26 лютого 2025 року справа №320/24299/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» до Головного управління ДПС у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива А», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» із позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 17.03.2023 №18352/6/26-15-09-04-09;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновок відповідача про те, що обтяження нерухомого майна може свідчити про обмеження права користуванням ним, який він зазначив як підставу для відмови у видачі ліцензії, є невірним, оскільки накладення обтяжень на майно за своєю правовою сутністю лише обмежують право власника розпоряджатися цим майном, але не позбавляють його чи третіх осіб права користування ним. Крім того, твердження відповідача про не надання позивачем документів, що підтверджують його право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним, не є вірним та спростовується поясненнями та наданими документами. Позивач надав повний та належний пакет документів, які підтверджують його право користування земельною ділянкою. Таким чином, оскаржуване рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.03.2023 № 18352/6/26-15-09-04-09 винесено відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання принципу належного урядування, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива А».
02.10.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», в яких останнє наголошує на протиправності прийнятого рішення та просить суд задовольнити позовні вимоги.
04.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідач вказує, що з доданих позивачем до заяви документів неможливо встановити характер та повноту обтяжень на майно, тобто чи обмежене право користування таким майном у зв'язку з накладенням певних обтяжень. Крім того, ТОВ «Мобайл Енерджи» не надало документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності або права постійного користування або права оренди ТОВ «Мобайл Енерджи» земельною ділянкою.
06.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує на протиправності прийнятого рішення та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» звернулось до Головного Управління Державної податкової служби у місті Києві із заявою від 08.03.2023 №15023/АП про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м.Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
Рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 17.03.2023 № 18352/6/26-15-09-04-09 відмовлено ТОВ «Мобайл Енерджи» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
ГУ ДПС у м. Києві, відмовляючи позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, обґрунтувало свою відмову наступним:
- на об'єкт нерухомого майна - АЗС, який перебуває в суборенді позивача накладено обтяження у вигляді заборони державним реєстратором вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, що на думку відповідача є підставою для відмови у видачі ліцензії, оскільки виникають сумніви чи не обмежене право користування таким майном у зв'язку з накладенням обтяжень;
- позивач не надав документів, які підтверджують державну реєстрацію права власності або права постійного користування або права оренди земельної ділянки, на якій розташована АЗС саме за ТОВ «Мобайл Енерджи», що на думку відповідача також є підставою для відмови у видачі ліцензії.
Позивач, вважаючи вищевказане рішення прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Частиною тридцятою статті 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
1) документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
2) акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним, або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
3) дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Частиною сороковою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що у разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.
Згідно з ч. 45 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
З матеріалів справи вбачається, що право на використання позивачем об'єкта нерухомого майна (АЗС) за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77 підтверджено договором суборенди від 18.11.2022 № МБ-02/22, укладеним між ТОВ «Мобайл Енерджи» та ТОВ «Перспектива А», копію якого було додано до заяви (т.1, а.с.114-116).
Так, згідно акту приймання-передачі АЗС до договору суборенди від 18.11.2022 № МБ-02/22 від 26.12.2022 позивач прийняв в суборенду автозаправну станцію та майно згідно переліку за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77 (т.1, а.с.117).
У свою чергу ТОВ «Перспектива А» має укладений договір оренди нежитлового приміщення б/н від 05.11.2020 з власником нерухомого майна ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» (т.1, а.с.118-123), яке передано по акту приймання-передачі від 30.11.2020 (т.1, а.с.124-125).
Право власності ТОВ «ФК «Фінєвровектор» на АЗС підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ТОВ «ФК «Фінєвровектор» стало власником АЗС в результаті звернення стягнення на предмет іпотеку в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Разом із тим, як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, однією з двох підстав для відмови у видачі ліцензії є те, що «з доданих до заяви документів неможливо встановити характер та повноту обтяжень на вищевказане майно, тобто чи обмежене право користування таким майном у зв'язку з накладенням вищевказаних обтяжень».
Відтак, відповідач як підставу для відмови в видачі ліцензії назвав припущення того, що у Позивача може бути обмежено право на використання об'єкта нерухомого майна - АЗС, оскільки на нього накладені обтяження.
Суд звертає увагу, що наявність обтяжень щодо нерухомого майна не свідчить про обмеження в праві користування ним, оскільки для найменшого порушення інтересів власника та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення власника та інших осіб права користування ним.
Так, одне з обтяжень, яке було накладено на АЗС, внесене в Державний реєстр речових прав на підставі іпотечного договору, а саме обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10498932 від 30.01.2014), яке було накладене на підставі договору іпотеки (серія та номер: 547, виданий 30.01.2014).
При цьому, сама природа іпотечного обтяження передбачає лише заборону відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки задля забезпечення прав та інтересів іпотекодержателя, однак не свідчить сама по собі про заборону користування іпотекою.
Відповідно до п. 5.25 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, за заявою іпотекодержателя накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.
Таким чином, приписи законодавства чітко регламентують, що обтяження, накладені на підставі іпотечних договорів, забороняють виключно відчуження предмета іпотеки, однак не накладають жодних обмежень на користування останнім власником майна або третіми особами.
Щодо іншого обтяження, про яке зазначив відповідач - накладеного арешту на АЗС (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.04.2021 № 57932908), який був в подальшому скасований, суд зазначає наступне.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19.
Крім того, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/3324/21, на яку посилається відповідач, зазначено наступне:
До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/3324/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серо Інвестментс Груп» накласти арешт на нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 77, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88163280000.
До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/3324/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серо Інвестментс Груп» заборонити будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім, особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, інше), крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно об'єкту нерухомого майна, а саме: нежилого будинку - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 77, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88163280000.
Таким чином з вказаної ухвали вбачається, що накладений арешт забороняв виключно проведення реєстраційних дій, але ніяким чином не обмежував право користування.
Слід також звернути увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі № 910/3324/21 арешт було скасовано.
Таким чином, висновок відповідача про те, що обтяження нерухомого майна може свідчити про обмеження права користуванням ним, який він зазначив як підставу для відмови у видачі ліцензії, є помилковим, оскільки накладення обтяжень на майно за своєю правовою сутністю лише обмежують право власника розпоряджатися цим майном, але не позбавляють його чи третіх осіб права користування ним.
Також, підставою для відмови у видачі ліцензії відповідач вказує ненадання ТОВ «Мобайл Енерджи» документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності, права постійного користування або права оренди земельної ділянки позивачем.
Відповідачем у оскаржуваному рішенні зазначено: «Однак, ТОВ «Мобайл Енерджи» не надало документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності або права постійного користування або права оренди ТОВ «Мобайл Енерджи» земельної ділянки за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, у т.ч. на дату введення об'єкта в експлуатацію, зокрема, витягу / інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна та інші відомості, які свідчать про фактичне користування земельною ділянкою та про державну реєстрацію прав власності, постійного користування та або оренди земельної ділянки».
Згідно зі ст. 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Відповідно до вказаної норми позивач набув право користування земельною ділянкою під АЗС з огляду на наступне.
25.08.1999 укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 25.08.1999 на 49 років між Київською міською радою та ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД. Тобто колишній власник АЗС ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД також володів правом оренди на земельну ділянку під АЗС за вказаним договором.
28.11.2019 ТОВ «ФК Фінєвровектор» набуло право власності на АЗС, звернувши стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 13.01.2014, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД.
Окрім цього, до ТОВ «ФК «Фінєвровектор» також автоматично перейшло право оренди на земельну ділянку під АЗС, яким володів попередній власник АЗС, в порядку ч. 7 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та ч. 2 ст. 140 Земельного кодексу України.
05.11.2020 ТОВ «ФК «Фінєвровектор» передав в оренду АЗС Товариству з обмеженою відповідальністю «Перспектива А» за Договором оренди нежитлового приміщення.
При цьому, до ТОВ «Перспектива А» також перейшло право користування земельною ділянкою під АЗС в порядку ст. 796 Цивільного кодексу України.
18.11.2022 ТОВ «Перспектива А» передало в суборенду АЗС ТОВ «Мобайл Енерджи» за Договором суборенди № МБ-02/22.
За вказаним договором, ТОВ «Мобайл Енерджи» набуло право користування земельною ділянкою під АЗС в порядку ст. 796 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 15 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» заявник, серед іншого, подає документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.
При цьому, стаття 15 вказаного Закону не конкретизує перелік документів, які мають бути надані заявником в підтвердження права користування земельною ділянкою, зокрема не вимагає витягу / інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що у разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.
Позивачем на виконання цього положення був наданий разом з заявою Договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 25.08.1999, укладений між Київською міською радою та ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД, яке відповідно до цього договору стало орендарем земельної ділянки під АЗС на період 49 років.
В подальшому земельна ділянка автоматично перейшла у користування ТОВ «ФК «Фінєвровектор» в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки (нежилого будинку АЗС з сервісним комплексом літ.А), загальною площею 355 кв.м. розташованого за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 7/7 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 88163280000) за Договором іпотеки від 13.01.2014, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., реєстраційний № 547, в порядку ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 7 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакцій чинній на момент звернення стягнення) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» до особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка v праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
Таким чином, при набутті ТОВ «ФК «Фінєвровектор» права власності на АЗС останнє автоматично набуло право користування земельною ділянкою під цією будівлею.
Надалі ТОВ «ФК «Фінєвровектор» уклало з ТОВ «Перспектива А» договір оренди нежитлового приміщення б/н від 05.11.2020, за яким до ТОВ «Перспектива А» перейшло право користування АЗС та земельною ділянкою під нею.
У свою чергу ТОВ «Перспектива А» уклало з позивачем договір суборенди від 18.11.2022 №МБ-02/22, за яким вже до позивача перейшло право користування АЗС та земельною ділянкою під нею відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України.
Відтак, у межах спірних правовідносин позивач набув право користування земельною ділянкою, розміщеною під об'єктом суборенди в силу положень ч.ч. 1 та 2 ст. 796 Цивільного кодексу України, незважаючи на відсутність окремо укладених договорів оренди відповідної земельної ділянки.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що твердження відповідача про не надання позивачем документів, що підтверджують його право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним є необґрунтованим, оскільки позивач надав разом з заявою договір суборенди від 18.11.2022 № МБ-02/22, який підтверджує його право користування земельною ділянкою в порядку ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Крім того, разом з заявою був наданий Договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 25.08.1999 на 49 років, укладений з власником земельної ділянки в особі Київської міської ради, який підтверджує наявне право оренди землі у ТОВ «ФК «Фінєвровектор», яке перейшло до нього автоматично при зверненні стягнення на предмет іпотеки (АЗС) в силу ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, позивач надав повний та належний пакет документів, які підтверджують його право користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом, найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
При укладанні договору найму об'єкту (споруди, окремої частини, ін.) презюмується, що наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об'єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, па яких розташовані об'єкти (споруди, ін.), що передаються у найм. Крім того норми, які встановлюють згадані правила, не мають характеру диспозитивності, тобто застосовуються й поза волею наймодавця та наймача.
Важливим є той факт, що надання наймачу права користування земельною ділянкою є обов'язковим не тільки для сторін за договором оренди об'єкту, що знаходиться на земельній ділянці, а й для власника земельної ділянки у разі, коли такою особою не є наймодавець. Презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування нею, якщо інше прямо не встановлене договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19.
Слід звернути увагу, що Верховний Суд у цій справі презюмував, що достатнім підтвердженням права користування земельною ділянкою для видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є саме договір суборенди нерухомого майна, за яким перейшло право користування земельною ділянкою під цим майном в порядку ст. 796 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.03.2023 № 18352/6/26-15-09-04-09 винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання принципу належного урядування, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, тому підлягає скасуванню.
Таким чином, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів, а тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.07.2023 № 2806.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок Головного управління ДПС у місті Києві, чиє протиправне рішення призвело до виникнення спірних правовідносин.
Докази понесення позивачем інших витрат, пов'язаних із розглядом справи у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 17.03.2023 №18352/6/26-15-09-04-09.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код ВП 44116011) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» (місцезнаходження: 08301, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 12, ідентифікаційний код 44618924) ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: 03151, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 77, АЗС.
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Енерджи» (місцезнаходження: 08301, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 12, ідентифікаційний код 44618924) судовий збір у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.