26 лютого 2025 року справа №320/2242/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.10.2024 № 105210 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки перевізником було надано водієві всі необхідні документи, передбачені Законом України № 2344-III "Про автомобільний транспорт" та іншими відповідними нормативно-правовими актами, послуги перевезення здійснювалися в режимі маршрутного таксі, а відсутність у наданому працівникам контролюючого органу графіку руху зупинки на ст. метро "Святошин" взагалі не є порушенням приписів чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження у справі №320/2242/25, яку було вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач не скористався своїм законним правом на надання відзиву в строки, що були зазначені в ухвалі про відкриття провадження у справі, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача не надходило, а отже, з огляду на приписи ч.9 статті 80 КАС України, суд розглянув справу за наявними в ній доказами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
10.09.2024 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка на зупинці громадського транспорту ст. метро "Святошин" (вул. Академіка Вернадського) о 13 год.30 хв.
Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки марки «Рута», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ТОВ "Клайт", Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська4а, 63.
За результатами проведеної перевірки старшими інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 10.09.2024 серії АР № 079293.
Підставою для складення акту стало те, що перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 розкладом руху з посадкою/висадкою пасажирів на зупинці ст. м. Святошин, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"
22 жовтня 2024 року на підставі вищезазначеного акту за результатом розгляду справи в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у м. Київській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.10.2024 №105210.
З даної постанови вбачається, що до позивача було застосовано адміністративно-господарський штраф розміром 17 000,00 грн. за відсутність на момент проведення перевірки 10.09.2024 розкладу руху, відповідальність за що передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з накладеним штрафом та спірною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон 2344-ІІІ), Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою КМУ від 18.02.1997 №176 (далі - Правила), Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2010 №278 "Про порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту" (далі - Порядок № 278).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України № 2344-III регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятою - двадцятою статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Стаття 39 Закону № 2344-ІІІ передбачає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення (частина перша статті 39 вказаного Закону). Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України (частина дев'ята статті 39 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ установлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), пунктами 20, 21 якого визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Поряд з цим, за приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов'язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб'єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.
Комплексний аналіз вищезазначених норм вказує на те, що наявність та правильність оформлення паспорта маршруту та графіка руху є обов'язковою умовою для здійснення пасажирських перевезень, а порушення цих вимог є підставою для накладення адміністративно-господарських штрафів на перевізника.
Позивач у своїй позовній заяві вказує, що перевезення пасажирів в день складання Акту про виявлене порушення здійснювалося в режимі маршрутного таксі. Під час здійснення рейдової перевірки водій надав інспектору Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті паспорт маршруту, що містив графік руху, проте без зазначення конкретної зупинки ст. м. «Святошин».
На підтвердження факту здійснення пасажирських перевезень позивачем додано до позовної заяви Ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України серія АГ № 585124 від 27.01.2011 із необмеженим строком дії, Договір від 28.03.2013 № 120708-13 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, Додаткову угоду від 15.11.2018 № 141 до Договору від 28.03.2013 № 120708-13 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, Додаткову угоду від 10.03.2023 № 48 до Договору від 28.03.2013 № 120708-13 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Дослідивши Ліцензію, вказаний Договір та додаткові угоди до нього, судом встановлено, що позивач здійснює перевезення пасажирів на приміському маршруті загального користування № 721 «Вишневе - Київ АС «Дачна».
Крім цього, позивачем до позовної заяви долучено відповідний паспорт приміського автобусного маршруту «Вишневе-Київ (АС Дачна)» №721, а також розклад руху автобусів, на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування, на приміському автобусному маршруті загального користування № 721 «Вишневе-Київ (АС Дачна)» (у режимі маршрутного таксі), затверджений 10.03.2023 начальником Управлінням транспортної інфраструктури Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації). Згідно із долученим розкладом руху автобусів зупиночними пунктами визначено м. Вишневе (вул. Машинобудівників) та м. Київ АС «Дачна».
Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III перевезенням пасажирів у режимі маршрутного таксі вважається перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху.
Відповідно до ч. 11 ст .35 Закону №2344-III перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.
Можливість надання послуг перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі також передбачена в Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила).
Приписами п. 33 Правил визначено, що перевезення пасажирів за міськими і приміськими маршрутами здійснюється у звичайному режимі (основний вид перевезень), а також експресному режимі та режимі маршрутного таксі (додаткові види перевезень).
Відповідно до п. 38 Правил відправлення автобуса, що здійснює перевезення в режимі маршрутного таксі, відбувається відповідно до затвердженого розкладу руху, незалежно від кількості пасажирів у салоні.
Також згідно із п. 24 Правил місцями зупинки автобуса, який здійснює перевезення у режимі маршрутного таксі, визначаються кінцеві пункти маршруту. Посадка та висадка пасажирів з автобуса проводиться на їх вимогу у місцях зупинки громадського транспорту, а також в інших місцях з обов'язковим дотриманням Правил дорожнього руху.
Крім того, відповідно до пункту 12 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 (далі - Порядку № 278), у разі здійснення перевезень у режимі маршрутного таксі в паспорті маршруту зазначається лише загальний напрямок руху, а не фіксовані зупинки, як у звичайному режимі руху.
Відповідно до п.п. 2.4.1. п. 2.4. Порядку № 278 для міських та приміських маршрутів регулярних перевезень, що працюють у режимі маршрутного таксі: номер рейсу (маршруту); час відправлення автобуса з початкової зупинки, год. хв.; час прибуття на кінцеву зупинку, год. хв.
Ураховуючи наведене суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки перевезення пасажирів водієм на момент перевірки здійснювалось в режимі маршрутного таксі, то у відповідності до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 24 Правил розклад руху (у режимі маршрутного таксі) не повинен містити всіх зупиночних пунктів, а містить лише час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту.
Враховуючи те, що водій на час здійснення рейдової перевірки виконував маршрут у режимі маршрутного таксі, то він у відповідності до норм чинного законодавства та наданих працівникам Укртрансбезпеки дозвільних документів правомірно здійснив зупинку на ст. метро Святошин з метою висадки / посадки пасажирів на їхню вимогу, перебуваючи при цьому на шляху прямування автобуса відображеного в Схемі автобусного маршруту Nє 721 (копія додається). Така висадка/посадка пасажирів здійснюється водієм в місцях, де це не заборонено Правилами дорожнього руху.
Таким чином, відсутність у наданому водієм перевізника працівникам Укртрансбезпеки розкладу руху у режимі маршрутного таксі зупинки саме на ст. метро Святошин не є порушенням норм чинного законодавства, оскільки зазначення в графіку руху у режимі маршрутного таксі проміжних зупиночних пунктів не передбачено в силу ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 24 Правил.
Щодо доводів позивача, що працівникам Укртрансбезпеки не зафіксовано правопорушення за допомогою фото- і відеофіксації процесу безпосередньої перевірки, яка відбулась 10.09.2024, а також те, що лише одного Акту для фіксації правопорушення та доведення вини перевізника недостатньо суд зауважує таке.
Згідно вимог КАС України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Вимогами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, варто зауважити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник, у цій справі - відповідач, має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення позовних вимог за відсутності доказів їх безпідставності.
Враховуючи, що відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, суд позбавлений можливості оцінити будь-які докази на підтвердження того, що водієм не було надано для перевірки всіх необхідних документів. Таким чином єдиним свідченням правопорушення є Акт, складений в день перевірки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 12.06.2024 у справі №140/2050/22 вказував, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб'єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
Варто також зауважити, що за приписами статі 6 Закону № 2344-ІІІ під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи контролюючого органу мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі. Наведене свідчить, що одним із доказів вчинення порушень під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) є, зокрема, відеозапис процесу перевірки.
Проте, як зазначено вище, інших доказів, як-то зокрема, відеозапису з нагрудної камери уповноважених осіб контролюючого органу з фіксацією вчиненого порушення, пояснень пасажирів, відповідач не надав.
Таким чином, відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 10.09.2024 водій не мав (не надав) графік руху маршрутного транспортного засобу на вимогу представника контролюючого органу.
З огляду на вищевикладене, оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що перевізник не надав розклад руху, а сама відсутність конкретної зупинки у графіку руху не є порушенням у разі перевезень у режимі маршрутного таксі.
Ураховуючи викладене, під час розгляду справи в суді відповідачем не було підтверджено висновків акту перевірки щодо наявності виявленого правопорушення з боку перевізника, що передбачене ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, оскільки не доведено факту ненадання (відмови у наданні) водієм розкладу руху маршрутного транспортного засобу в день перевірки.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо неправомірності застосування контролюючим органом до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією від 19.12.2024, доданої позивачем до позовної заяви.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3028,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт" (08132, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд.4а, кв. 63, код ЄДРПОУ: 31364138) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд.9, код ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 жовтня 2024 року № 105210 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд.9, код ЄДРПОУ: 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт" (08132, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд.4а, кв. 63, код ЄДРПОУ: 31364138) судові витрати з оплати судового збору у сумі 3028 грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.