25 лютого 2025 року Справа № 280/11972/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови, оформленої листом від 16 грудня 2024 року, у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячної страхової виплати частини втраченої заробітної плати та виключенні із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм на ПрАТ «Дніпроспецсталь» з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок позивачу щомісячної страхової виплати частини втраченої заробітної плати з дня призначення, виключивши із розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди простою на ПрАТ «Дніпроспецсталь» з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачу у червні 2023 року вперше призначено щомісячну страхову виплату за страховим випадком профзахворювання, проте відповідачем при розрахунку суми страхової виплати протиправно не виключено із розрахунку середньої заробітної плати дні, в які позивач фактично не працював з поважних причин, оскільки на її підприємстві - Приватному акціонерному товаристві «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» мав місце простій, обумовлений військовою агресією Російської Федерації проти України.
Позивач вважає, що при призначенні щомісячної страхової виплати відповідач не мав враховувати час простою, оскільки у періоди з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року по момент звільнення вона не працювала, оскільки знаходилась у простої. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07 січня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 743), в якому зазначає, що у страхових випадках, що настали з 01 січня 2023 року, період простою до поважних причин, які виключають під час обчислення середньої заробітної плати, не належить. Перерахунок страхової виплати позивача проведено наступним чином (постанова від 02 грудня 2024 року № 8001- 30435600/8001-30435600-2024-2 додається): - середньоденна заробітна плата: 66526,53 грн : 252 = 263,99 грн, де 66526,53 грн. - сума заробітної плати за розрахунковий період, 252 - кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин; - середньомісячна заробітна плата: 263,99 грн х 30,44 = 8035,86 грн; - щомісячна страхова виплата: 8035,86 грн. х 60% = 4821,52 грн, де 60% - відсоток втрати працездатності, зазначений у виписці з акта огляду МСЕК серії 12ААА № 125099. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» щомісячна страхова виплата позивача з 01 березня 2024 року була перерахована на коефіцієнт збільшення 1,0796, її розмір становить 5205,31 грн (4821,52 грн x 1,0796). Зазначає, що виключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм законодавством не передбачено. Виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_2 від 14 грудня 2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 , копія якої міститься в матеріалах справи, позивач, зокрема у період з січня 2022 року по 16 січня 2023 року, працювала у Приватному акціонерному товаристві «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна».
Під час роботи на вказаному вище підприємстві позивач отримала хронічне професійне захворювання.
Відповідно до пункту 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 19 травня 2023 року, затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:
- хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група В, ЛН - другого ступеня;
Вібраційна хвороба першої-другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церебральним перифиричним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом (1.4, 1.5, S1, С6, С7), вираженим статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовимта м'язо0тонічним синдромами, нейродистрофікацією у вигляді двобічного періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого - другого ступеня), деф. Артроз дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях;
- хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухувастість третього ступеня (з помірним зниженням служу) - за класифікацією В.О.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 03 липня 2023 року Серії 12ААГ № 165707 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 03 липня 2023 року Серії 12ААА № 125099 позивачу визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та встановлено третю групу інвалідності.
Після встановлення ступеня втрати працездатності на рівні 60% позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної страхової виплати, тому позивачу вперше призначена щомісячна страхова виплата у розмірі 4203,00 грн.
Вважаючи, що розрахунок щомісячної страхової виплати проведений невірно, позивач звернулась до відповідача з заявою від 02 вересня 2024 року, в якій просила перерахувати період для розрахунку обчислення середньої заробітної плати та виключити з розрахункового періоду період перебування позивача у простої, а також період призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Проте, листом відповідача від 13 вересня 2024 року позивачу відмовлено у задоволенні такої заяви та вказано, що з урахуванням дати звільнення позивача (16 січня 2023 року) середня заробітна плата для обчислення страхової виплати має розраховуватись виходячи із періоду січень 2022 - грудень 2022 року.
24 жовтня 2024 року представник позивача звернувся до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» із адвокатським запитом, в якому просив надати копії наказів про призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 у 2022 році, а також інформацію щодо запровадження на підприємстві у 2022 році простою.
Листом Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» від 07 листопада 2024 року № 122-72 представника повідомлено, що ОСОБА_1 у 2022 році працювала оператором поста керування прокатного стану 550 прокатного цеху.
Щодо простою вказано, що у січні 2022 року ОСОБА_1 знаходилася в простої не з вини працівника у період з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року та з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року на підставі розпорядження начальника прокатного цеху № 3357/14 від 30 грудня 2021 року «Про-підтвердження акту простою».
Також, вказано що період з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року та з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року ОСОБА_1 знаходилася в простої не з вини працівника на підставі наказу Голови Правління № 33 від 24 лютого 2022 року «Про вимушене переведення підприємства на особливий режим роботи» та наказ Голови Правління № 34 від 04 березня 2022 року «Про внесення змін в наказ Голови Правління № 33 від 24 лютого 2022 року «Про вимушене переведення підприємства на особливий режим роботи»».
Окрім того, вказано, що у період з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року, з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року та з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року ОСОБА_1 знаходилася в простої не з вини працівника на підставі розпорядження начальника прокатного цеху № 404/14 від 31 травня 2022 року «Про підтвердження акту простою».
В період 01 липня 2022 року та з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року ОСОБА_1 знаходилася в простої не з вини працівника на підставі розпорядження начальника прокатного цеху № 568/14 від 01 липня 2022 року «Про підтвердження акту простою».
Також, з 11 жовтня 2022 року по 24 листопада 2022 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати на підставі особистої заяви. Надати копію заяви неможливо у зв'язку з тим, що згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів термін зберігання таких заяв становить 1 рік.
Щодо призупинення дії трудового договору з 25 листопада 2022 року з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору на підставі розпорядження заступника Голови Правління № 1765-к від 24 листопада 2024 року.
На підтвердження вказаних обставин до листа додано копії відповідних розпоряджень, виписок з табелів та наказів, які містяться в матеріалах справи.
Після одержання вказаних документів позивач звернулась до відповідача із заявою від 19 листопада 2024 року, в якій просила перерахувати період для розрахунку обчислення середньої заробітної плати та виключити з розрахункового періоду період перебування позивача у простої, а також призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Проте, листом від 16 грудня 2024 року позивача повідомлено про часткове задоволення заяви та перерахунок страхової виплати з урахуванням виключенням з розрахункового періоду, який застосовувався для обчислення страхової виплати, періоду призупинення трудового договору з 25 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року. У задоволенні решти заяви відмовлено, оскільки простой, з урахуванням пункту 3 Постанови № 1266 не належить до причин, які віднесені до поважних та які при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням виключається з розрахункового періоду.
Також. позивача повідомлено про те, що позивачу, з урахуванням здійсненого перерахунку, з 01 березня 2024 року нараховується та виплачується страхова виплата у загальному розмірі 5 205,31 грн.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у здійсненні перерахунку страхової виплати позивач звернулась до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу страхових виплат, з врахуванням часу простою підприємства-роботодавця, суд виходить з наступного.
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до частини 1статті 1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові випадки:
- за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
- за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 35 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 42 Закону № 1105-XIV встановлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
За приписами частини 9 статті 42 Закону № 1105-XIV середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) визначає простій як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 КЗпП України). Тобто, законодавець вкладає в цю категорію дві складові:
1) причина, яка може бути різноманітною (вичерпний перелік законодавством не встановлений);
2) наслідок у вигляді зупинення роботи.
Статтею 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати під час простою, передбачено два види простою:
- «з вини працівника» (причиною в такому випадку можуть бути порушення трудової дисципліни, техніки безпеки, навмисне пошкодження виробничого обладнання тощо);
- «не з вини працівника» (причинами можуть бути стихійне лихо, техногенна катастрофа, карантин, військові дії тощо).
Якщо простій виник не з вини працівника, то час простою працівникам оплачується відповідно до частини 1 статті 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на день розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок № 1266).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Пунктом 14 Порядку №1266 встановлено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з:
поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;
причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пунктом 16 Порядку №1266 встановлено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
За приписами пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено вище, пунктом 3 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, зокрема, простою підприємства та/або призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, суми виплат, які отримувала застрахована особа, з яких були фактично нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення страхових виплат. При цьому, при наявності поважних причин (простой, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) коли особа не працювала, зазначений період має бути виключений із розрахункового періоду.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року фактично не працювала на підприємстві у зв'язку із введенням на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» простою, який оплачується відповідно до частини 1 статті 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) та що підтверджується наказами, виписками та довідкою зазначеного підприємства, зазначеними вище.
Таким чином, дні невиходу на роботу з причини простою підприємства, робітникам підприємства оплачено в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) з січня 2022 року по липень 2022 року - без збереження заробітної плати.
Як зазначив у відзиві відповідач, до розрахунку середньої заробітної плати за 12 календарних місяців ним взято наступну заробітну плату позивача: січень 2022 року - грудень 2022 року.
Отже, періоди з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року, не були виключені відповідачем при розрахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .
Оскільки простій на підприємстві ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» було запроваджено внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої збройною агресією російською федерацією проти України, суд вважає, що період простою вказаного підприємства, має бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду з дати звернення позивачем із заявою, за результатами розгляду якої органом пенсійного фонду прийнято оскаржувану в даній справі відмови, а саме, - з 19 листопада 2024 року.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вимогами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови, оформленої листом від 16 грудня 2024 року, у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячної страхової виплати частини втраченої заробітної плати та виключенні із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 листопада 2024 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати частини втраченої заробітної плати з дня призначення, виключивши із розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди простою на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 25 лютого 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов