20 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/17171/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 ( суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/17171/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:
визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 від 05.06.2024 р. № 33324-22125/М- 01/8-0400/24 у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 у розмірі 9643,62 грн з 28.06.2021 року на підставі заяви від 07.05.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 у розмірі 9643,62 грн з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з у рахуванням виплачених сум пенсії згідно заяви від 07.05.2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 від 05.06.2024 р. № 33324-22125/М-01/8-0400/24 у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 у розмірі 9643,62 грн за період з 28.06.2021 року по 24.12.2023 року на підставі заяви від 07.05.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 у розмірі 9643,62 грн з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з у рахуванням виплачених сум пенсії за період з 28.06.2021 року по 24.12.2023 року згідно заяви від 07.05.2024 року - повернуто позивачу.
Таким чином, на розгляді суду залишились позовні вимоги в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 від 05.06.2024 р. № 33324-22125/М-01/8-0400/24 у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 у розмірі 9643,62 грн за період з 25.12.2023 року на підставі заяви від 07.05.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 у розмірі 9643,62 грн з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з у рахуванням виплачених сум пенсії за період з 25.12.2023 року згідно заяви від 07.05.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 28.06.2021 року.
13.03.2024 року позивач звертався до ГУПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок первинно призначеної пенсії.
Листом ГУПФУ в Дніпропетровській області від 03.04.2024 року вх.№ 20229- 13093/М-01/8-0400/24 повідомлено, що згідно поданої заяви було виконано перерахунок розміру пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Також, в листі ГУПФУ в Дніпропетровській області від 03.04.2024 року зазначено наступну інформацію: «в своїй заяві від 07.05.2024 року (вх.№ 22125/М-0400-24) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивач просив провести відповідний перерахунок та виплату різниці в розмірі пенсії з часу її призначення - з 28.06.2021 року. Позивач отримав відповідь від 05.06.2024 року № 33324-22125/М-01/8-0400/24 в якій зазначено: Враховуючи зазначене, надана Вами довідка про заробітну плату від 16.02.2021 за № 5, яка видана ПрАТ “Криворіжхліб» за період роботи з квітня 1993 року по червень 2000 року, підлягала перевірці відповідності сум заробітної плати, зазначених у довідці, первинним документам. 18.01.2024 проведено перевірку достовірності видачі зазначеної довідки, про що складено акт від 18.01.2024 за № 0400-011004-1/1764. Оскільки за результатами перевірки встановлено порушення, підприємством видана оновлена довідка від 18.01.2024 за № 1. Враховуючи викладене, на підставі Вашої заяви від 13.03.2024 та оновленої довідки, Вам проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч. 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
Згідно із абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону №1058, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсії врегульовано Порядком №22-1.
Відповідно до п. 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець або архівна установа мають право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі №21-11а15, від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а та від 05.03.2020 у справі №539/3234/16-а, від 23.01.2020 у справі №711/6882/17, від 21.05.2020 у справі №711/10373/17, від 22.09.2020 у справі №361/7431/15-а, від 14.09.2020 у справі №404/5731/16-а, від 09.11.2020 у справі №202/9474/15-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із Порядком виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженим наказом Мін'юсту України від 02.03.2015 року №295/5, архівна довідка про заробітну плату оформлюється на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату; дані зазначаються окремо за кожен місяць конкретного року.
Згідно п.3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію надає зокрема допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Колегія суддів зазначає, що відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.
Разом з тим, суд звертає увагу, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17.
Колегія суддів враховує, що у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: " посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".
Так матеріалами справив встановлено, що під час перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи № 3 (акт від 18.01.2024 №0400-01100-1/1764) встановлено розбіжність між первинними документами та даними зазначеними в довідці від 16.02.2021 № 5. Оскільки за результатами перевірки встановлено порушення, підприємством видана оновлена довідка від 18.01.2024 за № 1, у зв'язку з чим відповідачем з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки від 18.01.2024 за № 1, наданої підприємством.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними та вчиненими виключно в межах чинного законодавства.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 в адміністративній справі №160/17171/24залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 лютого 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова