Справа № 420/5655/25
26 лютого 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 15.04.2022 р. по 25.06.2022 р.;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 15.04.2022 р. по 25.06.2022 р., провести її виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунку та виплати сум щомісячного грошового забезпечення за період з 26.03.2022 р. по 03.04.2023 р., зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, та перерахунок виплат при звільненні - грошової компенсації за 22 (двадцять дві) доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової допомоги 48 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 р.;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сум щомісячного грошового забезпечення за період з 26.03.2022р. по 03.04.2023р., зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, та перерахунок виплат при звільненні - грошової компенсації за 22 (двадцять дві) доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової допомоги 48 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 р., провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Поряд з адміністративним позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
З огляду на вказане, право на звернення до суду, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), не обмежене будь-яким строком. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23. Тому право на звернення до суду з вимогами щодо правовідносин, які виникли після 19.07.2022, обмежене строком у три місяці.
Також представник позивача зазначено, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651). Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 року по справі №160/759/23.
Відповідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Вимоги позивача стосуються прагнення до отримання у власність грошових коштів як оплати часу реальної військової служби, а до таких вимог підлягає застосуванню режим захисту за ст.233 Кодексу законів про працю України до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ, позаяк підставою для застосування строку давності є подія одержання публічним службовцем повідомлення про нараховані і виплачені суми.
03 квітня 2023 року солдата ОСОБА_1 , водія-заправника відділення матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Інформацію про нараховане грошове забезпечення позивач отримав з відповіді військової частини НОМЕР_1 №1044/303/9/110 від 10.02.2025р., з наданої Довідки про нараховане грошове забезпечення.
Отже, як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Питання правової визначеності й передбачуваності є невід'ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.
Враховуючи наведені вище обставини, з метою забезпечення права на справедливий Суд, доступу до правосуддя та дотримання необхідного балансу між правами позивача та відповідача, керуючись ст.ст. 44, 47, 55, 121 КАС України, прошу визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та поновити строк звернення до суду.
Ознайомившись із позовною заявою та клопотанням про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.161 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до заявлених позивачем вимог, позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 22.02.2022 по 19.05.2023 з розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, а також додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ №168 за період з 15.04.2022 по 25.06.2022.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
З заявою щодо надання відомостей про розмір та складові грошового забезпечення за спірний період позивач звернувся до відповідача у січні 2025 року. Доказів звернення раніше вказаної дати не додані. Отже, лише з січня 2025 року позивач почав вчиняти активні дії щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, основних та додаткових видів грошового забезпечення у вищевказаний період. До вказаної дати позивач не вчиняв дій щодо реалізації свого права на отримання зазначеного вище грошового забезпечення. Таким чином не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коди дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому, суддя зазначає, що у справі, що розглядається позивач звернувся до суду після відміни на всій території України зазначеного карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2. Отже, доводи позивача у цій частині не обґрунтовані.
Як зазначає представник позивача, відповідно до наказу про звільнення від 03.04.2023 №93, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 03.04.2023.
Відлік тримісячного строку для звернення з частиною цього позову до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом всього цього періоду позивач не був позбавлений права, у межах строку, оскаржити дії відповідачів щодо не вірного на його думку розрахунку грошового забезпечення.
Крім того, як вбачається з адміністративного позову, наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 03.04.2023 р. №93 позивача звільнено та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.04.2023.
Грошове забезпечення виплачується щомісячно на картковий рахунок військовослужбовця, а тому про порушення свого права щодо неналежного розміру грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за місяці в спірні періоди.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових та грошова допомога на оздоровлення виплачуються 1 раз на рік разом з грошовим забезпеченням на картковий рахунок військовослужбовця, а тому про порушення свого права щодо неналежного розміру грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення у відповідачу місяці 2022 року та 2023 року.
Однак, з листом до відповідача про надання відомостей щодо розрахунку грошового забезпечення позивач звернувся лише у січні 2025 року.
Крім того, слід зауважити, що у відповідача відсутній обов'язок щодо надання розрахунку грошового забезпечення без відповідного звернення.
Разом з тим, про розміри посадових окладів, премій та інших основних та додаткових видів грошового забезпечення зазначається у наказах, зокрема про прийняття на службу, звільнення зі служби, про встановлення премій та надбавок, тощо.
До поважних причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сил характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Проте, позивачем не наведено таких обставин та не надано відповідних доказів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач відповідно до ч.6 ст.161 КАС України зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Звертаючись до суду 21.02.2025, позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду з заявленими позовними вимогами, та зобов'язаний надати суду обґрунтовану заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, зазначити доводи поважності тому причин і надати докази.
Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо перерахунку та виплати їй компенсацію за невикористану відпустку, у т.ч. протягом розумного строку до відповідача, позовна заява не містить.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов згідно з ч.1 ст.123 КАС України залишається без руху.
Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П. Марин