26 лютого 2025 рокусправа № 380/22527/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТзОВ "Картонно-паперова компанія" про визнання протиправним та скасування наказу, звільнення з військової служби, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТзОВ "Картонно-паперова компанія", в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2024 №280, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу до Збройних Сил України;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Ухвалою від 05.11.2024 відкрите спрощене провадження у справі.
Ухвалою від 05.11.2024 відмовлено у забезпеченні позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №280 від 25.10.2024 року, Позивача призвано на військову службу до Збройних сил України. Після цього його прийнято на військову службу, та направлено для проходження військового навчання в навчальний центр 184, НОМЕР_2 навчально-артилерійський полк військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є діючим працівником ТзОВ «Картонно-паперова компанія», (надалі - третя особа) на посаді помічника машиніста машини для виробництва виробів з паперу та є заброньованим в порядку встановленому чинним законодавством України.
Згідно витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 , останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 (шість) місяців до 01.10.2024. Вказаний наказ на виконання вимог закону скеровано листом 12.04.2024 на адресу Відповідача, що підтверджується фіскальний чеком з номером відправлення №7906803641271, що підтверджує те, що у володінні та розпорядженні Відповідача на момент мобілізації Позивача були наявні всі підтверджуючі документи щодо наявності у нього права на відстрочку від мобілізації, як заброньованому працівнику. Більше того, у Позивача в день явки за повісткою до Відповідача були наявні всі документи, що підтверджують факт його бронювання, та були надані службовим особам Відповідача для огляду.
Постановою Кабінету міністрів України від 07 травня 2024 року № 516 строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940), які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на один місяць. Відтак, враховуючи вищевикладене, термін дії відстрочки від бронювання Позивачу продовжено в силу дії закону до 01.11.2024, тому на час прийняття спірного наказу Позивач був заброньований та не підлягав мобілізації на військову службу.
Відтак, на момент винесення наказу начальника ТЦК від 25.10.2024, відповідно до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 01.11.2024 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте ТЦК не було вжито належних заходів щодо з'ясування таких обставин.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 не скористався правом подання відзиву.
Відповідач 2 ВЧ НОМЕР_1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації і з 25.10.2024 зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду курсанта і в даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України. Військові частини діють відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Військові частини не здійснюють мобілізаційних заходів згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Окрім того, позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, тобто мобілізаційні заходи щодо нього завершені.
Стверджує, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації 25.10.2024, а саме після закінчення строку бронювання. Жодних доказів продовження йому строку бронювання після 01.10.2024 не подано. Щодо посилання ОСОБА_1 на Постанову Кабінету Міністрів України Про продовження строків дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації від 07.05.2024 №516, то військова частина не погоджується з тим, що вказана Постанова Кабінету Міністрів України автоматично продовжує ОСОБА_1 строк бронювання.
В Постанові Кабінету Міністрів України "Про продовження строків дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації" від 07.05.2024 №516 в редакції, чинній на час дії наказу Мінекономіки від 01.04.2024 №8061, про бронювання ОСОБА_1 чітко зазначено: Установити, що строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від №76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час», які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на один місяць. Отже, дія Постанови розповсюджується на відстрочки, котрі закінчувались на день прийняття цієї постанови, а саме травень 2024 року. Строк бронювання ОСОБА_1 закінчувався аж через 5 місяців після цього і тому Він не підпадав під дію зазначеної Постанови. На момент призову ОСОБА_1 не належав до категорії заброньованих осіб. ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , призваним під час мобілізації, на нього розповсюджується законодавство про проходження військової служби та він повинен виконувати обов'язки військової служби.
Підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, визначено п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військовослужбовець може бути звільнений з військової служби тільки на підставах, передбачених в зазначеному Законі. Такої підстави для звільнення з військової служби як за рішенням суду зазначеним Законом не передбачено.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа надіслала суду пояснення, у яких зазначила, що ТОВ «Картонно-паперова компанія», яке є підприємством з безперервним циклом виробництва та великим платником податків, відповідно до розпорядження начальника Львівської ОВА №217/0/5-24ВА від 14.03.2024 має підтверджений статус підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Відповідно до наказу Міністерства економіки України №8061 від 01.04.2024 в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 27.01.2023, за ТОВ «КПК» було заброньовано працівників строком на 6 місяців до 01.10.2024. ТОВ «КПК», відповідно до вимог «Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану» (затв. Постановою № 76 від 27.01.2023) видало всім заброньованим працівникам Витяг з наказу Мінекономіки про бронювання за формою Додатку 3 до згаданого вище Порядку бронювання. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 516 від 07.05.2024 строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час», які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на три місяці. Таким чином, строк дії відстрочки від мобілізації для працівників ТОВ «КПК», які були заброньовані згідно наказу Міністерства економіки України №8061 від 01.04.2024, автоматично було продовжено до 01.01.2025.
24.10.2024 працівник ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в с. Туринка, Львівського району, Львівської області близько 10:00, був зупинений працівниками ТЦК та, після невдалої спроби силоміць заштовхати його в авто, йому виписали повістку для уточнення облікових даних, за якою він мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 25.10.2024р. о 9:00. Документи, які він їм показав, що підтверджували те, що він заброньований за підприємством працівники ТЦК до уваги не взяли мотивуючи тим, що в їхній базі немає такої інформації. 25.10.2024 юрист ТОВ «КПК» ОСОБА_2 та безпосередній керівник працівника - ОСОБА_3 , доставили ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення його облікових даних та з'ясування питання відображення бронювання працівника у відповідних реєстрах. Не зважаючи на доводи працівників ТОВ «КПК» про те, що відстрочка, яка була надана працівникам ТОВ «КПК» рішенням Мінекономіки №8061 від 01.04.2024 була автоматично продовженою до 01.01.2025 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 516 від 07.05.2024, працівники Відповідача заявили, що цей працівник підлягає мобілізації та вивезли ОСОБА_1 з території Львівського РТЦК в невідомому напрямку, попередньо забравши в нього мобільний телефон з метою унеможливлення контакту ані з керівництвом ТОВ «КПК» ані з родичами.
Третя особа стверджує, що мобілізація позивача була незаконною, просить суд задовольнити позов.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що підтверджується ID карткою № НОМЕР_4 , дійсною до 14.02.2029.
Згідно витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 , останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 (шість) місяців до 01.10.2024, відповідно до наказу Мінекономіки № 8061 від 01.04.2024.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №280 від 25.10.2024, Позивач призваний на військову службу до Збройних сил України. Після цього його прийнято на військову службу, та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Не погодившись із цим, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
В силу вимог частини 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Також, статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Відповідно до вимог статей 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).
Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до пункту 1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абз.2, 3 п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до абз.9 п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
За приписами п.15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний, серед іншого, організовувати проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов'язку.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-XII.
Згідно приписів частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані, серед іншого, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону №3543-XII).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (надалі по тексту також - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до ст.24 Закону №3543-ХІІ бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону №3543-ХІІ бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень).
За змістом ч.2 цієї статті порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Відповідно до ч.3 ст. 25 Закону №3543-ХІІ органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Відповідно до п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов'язаних за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі, коли це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів; на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, коли це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період визначається Порядком бронювання військовозобов'язаних за сприсками військовозобов'язаних під час дії воєнного стану затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 за №76 (далі - Порядок №76).
Судом встановлено, що 18.03.2024 Третя особа звернулась листом №109 до Львівської обласної військової адміністрації щодо необхідності погодження бронювання військовозобов'язаних працівників ТзОВ «Картонно-паперова компанія», на період мобілізації та на воєнний час згідно списку, поданого у додатку. Згідно списку військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання працівників ТзОВ «Картонно-паперова компанія», на період мобілізації та на воєнний час, під № «76» зазначений ОСОБА_1 .
Згідно розпорядження Львівської обласної військової адміністрації від 14.03.2024 №217/0/5-24BA «Про підтвердження статусу критично важливих підприємств, установ, організацій для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ТзОВ «Картонно-паперова компанія» визнано таким, що відповідає критеріям, визначених в Порядку, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Призов на військову службу під час мобілізації зазначених у списку військовозобов'язаних працівників ТзОВ «Картонно-паперова компанія» негативно вплине на функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Львівська обласна військова адміністрація листом №5/6-3249/0/2-24/1-11.1.1 від 20.03.2024 звернулась в Генеральний штаб збройних сил України з питанням погодження бронювання військовозобов'язаних працівників ТзОВ «Картонно-паперова компанія», в тому числі Позивача згідно поданого списку працівників.
На підставі листа Генерального штабу збройних сил України від 26.03.2024 №300/1/C/14592, з метою забезпечення функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, Міністерством економіки України виданий наказ №8061 від 01 квітня 2024 року про бронювання військовозобов'язаних працівників ТзОВ «Картонно-паперова компанія», згідно якого наказано забронювати за ТзОВ «КПК» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер №300/1/C/14592 від 26.03.2024), (в тому числі Позивачу згідно списку під № «76»), надати військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців, департаменту економіки безпеки і оборони надіслати копію цього наказу Генерального штабу збройних сил України та Львівській обласній військовій адміністрації.
Згідно витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 , останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 (шість) місяців до 01.10.2024.
Відповідач 1 не повідомив суд про те, що не був обізнаний із наявністю у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 (шість) місяців до 01.10.2024.
Постановою Кабінету міністрів України від 07 травня 2024 року № 516 встановлено, що «… строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940), які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на один місяць…».
Постановою Кабінету міністрів України № 642 від 04.06.2024 внесені зміни до постанови КМУ від 07 травня 2024 року № 516.
Відтак, починаючи із 06.06.2024 постанова Кабінету міністрів України від 07 травня 2024 року № 516 діє у наступній редакції: «… Установити, що строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940), які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на три місяці…».
Із аналізу наведеної постанови слідує, що КМУ автоматично продовжив строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76, які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, на три місяці .
Тобто для продовження дії відстрочок, остання мають відповідати наступним умовам:
- відстрочка має бути надана відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- строк відстрочки не повинен закінчитись на день прийняття цієї постанови - тобто на 07.05.2024.
Судом встановлено, що Міністерством економіки України виданий наказ №8061 від 01 квітня 2024 року про бронювання військовозобов'язаних працівників ТзОВ «Картонно-паперова компанія» згідно якого наказано забронювати за ТзОВ «КПК» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер №300/1/C/14592 від 26.03.2024 року), (в тому числі Позивачу згідно списку під № «76»), надати військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Відтак дана постанова розповсюджується у тому числі і на позивача.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що строк дії відстрочки позивача продовжений автоматично на три місяці, тобто до 01.01.2025.
Відтак, на момент винесення наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №280 від 25.10.2024 про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 01.01.2025 включно. Проте, відповідачем 1 не було вжито належних заходів щодо з'ясування таких обставин.
Як наслідок, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №280 від 25.10.2024 солдата запасу ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, суд зауважує, що строк дії наданої позивачу відстрочки на час його мобілізації не завершився, остання не анульована, не скасована, і була дійсною на час призову позивача на військову службу. Будь-яких доказів зворотного жодним з відповідачів суду не надано і матеріали справи не містять.
За сукупності встановленого, суд дійшов висновку, що оскільки позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 01.01.2025, то в силу вимог п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації до вказаної дати, позаяк є заброньованим у встановленому законом порядку на період мобілізації та на воєнний час.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, будучи обізнаним про наявність в нього відстрочки, погодився вступити до лав ЗСУ в добровільному порядку.
Оскільки дії щодо недотримання обов'язкових процедур щодо призову на військову службу та направлення позивача на військову службу виразилися у прийнятті наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №280 від 25.10.2024, яким солдата ОСОБА_1 призвано під час проведення загальної мобілізації та направлено у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України, та саме цим наказом порушено права позивача, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту права позивача, визнати протиправним та скасувати зазначений наказ, в частині що стосується позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З наведених процесуальних норм слідує, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
В контексті наведеного, суд зазначає, що командування військової частини НОМЕР_1 не здійснювало призов позивача на військову службу по мобілізації.
Позивач, з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні, не позбавлений можливості у встановленому порядку звернутись до командування військової частини з відповідним рапортом про звільнення з військової служби і в разі відмови в такому звільненні набуде права на судовий захист.
Крім того, позивач не оскаржує ні наказ, ні дії військової частини НОМЕР_1 щодо його зарахування до особового складу цієї ВЧ, а тому у вказаній частині позову слід відмовити.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року та від 22.01.2020 року у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 .
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 року у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Так, розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абз. 2 п. 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Таким чином, прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Також суд у цій справі застосовує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.05.2024 у справі № 340/3208/22 з аналогічних правовідносин:
«… 51. Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
52. Як уже зазначалося, у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина третя статті 341 КАС України).
53. В даному випадку, аналіз правомірності призову здійснюється в межах обраного ОСОБА_1 способу захисту, прийнятого, відносно нього акта - наказу № 105, за відсутності заявленої позивачем вимоги зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити інші дії…».
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2024 №280, в частині, що стосується призову та направлення у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати в сумі 605 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна