24 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/22256/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
перевіривши на відповідність вимог Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №160/22256/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №160/22256/24, після отримання 25 листопада 2024 року його копії, 23 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням обґрунтованих та поважних причин для такого поновлення, якщо такі є.
Зазначена ухвала мотивована тим, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки копію рішення ним отримано 25 листопада 2024 року, а з апеляційною скаргою скаржник звернувся 23 січня 2025 року.
При цьому, визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд вказав на те, що первинноподана апеляційна скарга була повернута скаржнику ухвалою суду від 10.01.2025 року, яка набрала статусу остаточної та оскаржена не була, як наслідок до повторних апеляційних скарг застосовуються вимоги КАС України як до нової апеляційної скарги. Повторну апеляційну скаргу було подано лише 23.01.2025 року, тобто поза розумним строком (до десяти днів) після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, що спростовує доводи скаржника про добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження. Суд зауважив, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення скаржнику процесуального строку на звернення до суду з апеляційною скаргою. Жодних доказів того, що названі скаржником збої "Електронного суду", відключення електроенергії та кількість оголошених повітряних тривог вплинули на фізичну можливість скаржника належним чином усунути недоліки першої апеляційної скарги у строк, встановлений судом, до апеляційної скарги не було долучено.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року скаржник отримав 05 лютого 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету скаржника через підсистему “Електронний суд» зазначеної ухвали суду.
На виконання вимог ухвали суду, скаржником було надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржник посилається на те, що велике навантаження на співробітників юридичного відділу ГУ ПФУ в Рівненській області, введенням воєнного стану, а також тим, що в цій ситуації скаржник діяв швидко та без невиправданих зволікань.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Суд зазначає, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Як вже було зазначено судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, повторну апеляційну скаргу було подано лише 23.01.2025 року, тобто поза розумним строком (до десяти днів) після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, що спростовує доводи скаржника про добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження
Крім того, відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Відповідно, органи державної влади, зокрема і Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.
При цьому, суд зауважує, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Однак, належних доказів того, що введення воєнного стану зумовило пропуск скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції до клопотання про поновлення строку не було надано.
В свою чергу, неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Обставини організації трудового процесу в межах одного державного органу та визначення відповідальних осіб є суб'єктивними, та, відповідно, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Суд зазначає, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (задля визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.
В даному випадку відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, зокрема, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
З огляду на таке, суд дійшов висновку про неповажність наведених відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приймаючи до уваги те, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також те, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку підстави є неповажними, суд вважає необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №160/22256/24 - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №160/22256/24.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено та підписано 24 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова