Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 лютого 2025 року справа № 520/33192/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А." (просп. Байрона, буд. 39,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61105, код ЄДРПОУ37189662) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С.Т.А." звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило :
- визнати таким, що не відповідає чинному законодавству України та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області №00661160702 від 21.11.2024 р. про нарахування пені у сумі 135 169.24 грн. за порушення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, встановленого частиною 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-УІІІ «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями.
В обгрунтування заявленого позову зазначено, що на думку позивача, ним не було порушено граничні строки розрахунків за імпортними контрактами від 09.12.2021 № SY2102 та від 11.01.2024 № 1, що встановлені п.21 чинної Постанови Правління національного банку України № 5 від 02.01.2019р., а контролюючий орган, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення з нарахування пені за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, не врахував, що 24.02.2022 р. сталася надзвичайна подія непереборної сили ( форс-мажор ) а саме - військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Позивач вказував, що 28.02.2022 р. Торгово-промислова палата України надала офіційну довідку №2024/02.0-7.1, згідно якої підтверджуються зазначені форс-мажорні обставини, а також посилався на різне правове регулювання спірних правовідносин, зміст якого слід тлумачити на користь позивача.
Ухвалою суду від 10.12.2024р. відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Тобто, ТПП України листом повідомила «всім кого це стосується» про те, що з 24.02.2022 р. зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності України, але Регламентом ТПП лист не визначено такий документ як сертифікат, що засвідчує настання форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідач вказував, що для можливого звільнення позивача від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України, необхідно обгрунтувати неможливість виконання іноземною компанією розрахунку після здійснення товариством поставки товару на його користь відповідно до укладеного зовнішньоекономічного контракту та отримати сертифікат про наявність форс- мажорних обставин від Торгово-промислової палати України із зазначенням періоду дії таких обставин. Водночас, позивачем ані під час перевірки, ані під час оскарження податкового повідомлення-рішення не надавались документи, які можуть бути підставою для не нарахування пені або зупинення нарахування пені відповідно до Закону № 2473, а саме:
- висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на подовження граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України;
- позовні заяви резидента до суду, міжнародного комерційного арбітражу про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або документи про звернення до уповноваженого органу відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку;
- довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) стосовно виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, які стали причиною несвоєчасного виконання умов договору.
Ухвалою суду від 18.02.2025р. у позивача було витребувано оригінал або належним чином засвідчену копію Сертифікату (висновку, довідки) торгово-промислової палати за місцем знаходження позивача, який засвідчує наявність форс-мажорної обставини по спірному зовнішньоекономічному контракту, а також визначає період дії таких обставин, їх дату настання та закінчення.
У відповідь на вказану ухвалу суду позивач надав заяву від 24.02.2025р., відповідно до якої зазначив, що ТОВ «С.Т.А.» не зверталося до торгово-промислової палати України за окремим Сертифікатом про підтвердження настання форс-мажорних обставин.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
На підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 18.10.2024 р. №4781-п була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача .
За результатами перевірки складено акт від 31.10.2024р. №51075/20-40-07-02- 03/37189662 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «С.Т.А.» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 09.12.2021р. № SY2102 за період із 01.06.2024р. по 30.09.2024р., за зовнішньоекономічним контрактом від 11.01.2024р. № 1 за період з 11.01.2024р. по 30.09.2024р.
Відповідно до висновків вказаного акту перевірки було встановлено порушення позивачем частини 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 Постанови Національного Банку України від 24.02.2022р. № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» із змінами та доповненнями за зовнішньоекономічним контрактом від 11.01.2024р. № 1, який укладено між Компанією TAIZHOU LIJUN IMPORT & EXPORT TRADING CO., LTD. (Китай) та за зовнішньоекономічним Контрактом від 09.12.2021р. №SY2102, який укладено з Компанією TAIZHOU SHANGYI IMPORT&EXPORT TRADING CO., LTD (Китай).
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №00661160702 від 21.11.2024р., згідно якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 135169,24 грн. - пеня за порушення у сфері ЗЕД.
Приймаючи вказане податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган взяв до уваги витяг з інформації Національного банку України про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів, станом на 01.08.2024р.: інформація про суми не повернених коштів (вартості товару) у встановлений Національним банком України граничний строк розрахунків суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «С.Т.А.» (код ЄДРПОУ 37189662) за зовнішньоекономічним контрактом від 09.12.2021 № SY2102 (дата операції - 08.01.2024, 02.02.2024); інформація про незавершені розрахунки, у тому числі за операціями резидентів, які не є клієнтами банку, ТОВ «С.Т.А.» (код ЄДРПОУ 37189662), за зовнішньоекономічним контрактом від 09.12.2021р. № SY2102 (дати операцій - 05.01.2024, 08.01.2024), за зовнішньоекономічним контрактом від 11.01.2024 № 1 (дати операцій - 16.01.2024, 26.01.2024).
Перевіркою було встановлено, що за Контрактом від 11.01.2024р. № 1, який укладено з компанією TAIZHOU LIJUN IMPORT & EXPORT TRADING CO., LTD (Китай), за період з 01.01.2024 по 30.09.2024р. з валютного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984, здійснено передплату на суму 196 237,82 доларів США (еквівалент - 7 737 840,88 грн.).
У періоді, за який здійснювалася перевірка, ТОВ «С.Т.А.» отримано від TAIZHOU LIJUN IMPORT & EXPORT TRADING CO., LTD. (Китай) товар (Частини кранiв, клапанiв, вентелей, частини колекторної системи (код УКТЗЕД 8481900000), допоміжний продукт для ливарного виробництва, з комерційною назвою «Шлакоподавлювач» (код УКТЗЕД 3824996500), нікель (Ni) необроблений нелегований катодний, у вигляді плит (код УКТЗЕД 7506100000), обладнання для сушiння виробiв iз латунi пiсля їх полiрування (код УКТЗЕД 8421197090), тощо на загальну суму 150 250,94 доларів США (еквівалент - 6 186 746,87 грн.). Станом на 30.09.2024р. по Контракту від 11.01.2024р. № 1 обліковується дебіторська заборгованість у сумі 45 986,88 доларів США (еквівалент 1 895 507,58 грн.). Передплата за товар здійснена: 16.01.2024 на суму 11 233,60 доларів США (еквівалент 425 350,15 грн) - граничний строк надходження імпортного товару 13.07.2024р.; 26.01.2024р. на суму 26 210,00 доларів США (еквівалент 985 037,33 грн) - граничний строк надходження імпортного товару 23.07.2024р. Фактично товар надійшов на територію України 24.07.2024 (згідно відбитку Державної митної служби України «Під митним контролем» на товаросупровідних документах, а саме: коносамент від 08.05.2024 №UTRUST24050100C, CMR від 20.07.2024 №14975, які відображено в МД від 26.07.2024 №11349 у графі «44»).
В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки сертифікат ТПП України про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони контракту або третьої відповідно до умов контракту від 11.01.2024 №1 за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 не було надано; інших документів, які підтверджують проведення розрахунків у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД за зовнішньоекономічним контрактом від 11.01.2024 №1 за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 до перевірки не надавалось.
Перевіркою дотримання ТОВ «С.Т.А.» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по Контракту від 09.12.2021 № SY2102, який укладено з компанією TAIZHOU SHANGYI IMPORT&EXPORT TRADING CO., LTD (Китай), за період з 01.06.2024 по 30.09.2024 було встановлено, що станом на 01.06.2024 р. у бухгалтерському обліку ТОВ «С.Т.А.» по вказаному імпортному Контракту рахується дебіторська заборгованість на загальну суму 150 902,95 доларів США. Станом на 30.09.2024 по Контракту від 09.12.2021 №SY2102 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 4,07 доларів США (еквівалент 167,55 грн.). Передплата за товар здійснена: 08.01.2024 в тому числі на суму 4 651,20 доларів США (еквівалент 177 106,07 грн). Імпортний товар «Інструменти ручні з недорогоцінних металів (код УКТЗЕД 8201100000) надійшов згідно митної декларації від 12.08.2024 № 12066 на загальну суму 45 900,00 доларів США (еквівалент 1 887 362,10 грн). Передплата за товар здійснена: 08.01.2024, в тому числі на суму 5 621,93 доларів США (еквівалент 214 069,04 грн.); 02.02.2024 на суму 26 209,00 доларів США (еквівалент 985 581,58 грн.) - граничний строк надходження імпортного товару 30.07.2024; 02.02.2024 на суму 7 755,00 доларів США (еквівалент 291 624,45 грн.); 07.02.2024 на суму 6 310,00 доларів США (еквівалент 237 416,27 грн).
В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки документів, які підтверджують проведення розрахунків у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД за зовнішньоекономічним контрактом від 09.12.2021 №SY2102 за період з 01.06.2024 по 30.09.2024 не було надано.
Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що товар на суму 184 290,01 доларів США (еквівалент 6 739 227,66 грн.) грн.) від TAIZHOU SHANGYI IMPORT&EXPORT TRADING СО.LTD (Китай) надійшов із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, чим ТОВ «С.Т.А.» порушено частину 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями.
Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин полягає в наступному.
Питання особливостей застосування норм Закону № 2473-VIII було предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22 дійшла наступних висновків.
Правовідносини із нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. З огляду на специфічність правовідносин, що стосуються строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які врегульовано окремим спеціальним нормативно - правовим актом - Законом України «Про валюту і валютні операції», та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин, Судова палата дійшла висновку, що пункт 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 (стосується ненарахування / анулювання нарахованої пені внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану), абзац 11 пункту 52-1 (стосується ненарахування / списання нарахованої пені протягом дії карантину), підпункт 69.9 пункту 69 (стосується зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, та на пеню, нараховану за порушення вимог цього законодавства.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом №2473-VIII, який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.
Стаття 13 Закону №2473-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Так, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша статті 13 Закону №2473-VIII).
Згідно із вимогами частини другої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п'ята статті 13 Закону №2473-VIII).
Водночас, частина шоста статті 13 Закону №2473-VIII передбачає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Правління Національного банку України (далі - НБУ) затвердило постановою від 02 січня 2019 року №5 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).
Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Пункт 23 розділу ІІ Положення №5 передбачає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Водночас, 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).
Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).
Таким чином, за загальним правилом експорт та імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати).
До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.
У цій справі встановлена згідно з актом податкової перевірки кількість днів, протягом яких відбулось порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, не є спірною. Поряд з цим позивач наполягає, що внаслідок виникнення форс-мажорних обставин перебіг означених строків зупинився, не був позивачем порушений, тому підстав для нарахування пені не було.
Вирішуючи питання щодо того, які саме обставини слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили), а також щодо документів та доказів, які підтверджують їх настання та припинення, та органу, уповноваженого на таке засвідчення, суд враховує, що стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.
Пункт 4 Регламенту ТПП врегульовує питання розмежування компетенції ТПП України та регіональних ТПП.
За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.
Стосовно листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року слід зазначити, що ним Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року. Зазначені обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання, відповідно, яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Суд зауважує, що такий лист не є належним, допустимим і достатнім доказом форс-мажору та звертає увагу на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 16 вересня 2024 року у справі № 520/6236/23, в якій акцентовано увагу на наступному.
За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.
Таким чином, введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.
Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).
Верховний Суд також неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
З наведених вище підходів слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Отже, лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є тим документом, який у розумінні частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII підтверджує обставини настання і припинення форс-мажорних обставин для цілей зупинення перебігу строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та нарахування пені на весь період дії таких обставин. Таким документом є сертифікат (висновок, довідка, підтвердження), що видані Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою. На підставі вказаного документа поряд з іншими доказами, що можуть бути надані заінтересованою особою, доводиться існування причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і невиконанням/несвоєчасним виконанням вимог частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII.
Вказаний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 12.12.2024р. у справі № 380/839/24.
З врахуванням викладеного та за відсутності вказаного вище сертифікату (висновку, довідки, підтвердження), що видані Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою, позовні вимоги не можна визнати обгрунтованими.
Що стосується посилань позивача на необхідність застосувати найбільш сприятливий спосіб застосування норм права щодо Постанови Правління національного банку України № 5 від 02.01.2019р., слід зауважити, що позивачем не наведено таких розбіжностей правового регулювання, неоднозначного (множинного) трактування прав і обов'язків позивача у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, які б вплинули на обставини цієї справи.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A.303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає, що в даній справі ключові доводи та заперечення сторін отримали належну оцінку, за результатом чого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано належних та допустимих доказів на обгрунтування законності оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 2, 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров