про залишення позовної заяви без руху
24 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа №440/2238/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій просив:
визнати протиправними дії відповідача військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 11.02.2024 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення) період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна;
зобов'язати нарахувати військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні;
зобов'язати нарахувати військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 12.02.2024 по 13.07.2024 відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX.
Позовну заяву належить залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до підпунктів 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
У ході з'ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, судом встановлено наступне.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У порушення наведеної норми, представником позивача у позовній заяві не зазначено відомостей про відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідачів.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України у редакції на час виникнення спірних правовідносин) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Відповідно до частин першої другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 19.02.2025.
Оскільки грошове забезпечення є щомісячним платежем, про невиплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 позивачу було відомо кожного наступного місяця під час отримання у під час отримання грошового забезпечення за попередній місяць.
Суд враховує поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, саме тому застосовує трьохмісячний строк звернення до суду з позовом лише до відносин з 19.07.2022 по 20.05.2023, з 01.01.2024 по 11.02.2024.
Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог, які стосуються періоду нарахування та виплати грошового забезпечення з 19.07.2022 по 19.05.2023; нарахування та виплати з 01.01.2024 по 11.02.2024 індексації-різниці.
Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У даному випадку позивачем оскаржено протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12.02.2024 по 13.07.2024 у порядку статей 116-117 КЗпП України.
Згідно позову та доданих матеріалів розрахунок з позивачем було проведено колишнім роботодавцем 13.07.2024.
Висновок щодо застосування строків у спірних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2021 №240/532/20 та за вказаною правовою позицією Верховного Суду цей строк встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України (місячний строк).
Верховний Суд звернув увагу, що строк звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць, який установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки такий спір пов'язаний із звільненням з публічної служби і має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до даної справи.
Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 19.02.2025, тобто з пропуском і місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку, й навіть 3-місячного, не зазначивши при цьому жодних підстав для поновлення цього строку.
Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, письмове клопотання про поновлення строку звернення до суду не надано.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних службовцю сум коштів.
Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Чинне законодавство передбачає обов'язок за бажанням військовослужбовця, який звільняється зі служби, видавати речове майно особистого користування, яке не було ним отримано на день звільнення, або виплачувати грошову компенсацію за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України, однак не входить до складу його грошового забезпечення.
Тобто, на звернення службовця до роботодавця з позовом публічно-правового характеру про стягнення компенсації за неотримане речове майно поширюються строки звернення до суду, визначені в Кодексі адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, у спірному випадку строк звернення позивача до суду з даним позовом обмежується місячним строком, встановленим частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В цій частині позовних вимог суд керується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та від 11.02.2021 у справі №240/532/20.
Як свідчать матеріали справи, про порушення своїх прав щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно, позивач дізнався в день звільнення 11.02.2024. Однак з позовом до суду звернувся лише 19.02.2025.
Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, письмове клопотання про поновлення строку звернення до суду не надано.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем не додано до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без руху.
Згідно частини третьої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк на усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії даної ухвали та роз'яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з доказами поважності причин пропуску строку; уточненої позовної заяви з урахуванням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України у відповідній кількості примірників, а в її разі подання через систему Електронний суд, доказів направлення її копій учасникам справи.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.С. Шевяков