з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/881/25
26 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника адвоката Парійчук Юлію Дмитрівну звернувся до суду з позовом до Тернопільської обласної прокуратури, у якому просить:
визнати неправомірними дії Тернопільської обласної прокуратури щодо призначення виконувачем обов'язків керівника Тернопільської обласної прокуратури О.Божко наказом №3 від 14.01.2025 службового розслідування з приводу можливого вчинення начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Тернопільської обласної прокуратури Царем Русланом Володимировичем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
зобов'язати Тернопільську обласну прокуратуру скасувати наказ №3 від 14.01.2025 про призначення службового розслідування з приводу можливого вчинення начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Тернопільської обласної прокуратури Царем Русланом Володимировичем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.
Через систему «Електронний суд» 24.02.2025 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Парійчук Юлії Дмитрівни про забезпечення позову, у якій заявник просить зупинити дію наказу №3 від 14.01.2025 про призначення службового розслідування з приводу можливого вчинення начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Тернопільської обласної прокуратури Царем Русланом Володимировичем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та зупинити проведення даного службового розслідування.
В обґрунтування заяви заявник зазначила, що позивачем поданий до суду позов з метою визнати неправомірними дії Тернопільської обласної прокуратури щодо призначення виконувачем обов'язків керівника Тернопільської обласної прокуратури О.Божко наказом №3 від 14.01.2025 службового розслідування з приводу можливого вчинення начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Тернопільської обласної прокуратури Царем Русланом Володимировичем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Враховуючи предмет спору, вважає, що існує необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про призначення службового розслідування. Такий спосіб забезпечення викликаний очевидною протиправністю прийнятого рішення. Відповідно, внаслідок таких неправомірних дій відповідача порушується право позивача, а продовження службового розслідування чи навіть закінчення такого за час судового розгляду стане приводом для скасування вже висновку за наслідками розслідування, а не наказу про його призначення. Скасування наказу про призначення службового розслідування не матиме вже сенсу для позивача.
Через систему «Електронний суд» 25.02.2025 до суду надійшли заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову. Відповідач вказує, що обласною прокуратурою дотримано порядок призначення службового розслідування, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженою наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202. При проведенні службового розслідування прокурор, стосовно якого воно призначене, користується рядом прав та гарантій. У спірному випадку призначенням службового розслідування права позивача не порушені.
З огляду на те, що наказ про призначення службового розслідування № 3 від 14.01.2025 не створює жодних правових наслідків для позивача, не порушує його прав, а службове розслідування проводиться лише для з'ясування обставин можливого вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, відповідач вважає, що відсутні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову та наявні докази, заперечення відповідача, суд приходить до таких висновків.
Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність наказу виконувача обов'язків керівника Тернопільської обласної прокуратури О.Божка №3 від 14.01.2025 про проведення службового розслідування з приводу можливого вчинення начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Цим наказом призначено службове розслідування та утворено комісію з метою з'ясування обставин, що стали підставами для призначення службового розслідування, встановлено строк проведення службового розслідування - один місяць.
Звертаючись до суду із цією заявою про забезпечення позову, заявник вказує на очевидну протиправність оскаржуваного рішення, а у позові - про відсутність підстав для призначення службового розслідування.
Надаючи оцінку таким обставинам і враховуючи предмет позову, суд зауважує, що фактично заявник наполягає на зупиненні щодо нього службового розслідування через протиправність наказу про призначення службового розслідування. Проте ці доводи заявника суд оцінює критично, позаяк оцінку протиправності оскаржуваного рішення буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 зазначено, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Такі правові наслідки будуть аналогічні тим, що могли б настати у разі задоволення позову у даній справі. Тобто, задоволення заяви позивача вказуватиме на те, що судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому посилання позивача на те, що після закінчення службового розслідування і наявності висновку за його результатами, скасування наказу про призначення службового розслідування не матиме вже сенсу для нього, не є достатньою підставою для забезпечення позову.
Не може залишитися поза увагою суду й та обставина, що позивач не оскаржував відповідний наказ відразу після призначення 14.01.2025 службового розслідування, а з заявою про забезпечення позову звернувся по спливу більше одного місяця, тобто коли за змістом наказу №3 від 14.01.2025 службове розслідування мало бути завершеним.
Також суд враховує, що за своєю сутністю саме лише проведення службового розслідування не створює незворотних наслідків. У разі виявлення у ході такого службового розслідування обставин, за яких може бути прийнятий комісією негативний висновок, позивач у випадку його реалізації не позбавлений права захистити свої права у разі їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такого службового розслідування із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні службового розслідування.
Можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд вважає за необхідне зазначити, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Заявник таких обставин не наводить, відповідних доказів не надає.
Таким чином, здійснивши оцінку доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 26 лютого 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.