26 лютого 2025 рокусправа № 380/22438/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) у якій просить з врахуванням заяви про уточнення позовної вимоги: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у невиключенні позивача з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування у запасі та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних як такого, що досяг граничного віку перебування у запасі 02 січня 2011 року, маючи звання рядового, на підставі Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній станом на 02 січня 2011 року
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02 січня 2011 року у зв'язку із досягненням 40 - річного віку ОСОБА_1 як військовозобов'язаний, що перебував у запасі та мав звання рядового, на підставі статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, що діяла станом на 02 січня 2011 року, автоматично мав бути виключений з військового обліку військовозобов'язаних через досягнення граничного віку перебування в запасі. Проте, протиправна бездіяльність відповідача, виражена у формі відмови ОСОБА_1 у виключенні його з військового обліку, як такого, що досяг граничного віку перебування в запасі 02 січня 2011 року відповідно до законодавства, чинного на момент досягнення ним цього віку, призвела до того, що в даний час ОСОБА_1 досі протиправно перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що згідно даних АТС «Оберіг» та наявних облікових даних позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , військове звання рядовий, проходив строкову військову службу. Відповідно до ч.2 ч.4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу поділяються на розряди за віком: перший розряд - до 35 років; другий розряд - до 60 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі. Відповідач стверджує, що відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку у порядку п.4 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у 1989-1991 роках.
30 березня 1991 року після закінчення періоду строкової служби був звільнений у запас; звання - рядовий.
У травні 1991 року ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 за зареєстрованим місцем проживання.
01.07.2007 у зв'язку із зміною зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 (правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_4 ,).
Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій просив виключити його з військового обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 як такого, що досяг граничного віку перебування у запасі ІНФОРМАЦІЯ_7 (виповнилось 40 років і він досяг граничного віку перебування у запасі відповідно до законодавства про військовий обов'язок та військову службу, чинного на той момент), маючи звання рядового.
ІНФОРМАЦІЯ_4 на заяву позивача надана відповідь від 19.06.2024 року № 6493, якою у задоволенні заяви позивача відмовлено, проінформовано ОСОБА_1 про те, що за даними АІТС «Оберіг» він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . В обґрунтування такої відмови відповідач покликався на ч. 2, ч. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції, чинній станом на надання цієї відповіді, яка діє з урахуванням змін, що були внесені Законами України від 27 березня 2014 року № 1169-VII та від 22 липня 2014 року № 1604-VII, та якими, серед іншого, було збільшено граничний вік перебування в запасі другого розряду з 40 до 50, а згодом - до 60 років
Не погодившись відмовою відповідача у задоволенні заяви, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII)
За приписами частин третьої, дев'ятої статті 1 Закону №2232-XI військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За пунктом 2 частини першої, частини шостої статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до положень ч.ч.12,4 ст. 28 Закону №2232-XI ( в редакції чинній станом на 02.01.2011- дата досягнення позивачем 40 років) запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних.
Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд:
рядовий склад - до 40 років;
сержантський і старшинський склад:
сержанти і старшини - до 45 років;
прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Водночас положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов'язаних осіб в запасі, зазнавало змін.
Так, Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.
При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали.
Тобто з набранням чинності змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
Оскільки позивач - ОСОБА_1 не досягнув 60-річного віку, він повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних. Підстави для виключення його з військового обліку відсутні.
Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Відтак, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд висновує, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. У задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Судові витрати покласти на позивача відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна