Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
25 лютого 2025 року справа № 520/27089/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, 3 під.2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить :
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періодів роботи: з 14.07.1983 по 05.08.1983, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ; з 05.02.1985 по 08.07.1985 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ; з 08.08.1985 по 20.01.1988 згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 ; з 01.01.1992 по 18.11.1992, з 21.12.1992 по 04.05.1993 з 07.05.1993 по 31.01.1996, з 01.02.1996 по 25.05.1999 роботи в Республіка Казахстан згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 08.05.2024 року, зарахувати періоди роботи: з 14.07.1983 по 05.08.1983, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ; з 05.02.1985 по 08.07.1985 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ; з 08.08.1985 по 20.01.1988 згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 ; з 01.01.1992 по 18.11.1992, з 21.12.1992 по 04.05.1993 з 07.05.1993 по 31.01.1996, з 01.02.1996 по 25.05.1999 роботи в Республіка Казахстан згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 ; та призначити пенсію за віком з 08.05.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй було протиправно відмовлено у призначенні пенсії, що порушує право позивачки на вільне володіння своїм майном у вигляді пенсії, оскільки відповідачем протиправно не включено до страхового стажу відповідні періоди роботи.
Ухвалою суду від 04.10.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Представником ГУ ПФУ в Харківській області подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представником ГУ ПФУ в Житомирській області подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 08.05.2024р. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивачки була розглянута ГУ Пенсійного фонду в Житомирській області з урахуванням принципу екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 25.11.2005р. № 22-1 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.05.2024р. №204750017911 було відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; роз'яснено, що до страхового стажу роботи не зараховано:
період роботи з 14.07.1983р. по 05.08.1983р. відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня назва організації на прийняття;
період роботи з 05.02.1985р. по 08.07.1985р. відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення в даті запису на прийняття та неможливо ідентифікувати печатку організації, крім того вказаний період роботи не зарахований згідно архівної довідки №НАС-06-П/09-19 від 27.11.2023р., оскільки відсутній наказ на прийняття та первинні документи;
період роботи в колгоспі з 08.08.1985р. по 20.01.1988р. згідно записів трудової книжки колгоспника укр № НОМЕР_4 , оскільки відомості щодо встановленого та виробленого мінімуму трудової участі у колгоспі внесені неналежним чином, а саме: записи не завірені печаткою колгоспу, відсутні дата та номер документу на підставі якого внесено записи;
період роботи в колгоспі з серпня 1985 року по січень 1988 року згідно архівної довідки №07-03/П-656 від 28.11.2023р., оскільки зазначене прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 ;
періоди роботи з 01.01.1992р. по 18.11.1992р., з 21.12.1992р. по 04.05.1993р., з 07.05.1993р. по 31.01.1996р. та з 01.02.1996р. по 25.05.1999р., оскільки заявниця працювала на території республіки Казахстан;
період роботи з 01.08.2003р. по 01.11.2003р. та з 01.01.2024р. по 30.04.2024р., оскільки відсутні відомості щодо сплати страхових внесків.
Повідомлено, що особа матиме право на пенсійну виплату 27.10.2026р. або при набутті необхідного трудового стажу.
Позивачка, не погодившись із не зарахуванням до її страхового стажу вищевказаних періодів роботи, звернулася до суду з позовом в цій справі.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058, який набув чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абз. 1 ч.2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з частиною 1статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Абзацом 1 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 за № 22-1(далі - Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 (далі Порядок № 637).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Так, згідно із пп. 2.2 п. 2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст" "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Відповідно до пп. 2.11 п. 2 Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
За приписами пп. 2.12 п. 2 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пп. 2.4. п.2 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналогічні положення щодо правил заповнення трудових книжок містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974р. № 162, яка була чинна на момент внесення відповідних записів.
Аналіз вищенаведених положень дозволяє дійти висновку, що відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У постанові від 30.09.2021р. по справі №300/860/17 Верховний Суд дійшов висновку, що загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд наголошує на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначені періоди.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 19.12.2019 р. у справі №307/541/17.
Суд, дослідивши належним чином засвідчену копію трудової книжки позивачки НОМЕР_2 встановив щодо спірних періодів роботи позивачки, що вона працювала: з 14.07.1983р. по 05.08.1983р. вантажником у бригаді; у період з 05.02.1985р. по 08.07.1985р. санітаром у яслах-садку №75 Південної залізниці.
Дослідивши належним чином засвідчену копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , суд встановив, що позивачка працювала: з 08.08.1985р. по 20.01.1988р. в колгоспі імені Калініна с. Тарандиці Лубенського району Полтавської області.
Згідно пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі № 687/975/17.
Отже, з урахуванням вищенаведеного та правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що записи трудової книжки позивачки НОМЕР_2 стосовно періоду роботи з 14.07.1983р. по 05.08.1983р. та з 05.02.1985р. по 08.07.1985р., а також записи трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 стосовно періоду роботи з 08.08.1985р. по 20.01.1988р., не можуть вважатися неправильними або неточними з підстав, відсутності назви організації на прийняття, наявності виправлення в даті запису на прийняття та неможливості ідентифікації печатки організації, а також відсутності завірених печаткою записів виробничого мінімуму трудової участі у колгоспі, та відсутності дати та номеру документа на підставі якого внесено записи через неналежну організацію кадрової роботи на підприємстві, тому в даному випадку відсутня вина позивача.
Щодо незарахування періодів роботи з 01.01.1992р. по 18.11.1992р., з 21.12.1992р. по 04.05.1996р., з 07.05.1993р. по 31.01.1996р. та з 01.02.1996р. по 25.05.1999р. на території республіки Казахстан, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Казахстан (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022р. "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Зазначена Постанова набрала чинності 02.12.2022р.
Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022р. Україна, як держава учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., а тому припинення Республіки Казахстан з 01.01.2023р. участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023р.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Наявна в матеріалах справи трудова книжка (завірена її копія) позивачки не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу у зв'язку із припиненням з 01.01.2023р. Республікою Казахстан участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Таким чином, позиція відповідача щодо незарахування стажу в цій частині суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивачки на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
З огляду на зазначене, періоди роботи позивачки з 01.01.1992р. по 18.11.1992р., з 21.12.1992р. по 04.05.1993р., з 07.05.1993р. по 31.01.1996р. та з 01.02.1996р. по 25.05.1999р. підлягають зарахуванню до страхового стажу.
За змістом позовних вимог інші висновки пенсійного органу, викладені ним в рішенні від 16.05.2024р. №204750017911 позивачкою не оскаржуються.
При цьому суд вказує, що в даній справі ГУ ПФУ в Житомирській області було винесено рішення про відмову у призначені пенсії від 16.05.2024р. №204750017911. Натомість дій, як форми активної поведінки, якими було порушено права позивачки у спірних правовідносинах, з боку відповідача не виявлено.
Таким чином суд вбачає підстави, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, для виходу за межі заявлених позовних вимог та визнання протиправним та скасування зазначеного вище рішення пенсійного органу про відмову у призначені пенсії в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи: з 14.07.1983 по 05.08.1983, з 05.02.1985 по 08.07.1985 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , з 08.08.1985 по 20.01.1988 згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , та з 01.01.1992 по 18.11.1992, з 21.12.1992 по 04.05.1993 з 07.05.1993 по 31.01.1996, з 01.02.1996 по 25.05.1999 роботи в Республіка Казахстан згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 .
З урахуванням викладеного, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Харківській області задоволенню не підлягають, оскільки ним права позивачки не порушувались.
Стосовно зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити пенсію за віком з 08.05.2024 року, суд виходить з того, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому суд вказує, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на наявність дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду з призначення пенсій, положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки нових заяв про призначення пенсії позивачкою не подавалося, вчинити дії з повторного розгляду заяви має ГУ ПФУ в Житомирській області, як орган, на розгляді якого перебуває подана заява.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в цілому є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить частково задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 258 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково, вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.05.2024р. №204750017911 "Про відмову у призначенні пенсії" в частині не зарахування до її страхового стажу періодів роботи з 14.07.1983р. по 05.08.1983р., відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ; з 05.02.1985р. по 08.07.1985р. згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ; з 08.08.1985р. по 20.01.1988р. згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 ; з 01.01.1992р. по 18.11.1992р., з 21.12.1992р. по 04.05.1993р. з 07.05.1993р. по 31.01.1996р., з 01.02.1996р. по 25.05.1999р. роботи в Республіка Казахстан згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 .
В іншій частині рішення №204750017911 від 16.05.2024р. Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без змін.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 08.05.2024р. про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 14.07.1983р. по 05.08.1983р., відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ; з 05.02.1985р. по 08.07.1985р. згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ; з 08.08.1985р. по 20.01.1988р. згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 ; з 01.01.1992р. по 18.11.1992р., з 21.12.1992р. по 04.05.1993р. з 07.05.1993р. по 31.01.1996р., з 01.02.1996р. по 25.05.1999р. роботи в Республіка Казахстан згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та ухвалити відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 13559341) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605 (шістсот п'ять гривень) 60 коп. Решту судових витрат залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров