось на підставі договору про надання правничої допомоги №11а/24 від 04.12.2024, яким визначено вартість послуг адвоката в сумі 5000,00 грн, яка є фіксованою та підлягає оплаті в день ухвалення остаточного рішення судом апеляційної інстанції (після ухвалення вказаного рішення суду).
Департамент патрульної поліції подав пояснення, згідно яким просить відмовити у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що представником позивача подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу вже після оголошення рішення судом апеляційної інстанції. До завершення розгляду справи №340/873/24 у суді апеляційної інстанції ні позивачем, ні його представником не було подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, що унеможливлює її задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами 1, 3, 5 ст. 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи слідує, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі №340/873/24 питання про судові витрати не вирішено.
В даному випадку 10.12.2024, через систему «Електронний суд», представник позивача подав письмову заяву про стягнення судових витрат з відповідача, в якій зазначив, що докази понесених витрат позивач надасть суду протягом 5 днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у зв'язку із формуванням остаточної суми гонорару лише по завершенню розгляду справи.
Як з'ясовано судом, означена заява зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 10.12.2024 о 12:57, тобто до часу призначеного у цій справі судового засідання, що підтверджено також протоколом судового засідання від 10.12.2014, згідно якому вказане клопотання оголошувалось на початку судового засідання о 13:18:14.
Отже, наведені Департаментом патрульної поліції в письмових поясненнях обставини не відповідають фактичним обставинам, відповідно, не можуть бути підставою для відмови в розподіленні судових витрат.
По суті поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 05.06.2018 у справі №904/8308/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення позивачем витрат за надання йому правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн., які він просить стягнути на його користь з суб'єкта владних повноважень, представником позивача надано:
копію договору про надання правової допомоги №11а/24 від 04.12.2024, укладеного з адвокатом Клеветенко А.А., і за умовами згідно вартість послуг адвоката складає 5000,00 грн.;
довідку від 13.12.2024, якою адвокат Клеветенко А.А. підтвердив факт отримання готівкових коштів від ОСОБА_1 в сумі 5000,00 грн на виконання умов договору про надання правової допомоги №11а/24 від 04.12.2024.
Відповідно до предмету договору (п.1.1 договору №11а/24 від 04.12.2024) адвокат зобов'язується надати правову допомогу у вигляді представництва прав та інтересів клієнта ( ОСОБА_1 ) в суді апеляційної інстанції у справі щодо оскарження наказу №15 від 08.01.2024 Департаменту патрульної поліції НПУ (комплексна правова допомога, що полягає у консультації клієнта, підготовці клієнта для участі в засіданні суду апеляційної інстанції, безпосереднє представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції).
За наведеного вище правового регулювання в контексті спірних відносин суд апеляційної інстанції вважає, що подані зазначені вище документи не є достатніми доказами, які б підтверджували фактичне надання адвокатом послуг.
Відповідно до зазначеної вище ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тобто з метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу згідно з умовами договору про надання правничої допомоги законодавець передбачає обов'язкову наявність доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, незалежно від того, встановлений в договорі фіксований розмір гонорару чи ні.
В даному випадку, докази, які б підтверджували фактичне надання адвокатом послуг в межах договору 04.12.2024 позивачем (його представником) не подані, в матеріалах справи відсутні.
Сам по собі договір свідчать лише про певну домовленість між клієнтом та адвокатом та узгодження послуг, які належить надати відповідно до укладеного договору, а не їх фактичне надання. Не є таким доказом і оплата позивачем вказаної в договорі суми без документу, що містив би інформацію, які саме послуги надані адвокатом на відповідну суму, зокрема, ті, що пов'язані з розглядом цієї справи. Також не вважаються належним доказом і підписані представником позивача подані суду заяви по суті справи.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача вказаної вище суми як понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, тому подана представником позивача заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 139, 252, 311, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №340/873/24 - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко