про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 лютого 2025 р. № 400/1570/25
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н. В., ознайомившись з
адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаАкціонерного товариства "Миколаївгаз", вул. Погранична, 159,м. Миколаїв,54003,
треті особиМиколаївська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільної мережі України", вул. Погранична, 159,м. Миколаїв,54003,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Акціонерного товариства "Миколаївгаз", за участю третьої особи Миколаївська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільної мережі України", про визнання неправомірної бездіяльності Акціонерного товариства “Миколаївгаз», зобов'язання Акціонерного товариства “Миколаївгаз» призначити повторну експертизу та включити до її проведення зазначені питання.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи без діяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних відносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Оскаржуючи бездіяльність відповідача щодо не винесення рішення про повторне призначення незалежної судової експертизи газового лічильника “СамгазG-4» за №2499643 та пломби, позивач фактично захищає свої майнові права, тобто спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки Суду викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 902/517/17 (провадження № 12-78гс18).
За таких обставин, керуючись частиною 7 статті 28 ЦПК України оскільки позивач, звертаючись з цим позовом до адміністративного суду з позовною заявою, з підстав, що виникли із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, то такий спір носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки в цьому позові відсутня вимога про вирішення публічно-правового спору, тому справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Також судом враховується й те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішення Європейського суду з прав людини в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому ч. 6 вказаної статті зобов'язує суд роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.
Суд роз'яснює заявнику, що поданий ним позов має розглядатися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства, з дотриманням правил територіальної підсудності.
Керуючись ст. 21, 170-171 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Миколаївгаз", за участю третьої особи Миколаївська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільної мережі України", про визнання неправомірної бездіяльності Акціонерного товариства «Миколаївгаз», зобов'язання Акціонерного товариства «Миколаївгаз» призначити повторну експертизу та включити до її проведення зазначені питання.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Ухвала підписана суддею 24.02.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська