25 лютого 2025 року м. Рівне №460/5348/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання дій та бездіяльність протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви, а.с. 47-51) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), третя особа на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , та просив:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні позивача з військової служби;
визнати протиправною бездіяльність Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо непідписання клопотання про звільнення позивача;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити всі необхідні дії щодо звільнення позивача з військової служби;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував, що він 24.02.2022 мобілізований на військову службу, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначив, що у нього виникла необхідність у звільненні з військової служби, у зв'язку з чим він подав рапорт до відповідача-1 на підставі абз. 11 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину до 18 років. Рапорт був зареєстрований військовою частиною НОМЕР_1 11.05.2024. Після цього відповідачем-1 було підготовлене клопотання, адресоване до військової частини НОМЕР_2 , для відповідного погодження звільнення позивача з військової служби. Проте командиром військової частини НОМЕР_1 навмисно не здійснюються будь-які дії щодо звільнення позивача з військової служби, командир ОСОБА_3 не підписує клопотання, пояснюючи тим, що у випадку позивача недостатньо подано документів, які б свідчили про правомірність звільнення з військової служби. Хоча рапорт був підписаний нижчестоящими командирами та погоджений підписом юриста військової частини НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що надані ним до рапорту документи повністю підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а рапорт поданий в установленому порядку. Відтак, поведінка відповідачів щодо незвільнення його з військової служби є протиправною та порушує його права та законні інтереси.
Ухвалою від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 06.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а третій особі - для подання пояснень.
Витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії рапорту позивача від 11.05.2024 та доданих до нього документів.
Згідно з відомостями КП "Діловодство спеціалізованого суду" ухвалу суду від 06.06.2024 доставлено до електронного кабінету представника позивача, військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 07.06.2024.
У встановлений судом строк відповідачі відзиву на позов та витребуваних доказів не подали. Третьою особою пояснень щодо позову також подано не було.
11.07.2024 представник позивача адвокат Буженко Ю.С. засобами поштового зв'язку надіслав до суду:
заяву про залишення позову без розгляду в частині визнання протиправною бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо непідписання клопотання про звільнення позивача;
клопотання про заміну відповідача по справі;
заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що в червні 2024 року він отримав відповідь від військової частини НОМЕР_1 про те, рапорт ОСОБА_1 розглянуто командуванням військової частини НОМЕР_1 , за результатом чого направлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , якою таке клопотання залишено без реалізації, не погоджено у зв'язку з відсутністю правових підстав для звільнення за поданими документами та вказаною підставою. Представник позивача наголосив, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби був зареєстрований відповідачем 11.05.2024, на день подачі рапорту діяв Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції, яка передбачала наявність підстави для звільнення з військової служби коли один з подружжя, обоє яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років (пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону). Покликаючись до незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, представник позивача вважає, що реалізація позивачем права на звільнення з військової служби має здійснюватися за нормами, чинними на момент подання рапорту про звільнення з військової служби.
У зв'язку з наведеним, представник позивача просив:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні позивача з військової служби;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 у непогодженні рапорту про звільнення позивача з військової служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 погодити звільнення позивача з військової служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити всі необхідні дії щодо звільнення позивача з військової служби (а.с. 67-69).
Ухвалою суду від 05.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Буженка Ю.С. про заміну неналежної сторони; прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову; залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у справі як другого відповідача; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на заяву про зміну підстав позову.
Ухвалою суду від 05.08.2024 задоволено клопотання представника позивача адвоката Буженка Ю.С., позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо непідписання клопотання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби залишено без розгляду.
Згідно з відомостями КП "Діловодство спеціалізованого суду" ухвали суду від 05.08.2024 доставлені до електронних кабінетів всіх учасників справи 05.08.2024.
У встановлений судом строк відповідачі відзиву на заяву про зміну підстав позову не подавали. Клопотання про продовження строку на подання відзиву до суду не надходили.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у зв'язку з ненаданням відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 виданим 04.12.2021 Вараським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) (а.с. 15).
У шлюбі народився ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 12.07.2022 (а.с. 16).
Згідно з записами військового квитка серія НОМЕР_5 ОСОБА_1 з 23.05.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді санітарного інструктора (а.с.22-25).
11.05.2024 позивач подав рапорт на ім'я лікаря медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та просив клопотати перед командуванням частини про звільнення його з лав Збройних Сил України згідно абзацу 11 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" під час воєнного стану, через сімейні обставини, а саме: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Повідомив, що бажання проходити службу у військовому резерві за відповідною військово-обліковою спеціальністю він не має. Просив направити його особову справу до Вараського РТЦКСП за місцем реєстрації. Від проходження військово-лікарської комісії відмовляється. Стан здоров'я задовільний. Згідний із виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 до проведення з ним усіх необхідних розрахунків щодо грошового, продовольчого та речового забезпечення.
До рапорту додано:
завірена копія паспорта та ІПН ОСОБА_1 ;
завірена копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 04.12.2021;
завірена копія паспорта та ІПН ОСОБА_4 ;
завірена копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5 НОМЕР_4 від 12.07.2022;
завірена копія довідки (форма 5) ОСОБА_4 № 328 від 06.05.2024;
завірена копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 № 131 на ОСОБА_4 від 06.05.2024;
витяг № 2072 про зареєстрованих осіб у житловому будинку ОСОБА_1 від 20.04.2024 (а.с. 19).
Рапорт позивача з клопотанням по суті був підписаний 11.05.2024: тво лікаря медичного пункту сержантом Андрієм Багинським та скерований по команді начальнику медичної служби; начальником медичної служби капітаном медичної служби ОСОБА_6 та скерований по команді командиру військової частини НОМЕР_1 (а.с. 20).
В матеріалах судової справи наявне клопотання командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 без підпису, з відтиском кутового штампа військової частини НОМЕР_1 , без дати та реєстраційного номера, адресоване на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , за змістом якого відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнити з військової служби у запас за підпунктом "г" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, - сержанта ОСОБА_1 , санітарного інструктора медичного пункту НОМЕР_7 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_8 окремої бригади територіальної оборони. Підлягає направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21).
Листом військової частини НОМЕР_1 № 1490/820нт від 29.05.2024 на адвокатський запит адвоката Буженка Ю.С. від 13.05.2024 повідомлено: "Згідно інформації, наданої посадовими особами військової частини НОМЕР_9 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 з проханням про звільнення його з військової служби в запас за підпунктом "г", один з подружжя, обоє яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. У ході розгляду адвокатського запиту встановлено, що рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 розглянуто командуванням військової частини НОМЕР_1 та за результатами розгляду поданого рапорту направлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 . Військовою частиною НОМЕР_2 клопотання № 1490/791 від 16.05.2024 щодо звільнення з військової служби у запас за підпунктом "г", один з подружжя, обоє яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років - залишено без реалізації. Не погоджено у зв'язку з відсутністю правових підстав для звільнення за поданими документами та вказаною підставою (а.с. 74).
Вважаючи протиправними дії відповідачів військової частини НОМЕР_1 - про відмову у звільненні позивача з військової служби, військової частини НОМЕР_2 - у непогодженні рапорту про звільнення позивача з військової служби, представник позивача звернувся до суду з позовом про зобов'язання таких суб'єктів владних повноважень: військової частини НОМЕР_2 - погодити звільнення з військової служби, військової частини НОМЕР_1 - здійснити всі необхідні дії щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022,№ 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався. Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п. 2 п.п. "г" ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача з рапортом про звільнення від 11.05.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут) передбачено, що цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 14 згаданого Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту встановлено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
За нормами пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п. 6, 7 Положення початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пп. 2 п. 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
В пункті 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Зі змісту пункту 242 Положення вбачається, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період" Інструкції № 170 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40 затверджена Інструкція з діловодства у Збройних Силах України (далі за текстом - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).
Відповідно до визначення, наведеного в п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в Міністерстві оборони України, в органі військового управління, військовій частині (установі), структурному підрозділі, до яких надійшов документ.
Отже, із аналізу наведених норм слідує, що подання рапорту «по команді» означає направлення (подання особисто) його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі, до прямого керівника, командира військової частини або іншої особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників), а останні, в свою чергу, мають обов'язок прийняти відповідне рішення (наприклад: видати наказ, надати відповідь на рапорт та інше (про задоволення чи відмову у вирішенні такого питання), а у разі відмови у вирішенні питання - із зазначенням обґрунтування причин та підстав для відмови та з посиланнями на акти законодавства.
Так, з листа Військової частини НОМЕР_10 від 29.05.2024 №1490/820нт, адресованого представнику позивача адвокату Буженку Ю.С., вбачається, що за наслідками розгляду рапорту позивача від 11.05.2024 командуванням військової частини НОМЕР_1 направлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 .
При цьому військовою частиною НОМЕР_2 клопотання № 1490/791 від 16.05.2024 щодо звільнення з військової служби у запас за підпунктом "г" один з подружжя або обоє яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років - залишено без реалізації. Не погоджено у зв'язку з відсутністю правових підстав для звільнення за поданими документами та вказаною підставою.
Інформації про прийняте відповідачами Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 на підставі поданих документів зазначений лист не містить, інших доказів на підтвердження цих обставин судом не встановлено.
Суд зазначає, що ні Положенням, ні Інструкцією № 170 не передбачено можливості відповідною військовою частиною здійснити розгляд документів про звільнення військовослужбовця шляхом "непогодження отриманого клопотання про звільнення".
Військова частина НОМЕР_1 підтвердила факт отримання рапорту позивача від 11.05.2024 про звільнення, а також вказала про направлення по команді до Військової частини НОМЕР_2 клопотання № 1490/791 від 16.05.2024 щодо звільнення позивача з військової служби.
Суд враховує, що відповідач Військова частина НОМЕР_2 вищенаведених обставин не заперечив та жодним чином не спростував.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що рапорт позивача був отриманий відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 , в якій відповідно до запису військового квитка позивач проходить військову службу. Тому в силу закону відповідач зобов'язаний був розглянути вказаний рапорт по суті, надати оцінку долученим до рапорту документам, прийняти рішення за результатами розгляду поданих документів та в разі не задоволення рапорту - надати військовослужбовцю обґрунтовану відповідь з наведенням мотивів.
Також і відповідач військова частина НОМЕР_2 за результатами розгляду отриманих від військової частини НОМЕР_1 рапорту та документів позивача був зобов'язаний прийняти рішення по суті рапорту та внесеного військовою частиною НОМЕР_1 клопотання № 1490/791 від 16.05.2024 щодо звільнення позивача з військової служби, а в разі не задоволення рапорту - надати військовослужбовцю обґрунтовану відповідь з наведенням мотивів.
Відповідачами в межах своєї компетенції жодного рішення у визначений законодавством спосіб щодо позивача прийнято не було, відповідь про відмову в задоволенні рапорту з наведенням причин військовослужбовцю не надсилалася.
Суд погоджується з аргументами представника позивача про те, що поданий позивачем рапорт від 11.05.2024 повинен був розглянутий та вирішений відповідачами відповідно до законодавства, чинного на час подання рапорту про звільнення.
Звернувшись до відповідача 11.05.2024 з рапортом, позивач вказував конкретну підставу звільнення з військової служби - абзац 11 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та надавав до рапорту докази, які з точки зору позивача підтверджували його право на звільнення з військової служби з означеної підстави.
Суд зазначає, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Станом на 16.05.2024, тобто на дату направлення військовою частиною НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 клопотання № 1490/791 про звільнення позивача з військової служби, редакція статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" змін не зазнавала. Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що під час розгляду отриманого рапорту та документів позивача відповідачами були застосовані норми цього Закону в новій редакції, чинній з 18.05.2024. Тому наведені представником позивача аргументи не впливають на оцінку поведінки суб'єктів владних повноважень в межах спірних правовідносин.
Підсумовуючи наведене, суд вважає підтвердженим матеріалами справи, що рапорт позивача встановленим порядком розглянутий не був, рішення за наслідками розгляду рапорту позивача відповідачами не приймалося.
Таких обставин відповідачі не заперечили та не спростували.
При цьому, за приписами ч. 4. ст. 159 КАС України неподання відповідачами суб'єктами владних повноважень відзиву на позов без поважних причин суд кваліфікує як визнання позову.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачами у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність, яка порушує права та законі інтереси позивача, оскільки не прийнято жодного мотивованого рішення за наслідками поданого позивачем 11.05.2024 рапорту про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Оскільки наказ про звільнення позивача з військової служби чи рішення про відмову у звільненні повноважним командиром не приймались, то рапорт позивача залишається не вирішеним по суті. Тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання відповідачів погодити звільнення позивача та здійснити необхідні дії щодо звільнення позивача з військової служби.
Суд зауважує, що прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця є компетенцією командування військової частини (військового формування), у складі якого він перебуває.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідачів військової частини НОМЕР_11 та військової частини НОМЕР_2 розглянути по суті та в межах своєї компетенції прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 11.05.2024 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Отже позов слід задовольнити частково.
За правилами, встановленими частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже застосування судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду. Водночас, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачами судове рішення не буде виконане в разі набрання ним законної сили, а тому підстав для застосування судового контролю на даний час суд не вбачає.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а докази понесення інших судових витрат у зв'язку з судовим розглядом справи відсутні, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України судом не розподіляються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду у встановленому порядку рапорту ОСОБА_1 від 11.05.2024 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 11.05.2024 про звільнення з військової служби та в межах своєї компетенції прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25 лютого 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_12 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_13 ) Відповідач - Командир Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_13 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_14 )
Суддя Н.О. Дорошенко