26 лютого 2025 р. Справа № 629/7533/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Соколик Ірини Володимирівни на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.01.2025, суддя Цендра Н.В., по справі № 629/7533/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України
третя особа Інспектор 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Півненко Ігор Валентинович
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3564925 від 28.11.2024, винесену Інспектором 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Півненком І.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та закрити провадження по справі.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.01.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначав про неврахування судом першої інстанції того, що автомобіль тривалий час не використовувався для перевезення будь-яких небезпечних вантажів та використовується виключно для перевезення води для технологічних робіт на полях, відтак керування транспортним засобом, який призначений для перевезення небезпечних вантажів, без встановлення факту такого перевезення, не може бути підставою для притягнення до відповідальності за ст. 132-1 КУпАП.
Вказував, що законних підстав для зупинки авто згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не було, відтак зупинка 28.11.2024 транспортного засобу, яким керував позивач, була безпідставною, що суперечить вимогам законодавства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що 28.11.2024 о 14 год. 37 хв. по трасі Р51 Мерефа-Лозова-Павлоград км 76 км+900м водій керував колісним транспортним засобом ГАЗ 3309 АПЗ 4.9, державний номерний знак НОМЕР_1 та перевозив вантаж, а саме дизельне паливо, що належить до категорії небезпечних, при цьому не мав транспортного документу (ТТН), свідоцтва ДОНПВ про підготовку водіїв т.з., транспортна одиниця не була позначена табличками оранжевого кольору, не мав полісу страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, чим порушив вимоги розділу 1, п. 11.1, п. 9.3, п. 9.2 «Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів», затверджених Наказом МВС від 04.08.2018 №656, чим порушив п.22 ПДР України.
28.11.2024 Інспектором 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Півненком І.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3564925, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень 00 копійок.
Позивач, не погодившись із постановою відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наявності в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, відтак відсутності підстав для скасування постанови серії ЕНА №3564925 від 28.11.2024.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція № 1395).
Інструкція №1395 визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції № 1395 У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 1 та 2 розділу III Інструкції № 1395 визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Пунктом 10 розділу III Інструкції №1395 передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції №1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР України).
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України визначені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2018 № 656.
Пунктом 4 розділу ІІІ Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів передбачено, що контроль за дотриманням вимог, що стосуються дорожнього перевезення небезпечних вантажів, покладається на підрозділи поліції, а в пунктах пропуску через державний кордон - на компетентні органи.
Відповідно до п. 9.2, п. 9.3 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, такі документи:
2) при внутрішньому перевезенні небезпечних вантажів - копія договору страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.
Копія договору страхування не вимагається, якщо перевезення вантажу частково або повністю звільняється від необхідності дотримання вимог та положень ДОПНВ згідно з розділом 1.1.3 додатка А до цієї Угоди;
3) у випадках, передбачених ДОПНВ, на транспортній одиниці мають бути додатково такі документи:
транспортний документ, передбачений розділом 5.4.1 додатка А до ДОПНВ.
У разі якщо кількість вантажу не дає можливості завантажити його повний обсяг в одну транспортну одиницю, складаються окремі транспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць.
На вантажі, що не можуть завантажуватися разом в один транспортний засіб через заборону їх сумісного завантаження, обов'язково виписуються окремі транспортні документи.
Інформація, яка має зазначатися у відповідних випадках у транспортному документі, свідчить про небезпеку вантажу. Ця інформація, передбачена положеннями розділів 3.5.6, 5.4.1, підрозділами 5.5.2.4, 5.5.3.7.1 та спеціальними положеннями глави 3.3 додатка А до ДОПНВ, зазначається в товарно-транспортній накладній або додається до неї;
свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, передбачене розділом 9.1.3 додатка B до ДОПНВ, на кожну транспортну одиницю або транспортний засіб, що входить до її складу, зразок якого наведено в додатку 2 до цих Правил (свідоцтво має бути стандартного формату А4 (210 х 297 мм), білого кольору з рожевою діагональною смужкою);
свідоцтво ДОПНВ про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (далі - свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія), передбачене розділом 8.2.1 додатка B до ДОПНВ;
письмові інструкції, передбачені розділом 5.4.3 додатка А до ДОПНВ.
Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу в легкодоступному місці. Автомобільний перевізник забезпечує ознайомлення водіїв, які беруть участь у перевезенні, із змістом письмових інструкцій та належне виконання ними зазначених інструкцій;
свідоцтво про завантаження контейнера / транспортного засобу, передбачене розділом 5.4.2 додатка А до ДОПНВ, порядок заповнення і зміст якого наведено в додатку 4 до цих Правил.
Свідоцтво про завантаження контейнера/транспортного засобу може бути додано до транспортного документа. У цьому разі в транспортному документі зазначається, що завантаження контейнера проведено відповідно до встановлених на морському транспорті вимог, а також зазначаються відомості про особу, відповідальну за завантаження контейнера.
Для переносних цистерн та контейнерів-цистерн свідоцтво про завантаження контейнера / транспортного засобу не вимагається;
документ, що посвідчує особу, з фотографією для кожного члена екіпажу;
копія документа, виданого компетентним органом, із зазначенням умов перевезення, якщо це вимагається відповідно до підпунктів «с» або «d» підрозділу 5.4.1.2.1 або підрозділу 5.4.1.2.3.3 додатка А до ДОПНВ.
Згідно з п. 11.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, позначена табличками оранжевого кольору, передбаченими ДОПНВ, в обов'язковому порядку укомплектовується таким обладнанням:
1) незалежно від номерів зразків знаків небезпеки, зазначених для них у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ:
не менш як одним противідкатним упором на кожний транспортний засіб, який має відповідати максимальній масі транспортного засобу та діаметру його коліс;
не менш як двома попереджувальними знаками (пристроями) з власною опорою (конусами із світловідбивною поверхнею, або миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, або знаками аварійної зупинки). Транспортна одиниця може комплектуватися цими попереджувальними знаками (пристроями) в будь-якій комбінації;
сигнальними жилетами підвищеної видимості із світловідбивними елементами для кожного члена екіпажу;
захисними рукавичками для кожного члена екіпажу;
переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу. Ліхтарі не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення;
засобами захисту очей (наприклад, захисними окулярами) для кожного члена екіпажу;
В свою чергу підпунктом «д» пункту 30.3 ПДР України визначено поняття розпізнавального знаку «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» - «Табличка оранжевого кольору» прямокутник оранжевого кольору із світлоповертальною поверхнею та каймою чорного кольору. Розміри знака, написи ідентифікаційних номерів небезпеки і небезпечного вантажу, якщо такі вимагаються, та його розміщення на транспортних засобах визначаються Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів.
Відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами-тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи у вигляді застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
На підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем надано оптичний диск, засвідчений електронним цифровим підписом уповноваженої особи, який містить відеозаписи з нагрудної камери інспектора патрульної поліції.
Відтак, наданий відеозапис є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 74 КАС України.
На дослідженому відеозаписі, наданому відповідачем, зафіксовано рух автоцистерни оранжевого кольору з написом «вогненебезпечно» із реєстраційним номером НОМЕР_1 не позначеної табличками оранжевого кольору.
Із вказаного відеозапису вбачається, що при перевірці документів після зупинки транспортного засобу позивачем на вимогу працівника поліції не надано транспортний документ (ТТН), свідоцтво ДОНПВ про підготовку водіїв транспортних засобів, поліс страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, чим порушено п. 9.2 та п. 9.3 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
При цьому, підставою для зупинки транспортного засобу ГАЗ 3309 АПЗ 4.9, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача стало порушення п. 11.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, чим порушено п. 22.6 ПДР України, а саме здійснення перевезення небезпечних вантажів транспортним засобом, який не позначений табличками оранжевого кольору відповідно до п.п. "г" п.30.3 ПДР України.
Отже, зазначене порушення п. 22.5 ПДР України є підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Доводи апеляційної скарги щодо використання зазначеного автомобіля виключно для перевезення води для технологічних робіт на полях та руху транспортного засобу 28.11.2024 з пустою ємністю, спростовуються, наданими позивачем у ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, поясненнями про те, що ним здійснювалося перевезення дизельного палива, у кількості близько 1,5 т для сільськогосподарської техніки у полі.
Зі змісту ст. 251 КУпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З досліженого відеозапису розгляду справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснено право на відмову давати показання або пояснення щодо себе відповідно до ст. 63 Конституції України, при цьому позивач не зазначив про відмову від такого права.
За таких обставин, уповноважена особа, яка розглядала справу, обґрунтовано взяла зазначені пояснення до уваги під час встановлення обставин справи, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що позивач оговорив себе, зазначаючи що перевозив саме дизельне паливо, оскільки про наявність будь-якого тиску або інших причин такої поведінки ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі позивач не навів.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами підтвердив порушення позивачем правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, з огляду на що оскаржувана постанова серії ЕНА № 3564925 від 28.11.2024 є правомірною та не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Соколик Ірини Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.01.2025 по справі № 629/7533/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло