20 лютого 2025 року м. Ужгород№ 260/7832/24
12:02 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Симканич Ю.В.,
за участю сторін:
позивач: Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник Ліуш Богдан Богданович,
відповідач: ОСОБА_1 - представник адвокат Пітух Василь Іванович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 20 лютого 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 25 лютого 2025 року.
25 листопада 2024 року Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , податковий борг у розмірі 167 807,04 грн пені за платежем 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».
24 січня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 167 807,04 грн пені за платежем 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування». Так, згідно даних облікової картки платника податків, відповідачу 13.12.2019 зараховано 178 626,25 грн (стягнення в межах виконавчого провадження платіжне доручення № 6118 від 12.12.2019) у рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (85 11010500). На підставі наведених положень ст. 129 ПК України та у зв'язку з несвоєчасною сплатою за податковим повідомленням-рішенням № 0047371704 від 04.11.2014, відповідачу було проведено нарахування пені на борг минулих років (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) 134 017,49 грн; 160,18 грн; 33 629,37 грн, а всього в розмірі 167 807,04 грн. Указана сума пені залишається відповідачем не сплаченою.
27 грудня 2024 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2015 року, позов Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Закарпатській області задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 178 626,25 грн. та видано виконавчий лист - 04.02.2016 року. Згідно квитанції №ПН725683 від 22.11.2019 року ОСОБА_1 здійснила повне погашення існуючої заборгованості в розмірі - 196 800,00 грн, з призначенням платежу оплати за виконавчим провадженням та виконавчий збір. В подальшому 22.11.2024 року позивач здійснює повторне звернення до суду із адміністративним позовом про стягнення податкового боргу (пені) в розмірі 167 807,04 грн., згідно ст. 129 ПК України, за період з 19.11.2014 по 13.12.2019 (без врахування 1095 строку давності безнадійного боргу). Матеріали справи не містить податкового повідомлення-рішення на суму податкового боргу в розмірі 167 807,04грн., яка складається з 134 017,49 грн.; 160,18 грн.; 33 629,37 грн., яка було направлено та отримано відповідачем по справі, а отже податковий борг не містить ознак узгодженості.
30 січня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що у даному випадку податковий борг по пені виник 13.12.2019 згідно даних інтегрованої картки платника, у зв'язку з відмовою у добровільному погашенні такого. Тобто, початок відліку строку для стягнення податкового боргу припав на період зупинення перебігу строків (18.03.2020 по 24.11.2022 (дату 24.11.2022 взято оскільки жодних заяв з підтверджуючими документами від відповідача щодо неможливості своєчасної сплати податків не надходило). З урахуванням чого, перебіг строку за вказаним податковим боргом відновився тільки 24.11.2022, та з урахуванням дати подання позовної заяви до суду 25.11.2024, із загального строку у 1095 днів, сплинуло 828 днів (20.02.2019 - 18.03.2020 - 24.11.2022 - 10.06.2024). Відповідно залишок строку для стягнення податкового боргу позивача у примусовому порядку складає 267 днів (267 = 1095 - 828). Крім того, керуючись абзацом другим п. 59.5. ст. 59 ПКУ, Головне управління не направляло іншу податкову вимогу Відповідачці, оскільки останньою не було погашено податковий борг за платежем 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», по якому було виставлено податкову вимогу від 31.03.2015 №1588-25, так як формування податкових вимог відбувається автоматично на підставі даних інформаційнотелекомунікаційних систем податкових органів. Згідно даних облікової картки платника податків, Відповідачу 13.12.2019 зараховано 178 626,25 грн (стягнення в межах виконавчого провадження платіжне доручення № 6118 від 12.12.2019) у рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (85 11010500). На підставі наведених положень ст. 129 ПК України та у зв'язку з несвоєчасною сплатою за податковим повідомленням-рішенням № 0047371704 від 04.11.2014, Відповідачу було проведено нарахування пені на борг минулих років (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) 134017,49 грн; 160,18 грн; 33 629,37 грн, а всього в розмірі 167 807,04 грн.
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 30 вересня 2015 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 807/1970/15, яка набрала законної сили 26 січня 2016 року, стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 178 626,25 грн.
У межах справи № 807/1970/15 встановлено судом, що на підставі акту перевірки від 20 жовтня 2014 року, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0047371704 від 04.11.2014 року, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 142 765 грн за основним платежем та 35 861,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Дане податкове повідомлення-рішення було надіслане відповідачу рекомендованим листом та вручене 08 листопада 2014 року.
22 листопада 2019 року ОСОБА_1 здійснила повне погашення існуючої заборгованості в розмірі 196 800,00 грн за виконавчим провадженням та виконавчий збір.
Контролюючим органом у відповідності до статті 129 Податкового кодексу України було проведено нарахування пені у загальній сумі 167 807,04 грн за період з 19 листопада 2014 року по 12 грудня 2019 року, (а.с. 17).
Заборгованість відповідачки підтверджується розрахунком податкового боргу ОСОБА_1 станом на 13 листопада 2024 року за платежем 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичний особами за результатами річного декларування» в розмірі 167 807,04 грн, (а.с. 9).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з статтею 59 пункту 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з статтею 59 пункту 59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Вирішуючи ключове у цій справі питання у контексті моменту початку нарахування пені, суд виходить з такого.
Згідно з розрахунком пені, наявного в матеріалах справах, відповідачці нараховано пеню за період з 19.11.2014 року по 12.12.2019 року . Отже, пеня нарахована контролюючим органом за весь час грошового зобов'язання.
Між сторонами не існує спору щодо редакції статті 129 ПК України, а так само щодо здійсненого розрахунку пені. Відповідач не погоджується саме із фактом нарахування пені.
Однак, для вирішення поставленого перед судом питання необхідним є дослідження правового регулювання, закріпленого у статті 129 ПК України у редакціях, чинних як до 01 січня 2017 року, так і після, оскільки саме внесення змін, які набрали чинності 01 січня 2017 року.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України в редакції, діючій до 01 січня 2017 року, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.1 статті129 ПК України, в цій же редакції нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та /або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань
У подальшому, у зв'язку із прийняттям Закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, стаття 129 ПК України зазнала змін, а пункт 129.1 цієї статті був викладений в іншій редакції.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Як вже судом зазначалося, що згідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Отже - нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
При цьому слід зазначити, що пеня на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховується в обов'язковому порядку в силу вимог ПК України і за встановленою ним формулою. Однак, момент виникнення обов'язку платника податків з її сплати нерозривно пов'язаний з моментом виникнення обов'язку зі сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання (зокрема його узгодження), розмір якого і є базою для розрахунку пені.
Отже, застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України як такого, що пов'язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов'язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення.
За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року № 0047371704, яким відповідачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання із Податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (8511010500) (граничний строк сплати грошового зобов'язання - 19 листопада 2014 року).
На підставі підпункту пункту 59.1 статті 59 ПК України, контролюючим органом виставлено податкову вимогу від 31.03.2015 року №1588-25 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яку було надіслано засобами поштового зв'язку та вручено 02.04.2015 року (№8960000760938).
Суд визначив, що спірним у цій справі є питання неузгодженості пені за податковим боргом.
У позові позивач стверджує, що у даному випадку податковий борг по пені виник 13.12.2019 року згідно даних інтегрованої картки платника (далі - ІКП), у зв'язку із відмовою у добровільному погашенні такого (а.с.5 позову), і як встановлено судом, окремо вимоги чи рішення контролюючим органом про нарахування пені не надсилалося.
Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов'язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, а в редакції станом на 2014 рік нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні.
Згідно даних інформаційних систем ДПС України в інтегрованій картці відповідачки станом на 31.12.2018 року обліковувався тільки узгоджений борг 178 626,25 грн, який не містив у собі нарахування пені, а нарахування пені фактично відбулося тільки з 13.12.2019 року у розмірі 167 807,04 грн (13407,49+16018+33629,37), що стверджується ІКП, (а.с.17). Інших доказів позивачем суду не надано.
Відповідач стверджує, що згідно квитанції №ПН725683 від 22.11.2019 року ОСОБА_1 здійснила оплату, тобто повне погашення існуючої заборгованості в розмірі 196 800 грн, з призначенням платежу оплати за виконавчим провадженням та виконавчий збір.
Тобто, до 13.12.2019 року контролюючим органом жодного нарахування пені відповідачці не здійснювалося, про наявність та нарахування пені вона не знала, і таких відомостей не було в даних інформаційних систем ДПС та про факт нарахування пені відповідач дізналася фактично тільки при пред'явленні до неї позову 25.11.2024 року.
При цьому, не підлягає застосуванню наведений у позові позивачем п. 6 Підрозділу 2 Розділу ІІІ Порядку № 5, затв. Наказом міністерства фінансів України 12.01.2021 року, де у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу ІІ Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП, оскільки такий Порядок № 5 на момент погашення податкового боргу (12.12.2019 року), ще не був прийнятий.
Оскільки погашення боргу мало місце у листопаді 2019 році, тому, на переконання суду, доводи представника відповідача часткового заслуговують на увагу, в тій частині, що аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України. Виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Матеріали справи не містять податкової вимоги на суму податкового боргу в розмірі 167 807,04грн, яка складається з 134 017,49 грн; 160,18 грн.; 33 629,37 грн., яка було направлено та отримано відповідачем по справі, а отже податковий борг не містить ознак узгодженості.
Крім того, нарахування пені станом на 13.12.2019 року відбулося з урахуванням вимог Закону України щодо поширення короновірусної хвороби (COVID-19) 160,18 грн та 33629,37 грн, та мало місце значно пізніше від моменту погашення податкового боргу відповідачкою ОСОБА_1 , що стверджується самим розрахунком пені (а.с.11). Отже, як видно із матеріалів справи, відповідачу нарахована пеня позивачем, яка ним обліковувалася в період дії карантину та заборони застосування штрафних санкцій.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення податкового боргу 167 807,04 грн пені, який є неузгодженим та у задоволенні якого слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль