Справа № 420/26549/24
25 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправної відмови Головного управління Пенсійного фону України в Одеській області щодо призначенні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачем тим, що 16.10.2023 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком. Після призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області з заявою щодо призначення грошової допомоги та її виплати згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. Проте, листом від 19.03.2024 року вих. №8674-7625/Б-02/8-1500/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України №1058 з підстав відсутності необхідного для встановлення вказаної допомоги стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії для вислуги років. При наданні відмови у призначенні вказаної грошової допомоги Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області не надало роз'яснень щодо періодів роботи, які не були враховані у педагогічний стаж. При цьому, позивач вважає, що як працівник, що має стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на врахування необхідного педагогічного стажу, ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України №1058. З метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду із цим позовом.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що відповідно до підпункту 7 п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 особи, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж для чоловіків 35 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Тобто, виходячи з наведеної норми права, грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій виплачується виключно в момент першого призначення пенсії за умови наявності у чоловіків на день призначення пенсії 35 років стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також, обов'язковою умовою є перебування особи на момент досягнення пенсійного віку на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначений перелік посад визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993 року. У розділі 1 «Освіта» Переліку № 909 визначено право на призначення пенсії за вислугу років мають особи, які працювали у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на наступних посадах: директори, їх заступники з (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. З матеріалів справи вбачається, що станом на дату досягнення позивачем пенсійного віку у 60 років (жовтень 2023 року) позивач працювала на посаді асистента учителя в Чорноморському ліцеї №4, тобто на посаді, що не передбачена Переліком № 909. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 робота не у всіх закладах охорони здоров'я дає право на призначення пенсії за вислугу років, а лише в тих, які визначені у Порядку № 909. Враховуючи те, що посада, на якій працювала позивач станом на момент досягнення пенсійного віку не належить до переліку посад, передбачених у розділі І Переліку №909, згідно пп. 7 п. 1 Прикінцевих положень Закону №1058 позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З 16.10.2023 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.
Після призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення грошової допомоги та її виплати відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Листом від 19.03.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачу про те, що оскільки на час досягнення пенсійного віку позивач не працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, то для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення не має підстав.
Позивач не погодився із протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV та звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
Пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788 - ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Так, на момент виходу на пенсію позивач працював на посаді асистента вчителя в Чорноморському ліцеї №4 Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.
Переліком № 909 визначено, що робота в загальноосвітніх навчальних закладах дає право на отримання пенсії за вислугу років та в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Тобто, посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не значиться у Переліку №909.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14 червня 2000 року затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників.
Постанова Кабінету міністрів України від 15.08.2011 року №872 «Про затвердження «Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» зазначає, що «особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами».
З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року за № 327). Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 року №1205.
У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту №1/9-675 від 25.09.2012 «Щодо посадових обов'язків асистента вчителя» зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням, які розроблені у зв'язку з введенням зазначеної посади до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 року за №1308/8603. Так, в описі посадових обов'язків асистента вчителя зазначено, що асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами, разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач працював на посаді «асистент вчителя», яка не дає права на виплату грошової допомоги, є необґрунтованими.
Суд зазначає, що позивачу з жовтня 2023 року призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працював у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фону України в Одеській області з відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV.
Враховуючи протиправність дій Головного управління Пенсійного фону України в Одеській області з відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV, у суду є всі підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправної відмови Головного управління Пенсійного фону України в Одеській області щодо призначенні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА