19 лютого 2025 року м.Дніпросправа № 340/751/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 340/751/24 (суддя Казанчук Г.П., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо здійснення обрахунку розміру індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018 року по 13.05.2019 року, без врахування вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року до 13.05.2019 року, з урахуванням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та вже здійснених виплат індексації грошового забезпечення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 у даній справі в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Відповідач здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.05.2019, однак, не у належний спосіб. При цьому, розрахунок суду не вірний оскільки суд не врахував довідку військової частини про нарахування грошового забезпечення з усіма складовими, а врахував інформацію ПФУ за формою ОК-5.
В довідці ПФУ за формою ОК-5 вказана загальна зарахована сума, складові якої не в повному обсязі мають враховуватись при обчисленні індексації. Відповідно до інформації про рух коштів по картці/рахунку, в березні 2018 року військовою частиною було виплачено грошове забезпечення в сумі 8788,97 грн та додаткова винагорода в сумі 3857,14 грн, яка виплачувалась за безпосередню участь в бойових діях та яка не враховується при обчислені індексації грошового забезпечення. Аналогічно, в квітні 2018 року на картковий рахунок зараховане грошове забезпечення в сумі 9106,98 грн та додаткова винагорода в сумі 10138,69 грн. ОТже, суд помилково врахував при перерахунку індексації суми додаткової винагороди. Відповідно до довідки «Приват Банку» збільшення грошового забезпечення відбулось лише на 318,01 грн..
Позивач вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а суд, на думку позивача, необґрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог.
Відповідач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 12.11.2017 по 13.05.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №133 від 13.05.2019 позивач виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переводом до іншої військової частини.
ОСОБА_1 28.12.2023 року звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про проведення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення з врахуванням фіксованої суми індексації з 01.11.2018 по 13.05.2019 відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (а.с.14), проте відповіді на свою заявуне отримав.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо здійснення індексації без врахування п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що з боку відповідача протиправних дій по відношенню до прав та інтересів позивача у спірному випадку вчинено не було. Оскільки розмір підвищення доходу позивача за березень 2018 року складав 5480,69 грн, що перевищує суму можливої індексації 4463,15, то позивач не має право на отримання щомісячної індексації різниці.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ (надалі Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами частини 2 статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (надалі - Порядок № 1078).
Як встановлено пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Положеннями Закону №1282-XIІ та Порядку № 1078 (тут і далі - у редакції Постанови КМУ № 141 від 28.02.2018) визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Тобто, у наведених абзацах, по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
Так, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 1 березня 2018 року до 13 травня 2019 року. Водночас, позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
В разі наявності цієї умови, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд у справах зі схожими правовідносинами із даним спором дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (надалі Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 8 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Отже, грошове забезпечення позивача за лютий нараховане та виплачено у березні, а за березень - у квітні 2018.
Згідно інформації ПФУ за формою ОК-5 нараховане грошове забезпечення позивача (код страхувальника 26613875 - в/ч НОМЕР_1 ) за лютий 2018 року (виплачене у березні 2018) становило 12664,98 грн, а грошове забезпечення за березень, яке нараховане та виплачене у квітні - 19245,67 грн (а.с.53-59).
Отже, грошове забезпечення позивача збільшилось на 6580,69 грн (19245,67-12664,98) (А).
Тобто, для правильного вирішення спору необхідно визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", становив 1762 гривні.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018року поріг індексації становив 253,30%. Результат наведеного розрахунку підтверджується Калькулятором розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp).
З урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30% = 4 463,15 грн.
Оскільки розмір підвищення доходу позивача за березень 2018 року складав 5480,69 грн, що перевищує суму можливої індексації 4463,15, суд зробив правильні висновки, що позивач не має право на отримання щомісячної індексації-різниці.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується із правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у постанові №420/15789/23 від 02.07.2024 року.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції вирішив спірні відносини на підставі доказів, що подавалися сторонами, та з урахуванням правових позицій Верховного Суду. Докази, що досліджувалися судом, є належними та допустими.
Позивач у апеляційній скарзі не наводить жодних обгрунтувань та посилань на нормативні акти, які б спростовували висновки суду, не надає і доказів на підтвердження висловлених ним зауважень, не наводить своїх розрахунків на спростування тих, що зробив суд першої інстанції у оскарженому рішенні.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 340/751/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак