25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 335/12596/24
(суддя Романько О.О., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції України на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 січня 2025 року у справі №335/12596/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 14 листопада 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області в якому, просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3350742 від 27.10.2024 року та закрити провадження у адміністративній справі.
Позов обґрунтовано тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП та відповідачем не надано доказів в підтвердження вчинення позивачем правопорушення за яке його притягнуто до відповідальності. Позивач вказує на те, що дорожній знак 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» розміщений по вул. Світлій, 4 встановлено з порушенням вимог ПДР України ДСТУ 4100:2021, оскільки не відповідає допустимим відхиленням кутових розмірів зображень дорожнього знаку до автомобільної дороги уздовж якої він встановлений.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 січня 2025 року позов задоволено повністю.
Суд, скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3350742 від 27 жовтня 2024 року, прийняту поліцейським Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції та відповідно до якої на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрив.
Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, яке знаходиться за адресою: вул. Федора Ернста, буд. 2, м. Київ, 03048) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок та судові витрати на правничу допомогу в розміром 5 600 (п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду мотивовано тим, що неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, оскільки у зв'язку з невідповідністю дорожнього знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» водій транспортного засобу, був позбавлений об'єктивної можливості у відповідності до ПДР України та вимог національного стандарту завчасно та однозначно бути проінформованим про зону дії заборони повороту ліворуч.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, скаржник зазначає про те, що стягнута судом першої інстанції сума витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, є не пропорційною та позивачем не надано жодного документу в підтвердження понесення таких витрат.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що згідно з постановою серії ЕНА №3350742 від 27.10.2024 року, винесеної, 08.10.2024 року, о 22 год. 08 хв., в м. Запоріжжя, вул. Світла, 4 позивач керуючи транспортним засобом GEELY MK CROSS, державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» та здійснив поворот ліворуч у зоні дії знаку, чим порушив вимоги пункту 8.4. «в» ПДР України - порушення вимог заборонних знаків та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.10).
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 8.4. «в» Правил дорожнього руху України встановлено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
При цьому, дорожній знак 3.23 Правил дорожнього руху України є заборонним та запроваджує обмеження у русі, а саме «Поворот ліворуч заборонено».
Разом з цим, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Як вбачається з матеріалів справи, до Третього апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи №335/12596/24 в яких містить пошкоджений СД диск, що був доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с.69), про що судом апеляційної інстанції складено відповідний акт.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи листом №У-1298/41/32/01-2024 від 20.11.2024 року Управління патрульної поліції в Запорізькій області направило директору КП електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» вимогу (припис) від 18.11.2024 року №445 про необхідність заміни пошкодженого дорожнього знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» за адресою м. Запоріжжя, вул. Світла, 4 (а.с.95-96).
Вказане свідчить про відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення за яке його постановою серії ЕНА №3350742 від 27.10.2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності, а також те, що дорожній знак 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» за адресою м. Запоріжжя, вул. Світла, 4 не відповідає вимогам ДСТУ 3587-2022 року та підлягав заміні, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності такої постанови.
Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судових витрат на правничу допомогу в розміром 5600 грн, а тому суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатським об'єднанням «БІ ЕНД ДЖИ ПАРТНЕРС» 21.10.2024 року укладено договір №1 про надання правничої допомоги (а.с.102).
На виконання вищезазначеного договору складено акт виконаних робіт №1 згідно з яким підготовка та подання позовної заяви про оскарження постанови серії ЕНА № 3350742 від 27 жовтня 2024 року становить 3000 грн; підготовка та подання додаткових письмових пояснень у справі №335/12596/24 становить 2000 грн; підготовка заяв та клопотань з процесуальних питань 600 грн (а.с.105).
Доказів того, що позивачем було направлено відповідачу заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу разом з доданими до неї матеріалами, матеріали справи не містять.
Натомість, в матеріалах справи міститися відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу (а.с.63-65).
Зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість постанови про притягнення позивача до відповідальності якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн, при цьому розмір сплаченого позивачем судового збору за подання цього позову становив 484,48 грн (а.с.50), суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума правничої допомоги у розмірі 5600 грн не відповідає складності цієї справи, є неспівмірною з ціною позову та враховуючи те, що всі процесуальні документи, що зазначені в акті виконаних робіт №1 у цій справі були підписані та подані особисто позивачем, а тому співмірним розміром витрат на правничу допомогу з урахуванням вимог ч.5, ч.6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у цій справі буде 1500 грн.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу зменшивши її до 1500 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись: пунктами 1,2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України - задовольнити частково
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 січня 2025 року у справі №335/12596/24 - змінити в частині визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу зменшивши її до 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07 січня 2025 року у справі №335/12596/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов