26 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/19256/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. (суддя Конєва С.О) в адміністративній справі №160/19256/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047050027637 від 20 червня 2024р. про відмову в призначенні їй пенсії на пільгових умовах по Списку №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати їй до пільгового стажу періоди роботи з 01 жовтня 1992 р. по 30 квітня 1998 р. та призначити з 13 червня 2024 р. пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що звернулась із заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 2, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047050027637 від 20 червня 2024р. в призначенні пенсії протиправно відмолено з підстав недосягнення віку 55 років та відсутності необхідного пільгового стажу роботи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047050027637 від 20 червня 2024 р., яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за Списком №2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу її роботи за Списком №2 періоди роботи з 01 жовтня 1992 р. по 30 квітня 1998 р.;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 червня 2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про
пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. №213-УІІІ, із врахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 р. рішенні №1-р/2020 та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України;
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу, в якій він посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що вік позивача на дату звернення становить 53 роки 7 місяців 12 днів, тобто менше встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах підлягає застосуванню положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не пункт «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 р. № 213-УІІІ. Стаж роботи позивача за Списком №2 становить 8 років 10 місяців 29 днів. Не надано уточнюючих довідок про підтвердження періодів роботи на посадах, що визначають право на пенсію на пільгових умовах в Дніпровському металургійному комбінаті, також відсутня інформація про ліквідацію чи про правонаступника Дніпровського металургійного комбінату. Період пільгового стажу з 21 серпня 1992 р. окрім пільгової довідки підтверджується і матеріалами проведеної атестації робочого місця.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2024 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047050027637 від 20 червня 2024 р. у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено з підстав відсутності уточнюючих довідок щодо підтвердження періодів роботи на посадах, що визначають право на пенсію на пільгових умовах в Дніпровському металургійному комбінаті заявницею, а також відсутності інформації про його ліквідацію чи правонаступника. Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зарахування ОСОБА_1 до її пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 періоду роботи з 01 жовтня 1992 р. по 30 квітня 1998 р., із визначенням відповідачу обов'язку повторно розглянути її заяву від 13 червня 2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. № 213-УІІІ.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Щодо доводів апеляційної скарги про не досягнення позивачкою віку, необхідного для призначення пільгової пенсії за Списком №2 (55 років), слід зазначити наступне.
Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01 квітня 2015 р. визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно
від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України №213-VIII, що набрав чинності 01 квітня 2015 р. внесено зміни до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та викладено його в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII (набав чинності 11 жовтня 2017 р.) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 р. №1-р/2020, визнані неконституційними, зокрема, приписи статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Стаття 13 в редакції Закону №213-VIII втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягає стаття 13, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах.
Отже, наявна колізія між нормою пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 р. та нормою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII, що порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 р. у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 р. у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тобто застосуванню в даному випадку підлягає норма пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, що діяла до 01 квітня 2015 р., як така, що найбільш сприяє захисту права позивачки на призначення пільгової пенсії за Списком №2.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 р. у справі №360/3611/20(№ 11-209заі21).
ОСОБА_1 досягла станом на час звернення із заявою про призначення пенсії (13 червня 2024 р.) повних 53 роки, тому доводи скаржника в цій частині є неспроможними.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неможливості зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01 жовтня 1992 р. по 30 квітня 1998 р., у зв'язку із відсутністю уточнюючих довідок, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтю 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 3,4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 р., до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 р. Атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії трудової книжки Серії НОМЕР_1 від 16 серпня 1989 р. та архівної довідки №М-21/2-09/753 від 16 травня 2024 р., ОСОБА_1 в період з 01 жовтня 1992 р. по 30 квітня 1998 р. працювала маляром будівельного 3,4,5 розрядів на Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського, перейменоване в ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».
Згідно постанови №813 від 20 жовтня 1994 р. "Про атестацію робочих місць за умовами праці" по Дніпровському металургійному комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського, робота маляра будівельного у ремонтно-будівельному цеху атестована за Списком № 2 (а.с.27-29). Працівникам, які працюють на комбінаті за цією професією, підтверджено право пільгового забезпечення за результатом атестації робочих місць та умовам праці.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024р. в адміністративній справі №160/19256/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 лютого 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий