25 лютого 2025 року справа №320/13587/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "КОМОДІТІ.БУДІВНИЦТВО" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "КОМОДІТІ.БУДІВНИЦТВО" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 17.12.2021р. №UA100230/2021/610448/2, картки відмови від 17.12.2021р. №UA100230/2021/001258.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу належну кількість документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей про ціни, що фактично були сплачені. У процедурах контролю за митною вартістю товарів предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, надані до митниці документи не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що отримавши від позивача митну декларацію на товар встановив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості та запропоновано надати пояснення та докази. Стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а за наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.05.2021р. між ТОВ "КОМОДІТІ.БУДІВНИЦТВО" (Покупець) та Компанією Gtowny Dostawca Sp. Z о. о. (Польща) (Постачальник) було укладено міжнародний договір поставки товару №GDS-19/4 (надалі - «Договір_»).
Відповідно до умов вказаного Договору позивач здійснив поставки товарів в Україну, у зв'язку чим Позивачем здійснювалось митне оформлення товарів в режимі імпорту. Відповідач щодо визначених нижче митних декларацій прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав:
Картка відмови №UA100230/2021/001258 від 17.12.2021р. (далі - Картка відмови) та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2021/610448/2 від 17.12.2021р. (далі - Рішення).
Згідно до специфікації №25737 від 27.08.2021р. сторони Договору погодили поставку товару на територію України, зокрема, бензопилок ланцюгових (надалі - «товар».
17.12.2021р. з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав до Київської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA100230/2021/339298, визначивши в декларації товар для митного оформлення:
1. Інструмент зручний з вмонтованим бензиновим двигуном. Бензопила ланцюгова 3500 Вт 4,7 л.с- 1000 шт.; Бензопила ланцюгова 3500 Вт, 4,8 л.с - 1074 шт.,· Виробник - YongKang RegaІ Tools Co.,Ltd, Країна виробництва - CN Торгівельна .марка - START PRO Див. "електронний інвойс";
2. Місць 1037 СТ коробка картонна;
3. 1/ Ho,11epu контейнерів:ТLLU5895501/221/2.
l. Інструмент ручний з вмонтованим 2 84678100 00 0 бензиновим двигуном. Бензопилка ланцюгова 3850 Вт - 800 шт.; Виробник - YongKang Regal Tools Co., Ltd Країна виробництва - CN Торгівельна марка - CRAFTER Див. "електронний інвойс";
2. Місць 400 СТ коробка картонна;
З. 1/Номери контейнерів: ТLLU5895501/221/2.
Разом з декларацію були подані наступні документи:
- міжнародний договір поставки товарів №GDS-19/4 від 25.05.2021 р.;
- додаткова угода №1 від 12.11.2021р.;
- специфікація №25737 від 27.08.2021р.;
- пакувальний лист (Packiпg list) №13/12/2021 від 13.12.2021р.;
- рахунок- проформа (Proforma іпvоісе) №13/12/2021 від 27.08.2021р.;
- рахунок - фактура (Invoice) (Co1nmercial Invoice) №13/12/2021 від 13.12.2021р.;
- коносамент (Bill of landing) №ХМ21081009 від 29.08.2021р.,
- автотранспортна накладна (Road consigmnent note) №5501 від 16.12.2021р.,
- декларація про походження товару (Declaration of origin) №13/12/2021 від 13.12.2021р.;
- прайс від 26.08.2021р.;
- висновок Науково-дослідного інституту судової експертизи та оцінки №857/21 від 17.12.2021р.
17.12.2021 р. відповідачем було винесено картку відмови №UA100230/2021/001258 в прийнятті митної декларації ІМ 40 ДЕ UA100230/2021/339298, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з таких причин: Коригування митної вартості згідно рішення BМ01 митного поста «Південний» від 17.11.2022р. №UA100230/2021/610448/2. Необхідність внесення змін до гр. 12,45,46,47 графи ВМД після прийняття змін до митного оформлення ст. 264, 269 МКУ.
Також, 17.12.2021 р. відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2021/610448/2 по митній декларації ІМ 40 ДЕ UA100230/2021/339298, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.
Відповідач в якості таких сумнівів в спірному рішенні назвав (якщо узагальнити висновки відповідача):
- незгода з прайс-листом;
- незгода з тим, як викладений текст специфікації;
- визначення вартості товару, виходячи з одної-єдиної митної декларації іншого декларанта.
У зв'язку з наведеним, позивач 18.12.2021р. подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA100230/2021/339431, вказавши в ній в графі 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом - 6, та визначивши в графі 47 митні платежі, нараховані позивачу відповідачем та різницю між сумами платежів по 366353,01 грн., в тому числі, за видами платежів: 020 - 32710,09 грн., 028 - 333642,92 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
Відповідач у спірному рішенні не посилається на жодну норму законодавства України або міжнародного законодавства, яка б зобов'язувала сторони договору купівлі-продажу встановлювати строки дії прайс-листів, калькуляцій, комерційних пропозицій. Не міститься такої вимоги у договорі, на підставі якого здійснювався продаж товару, щодо якого застосоване коригування митної вартості.
Крім того, як вже неодноразово зазначали суди, посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі прайс-листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов'язкове подання такого документу частиною 2 статті 53 МК України - не передбачено.
Положеннями пункту 4 частини першої статті З Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Умови поставки, зазначені в прайс-листі є безвідносними до позивача, на відміну від специфікації, експортної декларації та інвойсу, які, відповідно, містять умови поставки відповідно до Інкотермс.
Умови визначення ціни товару, умови його доставки відповідно до правил Інкотермс, визначаються в договорі та в додатках до цього договору. Прайс-лист виробника, як вказано вище, є узагальненим документом. Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При укладанні договору з визначеним покупцем, визначається і ціна на товар відповідно до досягнутих сторонами домовленостей, тобто індивідуально.
Також, чинним законодавством не встановлено конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які повинен містити прайс-лист. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17.
Крім того, варто зазначити, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації , отриманої відповідачем з однієї декларації іншого декларанта. Позивачу митна декларація UA500020/202l/217319 від 22.10.2021р., на яку як на єдине джерело інформації посилається в рішенні відповідач, надана не була.
Невідомо, який товар визначений в цій декларації, хто постачальник цього товару, звідки товар був доставлений, чи є товар, який був наданий позивачем для митного оформлення, повністю ідентичним, товару. який обрав за зразок відповідач, посилаючись на МД UA500020/2021/217319 від 22.10.2021р., які були умови придбання та імпортування цього товару та інші чинники. Також відповідач не взяв до уваги, що наданий для митного оформлення товар, щодо коригування ціни якого відповідачем прийняті рішення та картка відмови, та вказаний в обраному відповідачем «джерелі інформації» - в митній декларації іншого декларанта товар - це не два єдиних випадки імпорту до України бензопилок ланцюгових.
Такий спосіб коригування митної вартості товарів як обрання на свій розсуд відповідачем невідомої митної декларації іншого декларанта, як джерела інформації, не передбачений законодавством.
Що стосується незгоди відповідача з текстом специфікації:
Спосіб викладення договорів, додатків, угод до них не є підставою для Відповідача застосовувати положення ст. 55 Митного кодексу України, це не передбачено і нормами законодавства. Крім того, визначені в даному випадку в специфікації в додатковій угоді №1 адреси реєстрації сторін, поштові адреси сторін, реквізити сторін, визначаються, виходячи з інформації, визначеної цими сторонами договору. Закон не забороняє підприємствам мати адресу реєстрації, поштову, адресу, розташування, укладати при цьому договори та визначати в договорах ціну товару. При цьому, інформація про адреси Сторін, які вони вказали в договорі як адреси реєстрації. місцезнаходження, поштові адреси не впливає на ціну товару жодним чином. Коли і яким чином сторони вносять зміни до договору, це виключно волевиявлення сторін.
Відповідно до п. 6.12 договору поставки №GDS-9/4 від 25.05.2021р. до договору застосовується право України.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони по всіх істотних yrv1oвax договору д1ишли згоди.
У відповідності зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, встановлені сторонами й погоджені ними, і умови, що є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності зі ст. 627 ЦК України, у відповідності зі ст. 6 ЦК України сторони вільні в укладанні договору й визначенні умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2, З ст. 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати в договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами.
Відповідно до ч. З ст. 173 ГК України, сторони можуть по взаємній згоді конкретизувати або розширити втримування господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлене інше.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основ вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати за своїм розсудом будь-які умови договори, що не суперечать законодавству.
Порядок внесення змін до договору визначений ст. 188 ГК України, ст. ст. 652-654 ЦК України. Закон не обмежує Сторони в тому, яким чином викладати реквізити сторін в договору та додатках до нього, а лише визначає сторони в порядку внесення змін до договору, доповнень, та у формі цих змін.
Жодних порушень виrмог законодавства щодо укладання додатків до договору та внесення до нього змін не допущено. Договір , додаткова угода, специфікація, інформація про місцезнаходження продавця в яких не сподобалась Відповідачу, є чинними, діючими, укладеними за згодою сторін та відповідно до їх волевиявлення, і вказані адреси сторін в цих документах не впливають на ціну товару і на її формування жодним чином. Продавець за договором станом на дату специфікації , додаткової угоди до договору мав дві свої адреси в м. Кракові , які і вказав в специфікації. Це не є порушенням і не може бути чинником для коригування ціни товару.
Таким чином, відповідач в рішенні посилався на підстави його винесення, які не передбачені законодавством та не можуть бути застосовані для відмови в митному оформленні товару та коригуванні його вартості митним органом.
Аналогічні висновки викладені й у Постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного апеляційного суду від 16 липня 2020 року у справі № 815/2731/18, від 11 червня 2020 року у справі: №815/5597/17.
Отже, судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У постанові від 22.08.2019р. у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих ним до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за другорядними (резервним та на підставі угоди щодо ідентичних товарів) методами визначення митної вартості товарів митним органом взято інформацію про раніше визначеної митної вартості відповідних товарів, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018р. у справі за №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018р. у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5495,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.03.2023р. №13519.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 5495,31 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тернопільської митниці.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ТОВ "КОМОДІТІ.БУДІВНИЦТВО" (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, офіс 26; код ЄДРПОУ 43888250) до Київської митниці (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) 17.12.2021р. №UA100230/2021/610448/2 про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови від 17.12.2021р. №UA100230/2021/001258.
3. Стягнути на користь ТОВ "КОМОДІТІ.БУДІВНИЦТВО" (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, офіс 26; код ЄДРПОУ 43888250) сплачений судовий збір в розмірі 5495,31 грн. (п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень, тридцять одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.