26 лютого 2025 р. Справа № 644/7543/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 644/7543/24
за позовом ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просила:
- задовольнити наші позивні вимоги, та зобов'язати УДМС у Харківській області розробити та видати на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт-книжечку зразка 1994 р. в зв'язку з закінченням строку дії ID-картки, на підставі пошкодження та не придатності для використання;
- заборонити (зобов'язати вчинити певні дії) УДМС у Харківській області - збір біометрії тіла, або обробку цивровізаційними системами, що оцифровують та біометризують тіло Людини;
- зобов'язати УДМС у Харківської області - на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 р. № 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № Знищити, та видалити будь-яку біометричну інформацію про мою дитину, відповідно до (пункту 9) надати акт про знищення та видалення біометрії з усіх існуючих реєстрів. (Згідно НАКАЗУ МВС від 25.03.2015 № 323 Зареєстровано Мінюстом від 10 квітня 2015 р. за№403/26848);
- наголосити в мотиваційній частині, що форма паспорта повинна чітко відповідати опису в Законі ЗАТВЕРДЖЕНОГО Постановою Верховної Ради України 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ про його оформлення та вказаного додатку. Також наголосити, що типографія (тобто центр який займається розробкою та друком документу) обов'язково врахував чітку не відповідність форми паспорта до Закону № 2503-ХІІ, оскільки вже за багато років потрібно виправити 5 помилок при розробці паспорта-книжки й відповідно до Постанови КМУ про Український Правопис №437 від 22 травня 2019 р. та Закону про Паспорт України № 2503-ХІІ;
Стягнути на мою користь «судовий сбір» з відповідача (УДМС у Харківській області в розмірі 1 212,00 грн., та «правничу допомогу» в розмірі 8 500,00 грн.).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано УДМС у Харківській області розробити та видати на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт-книжечку зразка 1994 року у зв'язку з закінченням строку дії ID-картки.
Відмовлено в задоволені інших позовних вимог.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що неповнолітня ОСОБА_2 вже зверталась до ГУ ДМС України в Харківській області та 05.07.2021 року була документована паспортом для виїзду за кордон за номером НОМЕР_1 . Після оформлення документу ОСОБА_2 було присвоєно УНЗР 20080919-06049, котрий є незмінним протягом усього життя громадянина України.Звертає увагу суду, що при зверненні за отриманням вказаного документа представник неповнолітньої не заявляла будь- яких зауважень чи заперечень релігійних переконань стосовно зазначеного документа. Також зазначає, що попереднє отримання неповнолітньою донькою позивачки паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права особи та в будь-якому разі не є втручанням у її приват не сімейне життя. Посилається на правові висновки у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №160/1/21, від 08.06.2023 у справі №380/5977/21 та від 29.02.2024 у справі №280/5678/22, разом з тим, у зразковій справі №806/3265/17 правовідносини стосувались майбутнього внесения персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушено право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в інтересах дитини ОСОБА_2 30.05.2024 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, в зв'язку з закінченням строку дії ID-картки.
Листом ГУ ДМС України в Харківській області від 20.06.2024 №6301.4.1-10621/63.3-24 надано відмову в оформленні та видачі паспорта, в якій повідомлено, зокрема, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, стосуються зобов'язання органу УДМС України видати позивачці паспорт громадянина України у формі книжечки на підставі Положення №2503-XII.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення №2503-XII), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Отже, зазначеним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.
Пунктами 13, 14, 16-18 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
За видачу паспорта справляється державне мито.
Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно зі статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 №1474-VIII, який набрав чинності з 01.10.2016 (далі - Закон №1474-VIII), статтю 13 Закону №5492-VI доповнено частиною третьою наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія».
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Законом №1474-VIII доповнено частину другу статті 21 Закону №5492-VI та викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №302 (у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
За змістом пункту 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно підпункту 1 пункту 6 вказаного Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв'язку із зміною написання латинськими літерами складових імені “прізвище», “ім'я» у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Пунктом 131 Порядку №302 визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
У межах встановленого Законом №1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26.10.2016 №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302.
Постанова №745 набрала чинності з 01.11.2016, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.
На підставі Положення №2503-XII (у редакції Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.
Однак постановою від 12.06.2013 №415 Уряд зупинив дію постанови від 13.03.2013 №185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).
Крім того, на виконання абзацу п'ятого пункту 3 Порядку №302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302», Положення №2503-XII розроблено Тимчасовий порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, далі - Тимчасовий порядок №456).
Пунктами 1, 2 розділу IV Тимчасового порядку №456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі, зокрема, 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження.
Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Частиною сьомою статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в інтересах дитини ОСОБА_2 30.05.2024 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, в зв'язку з закінченням строку дії ID-картки.
Листом ГУ ДМС України в Харківській області від 20.06.2024 №6301.4.1-10621/63.3-24 надано відмову в оформленні та видачі паспорта, в якій повідомлено, зокрема, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
У даній відповіді позивачці роз'яснено порядок звернення із питанням щодо отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року. Зокрема, звернено увагу заявниці, що з даного питання необхідно звертатись до територіального підрозділу, а не до Головного управління ДМС України в Харківській області.
Вказане вбачається із положення пункту 3 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України №456 від 06.06.2019, відповідно до якого оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України.
Заява є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Під час заповнення заяви особою або її законним представником (далі - заявник) працівник територіального підрозділу ДМС інформує заявника про вимоги Закону України «Про захист персональних даних».
Відповідно до пунктів 4,5 Тимчасового порядку оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта.
Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за місцем звернення.
Отже, позивачем порушено порядок звернення щодо оформлення паспорта громадянина України, оскільки така заява подається особисто громадянином саме до територіального підрозділу (наприклад, Дертачівський відділ. Шевченківський відділ у місті Харкові, Основ'яііський відділ, тощо). Саме підрозділи наділені повноваженнями щодо оформлення та видачі паспортів, а не Головне управління.
У аспекті спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим (постанови від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 21.08.2020 у справі №260/99/19, від 10.12.2020 у справі №240/575/20, від 08.06.2023 у справі №380/5977/21).
Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 21.12.2022 у справі №160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
За матеріалами цієї справи, ОСОБА_2 вже документована паспортом за номером НОМЕР_2 від 05.07.2021 та ОСОБА_2 присвоєно УНЗР 20080919-06049 (а.с. 13).
Відповідач у відзиві на позов та апеляційній скарзі, звертає увагу суду, що при зверненні за отриманням вказаного документа представник неповнолітньої не заявляла будь- яких зауважень чи заперечень релігійних переконань стосовно зазначеного документа.
Таким чином, попереднє отримання неповнолітньою донькою позивачки паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права особи та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне сімейне життя.
Оскільки позивачка за своїм добровільним волевиявленням зверталася до УДМС для оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки для виїзду за кордон, надала згоду на обробку персональних даних та їй вже присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР), що підтверджується наявним в матеріалах справи паспортом громадянина України у формі ID-картки для виїзду за кордон за номером НОМЕР_2 від 05.07.2021, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі №260/2992/23.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах правомірно відмовив позивачці у видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) та навів правову підставу для такої відмови у проведенні оформлення паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є : а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт.
Крім того, за обставинами цієї зразкової справи позивачка звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру; така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Разом з тим, за обставинами розглядуваної справи відносно позивача вже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за її заявою; у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та їй було видано паспорт громадянина України у формі ID-картки для виїзду за кордон.
Апеляційний суд зазначає, що позивач вперше звернувся із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки для виїзду за кордон у 2021 році, відповідно 05.07.2021 їй оформлено та видано паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки для виїзду за кордон за номером НОМЕР_2 від 05.07.2021 та ОСОБА_2 присвоєно УНЗР 20080919-06049.
При цьому, при прийнятті рішення по зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.
Отже, розглядувана справа, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, а тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, бо суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги невірно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів дішла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 по справі № 644/7543/24, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням постанови, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 по справі №644/7543/24 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич