25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 340/4061/24
Суддя І інстанції - Притула К.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, Олександрійської районної державної адміністрації (Олександрійська районна військова адміністрація) Кіровоградської області до Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Онуфріїської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо незабезпечення утримання у стані готовності до використання за призначенням та неприведення у стан готовності до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 43311, що розташоване за адресою: вул. Риндака, 32/1 с. Деріївка Олександрійського району Кіровоградської області;
- зобов'язати Онуфріївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області привести у стан готовності до використання за призначенням захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 43311, що розташоване за адресою: вул. Риндака, 32/1 с. Деріївка Олександрійського району Кіровоградської області, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позовну заяву було залишено без розгляду на підставі п.1 ч. 1ст. 240 КАС України.
Не погодившись з даною ухвалою керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області подав на неї апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що прокурором у спірних правовідносинах реалізовані передбачені КАС України та Законом України «Про прокуратуру» повноваження щодо захисту інтересів держави, які спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров'я у разі військової агресії. В умовах воєнного стану, коли вся територія України щодня піддається ракетним атакам країни-агресора, тому неготовність захисної споруди цивільного захисту, яка перебуває на балансі відповідача та повинна забезпечувати укриття цивільного населення, є надзвичайно важливим виключним випадком, який потребує термінового реагування. За таких обставин прокурор, виконуючи свої конституційні функції, зобов'язаний стати на захист інтересів держави та, насамперед, на захист життя і здоров'я людей для збереження яких і створюються такі захисні споруди. Вказує що саме ГУ ДСНС України у Кіровоградській області та Олександрійська районна державна (військова) адміністрація є органами, які уповноважений діяти від імені держави у сфері цивільного захисту населення, невід'ємною частиною якого є здійснення контролю за станом належного утримання захисних споруд цивільного захисту, їх готовістю до використання за призначенням, оскільки останні є важливим елементом національної безпеки України та необхідною складовою її обороноздатності.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Кіровоградській області та Олександрійської районної державної (військової) адміністрації на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивачів. Тому, прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду з цим позовом, які не мають права на звернення до суду з ним, а тому таке право відсутнє і у керівника прокуратури в зв'язку з чим такий позов підлягає залишенню без розгляду.
У даній справі підставою виключності обставин, що дають право на звернення в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області та Олександрійської районної державної (військової) адміністрації є введення воєнного стану на території України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За змістом ч.3 ст.5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Відповідно до ч.3, 4 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Таким чином, виключними підставами для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. В той же час, таке представництво інтересів держави в суді здійснюється в порядку, визначеному законом.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
При цьому, окремими абзацами ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а виключно у випадках, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення (зокрема, в разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави).
Конституція України та спеціальні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об'єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження.
Таке право на представництво інтересів в суді виникає коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об'єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження.
Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету.
Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, тобто, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров'я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права.
Таке обґрунтування повинно ґрунтуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Як встановлено судом у цій справі, прокурор звернувся до суду та визначив ГУ ДСНС у Кіровоградській області та Олександрійську районну державну (військову ) адміністрацію тими органами, які є компетентними у цих правовідносинах.
Апеляційний суд зазначає, що однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно за певної умови, а другий - відсутність такого органу.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі №0440/6990/18.
В цій справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
Ч.8 ст.32 КЦЗ України передбачає, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч.15 ст.32 КЦЗ України, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022 року).
Згідно з п.3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року № 138 (далі - Порядок №138) балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Згідно з п.9 Порядку № 138 утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (п. 12 Порядку № 138).
Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 року №579.
Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п. 1 розділу ІІ Вимог). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (п. 7 розділу ІІ Вимог).
Як вбачається з матеріалів справи, у цій справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За змістом п.1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМ України від 16.12.2015 року №1052 (далі - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до п.3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:
1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;
2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Згідно з п.4 цього Положення ДСНС відповідно до покладених на неї завдань:
-здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням (п. 6);
-здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об'єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту (п.7);
-організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання (п.39);
-складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (п.48);
-застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки (п. 52).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
Поряд із цим, вказаним Законом від 21 квітня 2021 року №2228-IX Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (п. 16);
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей (п. 48);
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (п. 51).
Тобто, законодавством передбачено право Управління, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (п. 48 Кодексу цивільного захисту).
Частиною 3 ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).
Таким чином, повноваження ГУ ДСНС у Кіровоградській області визначені Кодексом цивільного захисту населення України та звернення до адміністративного суду здійснюється суб'єктом владних повноважень виключно у випадках, встановлених законом.
Відтак, суб'єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 30 серпня 2022 року у справі №П/811/1067/17, де Суд зазначив: «Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом».
Суд першої інстанції також вірно зазначив що не передбачено жодного нормативно-правового акта, який би надавав право Олександрійській районній державній адміністрації (Олександрійська районна військова адміністрація) Кіровоградської області право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого висновку, що у розглянутому спорі відсутній як суб'єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду із цим позовом до відповідача із заявленими позовними вимогами, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача.
Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає звернення ГУ ДСНС у Кіровоградській області, як позивача, із заявленими позовними вимогами. Таким чином, прокурором визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з даним позовом, який не має права на звернення до суду з даним позовом.
Крім іншого колегія суддів зазначає, що Олександрійська районна державна (військова ) адміністрація не є тією особою, якій належить право вимоги за позовом до суб'єкта господарювання про визнання протиправною бездіяльності щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту та про зобов'язання вчинити відповідні дії.
З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2019 року в справі №320/1724/19, від 9 жовтня 2019 року в справі №0440/4892/18, від 4 жовтня 2019 року в справі №804/4728/18, від 26 лютого 2020 року в справі №804/4458/18, від 27 квітня 2020 року в справі №826/10807/16, від 20 травня 2020 року в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
З огляду на наведене, суд першої інстанції встановивши відсутність у ГУ ДСНС у Кіровоградської області та Олександрійської районної додержавної (військової) адміністрації права на звернення до суду із цим позовом, що тягне за собою відсутність цього ж права і у керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, дійшов правомірного висновку про залишення цього позову без розгляду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 справа № 580/4578/22.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 25 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун