26 лютого 2025 р. Справа № 520/33832/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/33832/23
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області (код ЄДПРОУ 08592313), які виразились у незарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) майору міліції у відставці, який знаходився у розпорядженні Головного управління МВС України в Харківській області за посадою заступника начальника Пісочинського СВМ Харківського РВ ГУ МВС України в Харківській області, звільненого на підставі наказу Головного управління МВС України в Харківській обл. від 31.07.2012 №139 о/с до календарної вислуги років та до стажу служби в Міністерстві Внутрішніх справ України;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Харківській області (код ЄДПРОУ 08592313) здійснити зарахування моєї пільгової вислуги років ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) майору міліції у відставці, який знаходився в розпорядженні Головного управління МВС України в Харківській області за посадою заступника начальника Пісочинського СВМ Харківського РВ ГУ МВС України в Харківській області, звільненого на підставі наказу Головного управління МВС України в Харківській обл. від 31.07.2012 №139 о/с до календарної вислуги років та до стажу служби в Міністерстві Внутрішніх справ України;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Харківській області (код ЄДПРОУ 08592313) підготувати та здійснити оформлення всіх необхідних документів, які передбачені чинним законодавством для призначення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) майору міліції у відставці, пенсії за вислугу років у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 та подати їх до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ), пільгової пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області, які виразились у не зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 майору міліції у відставці, який знаходився у розпорядженні Головного управління МВС України в Харківській області за посадою заступника начальника Пісочинського СВМ Харківського РВ ГУ МВС України в Харківській області, звільненого на підставі наказу Головного управління МВС України в Харківській обл. від 31.07.2012 №139 о/с до календарної вислуги років та до стажу служби в Міністерстві внутрішніх справ України.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Харківській області (код ЄДПРОУ 08592313) здійснити зарахування пільгової вислуги років ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) майору міліції у відставці, який знаходився в розпорядженні Головного управління МВС України в Харківській області за посадою заступника начальника Пісочинського СВМ Харківського РВ ГУ МВС України в Харківській області, звільненого на підставі наказу Головного управління МВС України в Харківській обл. від 31.07.2012 №139 о/с до календарної вислуги років та до стажу служби в Міністерстві внутрішніх справ України.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Харківській області (код ЄДПРОУ 08592313) оформити всі необхідні документи, передбачені діючим законодавством для призначення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ), пенсії за вислугу років у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 та подати їх до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області (вул.Жон Мироносиць, буд.13, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що у відповідності до законодавства чинного на час винекнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , в період з 06.12.1996 по 31.07.2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції).
Наказом Головного управління МВС України в Харківській області від 31.07.2012 року №139 о/с майора міліції ОСОБА_1 , заступника начальника Пісочинського СВМ Харківського РВ ГУ звільнено зі служби згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил за ст.64 п."Г" (через скорочення штатів).
Відповідно вказаного наказу вислуга років на день звільнення склала: у календарному обчисленні - 18 років 00 місяців 22 дні, у пільговому обчисленні - 25 років 04 місяці 20 днів.
Згідно довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області від 31.07.2023 №У-446вс/119-12/01-2023, стаж служби позивача в органах внутрішніх справ на день звільнення у календарному обчисленні та для нарахування вихідної допомоги склав - 18 років 00 місяців 22 дні, час служби в пільговому обчисленні (без зарахування вислуги в календарному обчисленні) - 07 років 03 місяці 28 днів.
Позивач звернувся через "Урядовий контактний центр" до відповідача з заявою про зарахування пільгової вислуги років до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років та просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області всі необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до вимоги пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Листом від 26.09.2023 відповідач повідомив позивача, що відповідно до пункту "а" статті 12 Закону, пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше. Оскільки ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в Харківській області від 31.07.2012 № 139 о/с з вислугою років на день звільнення в календарному обчисленні - 18 років 00 місяців 22 дні, у пільговому обчисленні - 25 років 04 місяці 20 днів, та враховуючи норми зазначеного вище Закону, підстав для призначення пенсії за вислугу років та складання відповідного розрахунку вислуги років немає.
Не погоджуючись з відмовою відповідача в зарахуванні до календарної вислуги років час служби в пільговому обчисленні та наданні до органу пенсійного фонду подання про призначення пенсії за вислугу років, вважаючи її протиправною та такою, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вислуга років позивача, яка підлягає зарахуванню з урахуванням вислуги на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років, відповідно позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах прикордонної служби, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262-XII, пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. "б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби з 31.07.2012.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з ст. 17-1 Закону № 2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначений Порядок затверджено постановою КМУ № 393 від 17.07.1992.
На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
На час звільнення позивача зі служби (31.07.2012) діяла редакція п. 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393», яка набрала чинності 19.02.2022 року до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено п. 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».
Відповідно до п. 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Згідно з п. 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119) виникнення права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, колегія суддів бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
У рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі № 803/1541/16.
Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.03.2018 року № 5-р/2018).
Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.п. 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п. 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним підхід, відповідно до якого умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови № 119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 року у справі №520/5695/23 та постановами Верховного Суду від 16.12.2024 у справах №380/27532/23, №580/834/24, №560/15021/23, від 17.12.2024 у справі №380/13318/23, від 20.12.2024 у справах №520/24423/23, №520/33044/23, від 23.12.2024 у справах №200/1294/23, № 580/3058/24, від 24.12.2024 у справі №280/1070/24.
Визначальним в цій справі є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся з заявою 07.08.2023, тобто після набрання чинності Постановою № 119, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.
Посилання позивача на висновки викладені в постанові Верховного Суду №805/3923/18-а від 03.03.2021 колегія суддів вважає помилковим, оскільки під час розгляду даної справи Верховний Суд виходив з того, що редакція п. 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справ на відміну від ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абз. 1 п. 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Однак, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393», і ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.п. 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п. 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди проходження служби підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18 ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
Враховуючи, що на день звільнення позивача (31.07.2012) він мав вислугу 18 календарних років замість необхідних 20 календарних років і більше, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, у відповідача були відсутні підстави для підготовки документів, необхідних для призначення пенсії та надсилання цих документів до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про необгрунтованість та безпідставність вимог позивача про визначення відповідачу зобов'язання підготувати та здійснити оформлення всіх необхідних документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з одночасним визнанням дій відповідача щодо відмови у вчиненні таких дій протиправними.
При вирішенні даної справи колегія суддів враховує правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2024 року у справі №520/5695/23, від 24.12.2024 у справі №280/1070/24
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.
Отже, згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Із врахуванням вищевикладеного, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вислуга років позивача, яка підлягає зарахуванню з урахуванням вислуги на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років, відповідно позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 20 років (18 років 00 місяців 22 дні), а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то позивач не набув право на призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. “а» ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів дішла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі № 520/33832/23, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням постанови, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі №520/33832/23 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич