26 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/27695/23
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови,
встановив:
Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" звернулося до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2023/000936 від 06.07.2023 р.
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000107/1 від 06.07.2023 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано до митного органу митну декларацію для митного оформлення імпорту товарів. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. Вказав, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Обов'язок доведення митної вартості та ціни товару при митному оформленні покладений на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.
У відповіді на відзив позивач вказав, що ним подано всі необхідні документи, які підтверджують вартість товару за ціною договору. При здійсненні перевірки пакету документів позивача, відповідач, відповідно до аргументів відзиву, від самого початку оцінки декларації, як на основну обставину, акцентує увагу на порівнянні у програмі «Інспектор» митної вартості задекларованого товару з ймовірними дорожчими варіантами, а не на будь-яких недоліках в документах позивача, що вказує на те, що «неточності». відповідач за аналогічного пакету документів, визнав їх ймовірно суперечливими лише щодо товару 2, змінивши при цьому його митну вартість, а щодо інших товарів аналогічних документів було достатньо для здійснення оформлення товарів за основним методом.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості. У Житомирської митниці були відсутні підстави для коригування митної вартості товарів № 1, 3, 4, митне оформлення яких також здійснювалось за митною декларацією № UA101020/2023/024650 (23UA101020024650U1), у зв'язку з тим, що митна вартість цих товарів відповідала або була вища вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, згідно даних АСМО «Інспектор».
Представник позивача подав клопотання про відшкодування судових витрат на переклад документації у справі №240/27695/23.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.
15 листопада 2022 року між позивачем та Union Source Co., LTD (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт №UN22US11106 про поставку товарів для дому, визначених сторонами у Специфікації №2 від 06.03.2023 р. на суму 70 000,08 дол. США, де сторони встановили кількість необхідної партії товарів та ціну за кожну відповідну одиницю товарів з огляду на визначені в Контракті умови поставки.
Відповідно до п. 4.2 Контракту, вантажовідправником товару є Ningbo Joan Import &Export Co., Ltd., виробник товару зазначається у відповідній специфікації.
Сторонами контракту встановлено його максимальну загальну суму 300 000 доларів США та умови поставки - FOB Ningbo (Китай), авансова оплата 20% від вартості партії, а 80% вартості партії позивач сплачує протягом 10 банківських днів з дати відвантаження.
Сторонами також визначено термін поставки - 50 днів з дати оплати позивачем авансу, - п. 2.3 Контракту. При цьому, Сторони не зобов'язувались здійснити одноразову поставку на зазначену загальну суму договору, а визначили в п. 2.3 контракту, що оплата проводиться за визначену партію товару.
На виконання вимог зазначеного Контракту Позивачем 08.03.2023 здійснено оплату 20% вартості відповідно до Специфікації №2 (замовлення) в сумі 14000,02 USD.
15 травня 2023 року позивачу виставлено рахунок №UN23US03040 на другу партію товару, із врахуванням розділення партії на частини під час доставки, на суму 62989,08 USD, а 26 травня 2023 року позивачем сплачено 80% вартості партії, зазначеної в рахунку від 15.05.2023, в сумі 50 391,26 USD (80% від 62989,08 USD, тобто від фактичної вартості товару у контейнері), що підтверджується платіжним дорученням №60.
У липні 2023 р до позивача надійшов контейнер замовленої партії товару, зокрема: посуд та кухонне приладдя дерев'яне, виготовлене з бамбуку, посуд столовий кухонний, плетені вироби з бамбуку тощо. З метою декларування вказаного товару позивач подав до Житомирської митниці Державної митної служби митну декларацію №23UA101020024650U1 від 05.07.2023 на товари:
Товар №1. Посуд і кухонне приладдя дерев'яне, виготовлене з бамбуку:
арт.7108200001 таця кругла 30*30*5см-450 шт,
арт.7108200002 таця кругла 38*38*5см-312 шт,
арт.7108200004 таця кругла 45*30*2см-696 шт,
арт.7108200005 таця кругла 30*30*5см-240 шт,
арт.7108200006 таця кругла 38*38*5см-198 шт,
арт.7108200007 столик для сніданку 50*30*4см-552шт,
арт.7108200008 ящик для столового приладдя 45,5*30,5*6,2см-174шт,
арт.7108200009 таця прямокутна 40*28*4,1см-828шт,
арт.7108200010 таця прямокутна 50*33*4,1см-900шт,
арт.7108200012 маслянка 19*12,5*6см-540шт,
арт.7108200013 маслянка 24*18,5*7,5см-264шт,
арт.7108200014 ложка 30*6*7см-1056шт,
арт.7108200015 лопатка 30*5,5*0,7см-1296 шт,
арт.7108200016 лопатка 30*6*0,7см-1296шт,
арт.7108200017 набір лопаток 5 предметів 32*8*8см-432шт.
Виробник: UNION SOURCE CO.,LTD, Китай, Торговельна марка: EUROGOLD.
Товар №2 Посуд і кухонне приладдя дерев'яне, виготовлене з бамбуку:
арт.710820018 дошка для піци 32*32*1,4см-540шт.
арт.710820019 набір обробних дошок 20*15 *1см-1016шт.
арт.710820020 дошка обробна 23*15*1,7см- 912шт.
арт.710820021 дошка обробна 34*20*1,7см- 984 шт.
арт.710 арт.710820022 дошка обробна 38*25*1,7см- 696шт.
арт.710820023 дошка обробна 23*15*1,4см-552шт.
арт.710820024 дошка обробна 30,5*20*1,4см-828шт.
арт.710820025 дошка обробна 38*25.5*1,4см-804шт.
арт.710820026 дошка обробна 46*36*1,5см-216шт.
арт.710820027 дошка обробна 33*23*4.3см з лотком-456шт.
арт.710820028 дошка обробна 33*24*1,7см з ручкою-972шт.
Виробник: UNION SOURCE CO.,LTD, Китай Торговельна марка: EUROGOLD.
Товар №3. Посуд столовий кухонний, виготовлений з пластмас:
арт.7016102135 килимок для сервірування 30*45см-2100шт.
арт.7016102136 килимок для сервірування 30*45см-3300шт.
арт.7016102137 килимок для сервірування 30*45см-6300шт.
арт.7016102138 килимок для сервірування 30*45см-7800шт.
арт.7016102139 килимок для сервірування 30*45см-6000шт.
арт.7016102140 килимок для сервірування 30*45см-6000шт.
арт.7016102141 килимок для сервірування 30*45см-6000шт.
арт.7016102142 килимок для сервірування 30*45см-6000шт.
арт.7016102143 килимок для сервірування 30*45см-7800шт.
арт.7016102144 килимок для сервірування 30*45см-6000шт.
арт.7016102145 килимок для сервірування 30*45см-3300шт.
арт.7016102146 килимок для сервірування 30*45см-2100шт.
арт.7016102147 килимок для сервірування 30*45см-6300шт.
арт.7016102151 килимок для сервірування 30*45см-1500шт.
арт.7016102152 килимок для сервірування 30*45см-900шт.
арт.7016102153 килимок для сервірування 30*45см-900шт.
Виробник: UNION SOURCE CO.,LTD, Китай Торговельна марка: EUROGOLD .
4) Товар №4 Кошикові та плетені вироби з бамбука:
арт.7108200011 ящик (кошик) плетений 34* 19,5*14см-346 шт.
Виробник: UNION SOURCE CO.,LTD, Китай Торговельна марка: EUROGOLD.
У МД№23UA101020024650U1 митна вартість імпортованого Товару №2 заявлена за основним методом - на рівні 2,1332 USD/кг
Разом з митною декларацією подавалися такі документи:
1) 0271* Пакувальний лист
2) 0380* Комерційний інвойс (Commercial invoice) UN22U03040 від 15.05.23 -
3) 0705* Коносамент (Bill of Lading) WMSS23051107;
4) 0730* CMR 9960 від 26.06.23;
5) 0862* Комерційний інвойс у якості декларації про походження товару (Commercial invoice) UN22U03040 від 15.05.23;
6) 3000* Довідка про вартість перевезення від експедитора Позивача №SIEV0009960
від 26.06.2023;
7) 3001* Платіжна інструкція №42 від 08.03.23;
8) 3001* Платіжна інструкція №60 від 26.05.23;
9) 3004* Рахунок на оплату всіх експедиторських №UA00076554 від 29.06.2023;
10) 3007* Заявка на організацію перевезення SIEV0009960 від 26.06.2023;
11) 3014* Прайс-лист від виробника Union Source Co., LTD від 01.04.2022
12) 3016* Експертний висновок В-394 від 06.04.2023;
13) 4103* Специфікація №2 до Контракту від 06.03.2023;
14) 4104* Контракт UN22US11106 від 15.11.22 про поставку Товарів побутового
призначення ;
15) 4301* Договір транспортного експедирування Е-04/2019 від 15.05.2019;
16) 9000* Надходження товарів (виписка з бух. Документації) від 10/04/23;
17) 9610* Eкспортна декларація від 15.05.2023.
Відповідач 05.07.2023 направив повідомлення декларанту про надання додаткових документів на підтвердження митної вартості Товару №2: висновок про якісні тавартісні характеристики товару; виписку з бухгалтерської документації, каталоги та прайс-листи; копію декларації країни відправлення.
Зазначені документи надані відповідачу, про що вказано у консультації.
06.07.2023 відповідач направив повідомлення декларанту, в якому вказано, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару №2 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
06.07.2023 Житомирською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2023/000107/1 та сформовано картку відмови від 06.07.2023 №UA101020/2023/000936.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням і карткою, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно матеріалів справи, митна вартість імпортованого товару була визначена позивачем за комерційним інвойсом UN23US03040 від 15.05.2023 в розмірі 62989,08 USD та витрат на транспортування у розмірі 118790,32 грн на підставі довідки про транспортні витрати від 26.06.2023 №SІЕV0009960 та рахунку на транспортні витрати № UA00076554 від 29.06.2023.
Водночас, коригування митної вартості товару до рівня ціни 2,65 доларів США за 1 кілограм товару, було проведено митним органом на підставі статті 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.
Митна вартість ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару №2: МД № 23UA110050000917U0 від 14.03.2023, 1. Посуд і кухонне приладдя, дерев'яні: дошка обробна із бамбука, виробник - WANG MIN, CN.
Суб'єктом владних повноважень поставлено під сумнів достовірність відомостей про заявлену митну вартість у зв'язку з тим, що:
1) згідно із відомостями графи 44 митної декларації № 23UA101020024650U1 одним із документів, на підставі якого здійснювалось транспортування товару є Договір (контракт) на перевезення з реквізитами № Е-04/2019 від 15.05.2019, код документа - 4301 та коносамент - №WMSS23051107 від 20.05.2023, код документа - 0705. Дані документи мають позначку «d» - не подається митному органу та зберігається у декларанта. Дані документи можуть містити відомості, які впливають на правильність заявлених числових значень складової митної вартості товару, що пов'язано із його транспортуванням. За відсутності даного документа у розпорядженні митного органу, останній позбавлений можливості перевірити достовірність задекларованих транспортних витрат та/або додаткових витрат, що пов'язані із переміщенням товару за межами митного кордону України.
2) В рахунку-фактурі від 15.05.2023 №UN22US03040 не зазначено реквізити банківської установи та не зазначено специфікацію згідно якої відбувається поставка вантажу.
3) До митного оформлення надано платіжні доручення в іноземній валюті №42 від 08.03.2023 та 60 від 26.05.2023. Зазначені документи не можуть бути використано як документи, що підтверджують ціну, що була фактично сплачена за товару з в'язку із наступним:
- сума двох платіжок (64391,28дол.) вища ніж сума зазначена в рахунку-фактурі (62989,08дол.), хоча за умовами контракту спосіб оплати 20% попередня оплата при замовленні товару, 80% протягом 10 банківських днів з дати відправлення;
- документ містить посилання лише на контракт (відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс); у зв'язку із відсутність повної інформації, за яким саме документом здійснюється оплата, у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи стосується даний документ оцінюваного товару. Адже відповідно до розділу 2 Контракту № UN22US11106 від 15.11.2022 загальна його вартість 300 000,00 доларів США. Таким чином, за цим документом могла б бути здійснена оплата за будь-який інший товар, що постачався за даним контрактом. Також, додатково інформуємо, що банківські платіжні документи не містять підпису уповноваженої особи покупця та печатки покупця, а також-відмітки уповноваженого банку про здійснення платіжної операції.
4) Долучена до митного оформлення заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів від 10.05.2023 №SIEV00099600 не може бути використана для підтвердження митної вартості так як не містить інформацію про товар. Виявлені розбіжності та відсутність всієї інформації може свідчити про те, що даний документ не стосується оцінюваного товару.
Додатково надані до митного оформлення документи:
- копія митної декларації країни відправлення № 310120230518419245 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки подана на мові, яка не є мовою митних союзів, членом яких є Україна та мовою міжнародного спілкування. У зв'язку із зазначеним митний орган позбавлений можливості перевірити відомості, що зазначені у даному документі;
- висновок № В-394 від 06.04.2023 не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість у зв'язку із тим, що висновок про вартість оцінюваного товару ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товару лише із одного джерела у мережі «Інтернет» htps://alibaba.com. При цьому експертом не проведено аналіз кон'юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів із інших джерел.
- додатково наданий прайс-лист від 01.04.2022 не може бути використаний для підтвердження митної вартості, так як не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: терміну дії пропозиції, умов платежу , термін поставок товарів, тощо.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає наступне.
Позивачем подано повний перелік документів, визначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що не містять жодних розбіжностей, відповідач міг безперешкодно визначити митну вартість за основним методом, без порівняння чи витребування інших документів.
Проте відповідач, відповідно до аргументів рішення про коригування митної вартості, акцентує увагу на порівнянні митної вартості задекларованого товару у автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» з ймовірними дорожчими варіантами, а не на будь-яких недоліках в документах.
Зокрема, договірна ціна поставленої партії чітко вказана в Специфікації №2 до контракту від 15.11.2022 року та Комерційному інвойсі UN23US03040 від 15.05.2023 та додатково підтверджується наданими платіжними інструкціями, а повна вартість перевезення зазначена експедитором у довідці про транспортні витрати від 26.06.2023 №SІЕV0009960. Всі числові дані, зазначені в цих документах, повністю підлягають обчисленню і прийняті митним органом щодо інших товарів, які декларувалися.
Щодо твердження відповідача про те, що за відсутності договору (контракт) на перевезення з реквізитами № Е-04/2019 від 15.05.2019 та коносамента - №WMSS23051107 від 20.05.2023 у розпорядженні митного органу, останній позбавлений можливості перевірити достовірність задекларованих транспортних витрат та/або додаткових витрат, що пов'язані із переміщенням товару за межами митного кордону України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо таких обґрунтувань слід вказати, що згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/212296, для підтвердження витрат на транспортування декларант відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подає транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Матеріалами справи підтверджується, що перевезення товару здійснювалося ТОВ «ДСВ Логістика», з яким позивачем укладено договір транспортного експедирування №Е-04/2019 від 15.05.2019. Розрахунок вартості витрат на доставку здійснено окремо та підтверджено відповідною довідкою про транспортні витрати від 26.06.2023 №SІЕV0009960.
Як зазначено у цій довідці, за коносаментом №WMSS23051107, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи в порту Гданськ, Польща, локальні витрати на території Польщі, оформлення Т1, послуги з міжнародного автоперевезення за маршрутом Гданськ, Польща-Ягодин, Україна за СМR №9960 становить 118790,32 грн.
Як встановлено із матеріалів справи копія договору транспортного експедирування №Е04/2019 від 15.05.2019 була надано позивачем до митного органу разом із митною декларацією та долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву. Тому митний орган мав можливість перевірити достовірність задекларованих транспортних витрат та/або додаткових витрат, що пов'язані із переміщенням товару за межами митного кордону України відповідно до вказаного договору.
Крім того, позивачем для підтвердження транспортних витрат до митного органу було подано також довідка про транспортні витрати від 26.06.2023 №SІЕV0009960 та рахунок на транспортні витрати № UA00076554 від 29.06.2023.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними.
Відносно тверджень відповідача, що рахунок-фактура від 15.05.2023 №UN22US03040 не зазначено реквізити банківської установи та не зазначено специфікацію згідно якої відбувається поставка вантажу, судом встановлено наступне.
Умови оплати за товар визначені в контракті. Пунктом 1.1. Контракту передбачено, що Продавець поставляє товари Позивачу відповідно до Специфікацій, які є невід'ємними частинами даного Контракту, в яких зазначається найменування, кількість та ціна товарів, а отже посилання в рахунку-фактурі на контракт саме по собі є достатнім для ідентифікації ввезеного товару.
Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити вивантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Отже, згідно загальносвітової практики вказівка у рахунку-фактурі реквізитів банківської установи та специфікації не є обов'язковим реквізитом. Оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання відповідача на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним. Відсутність посилання на банківські реквізити та специфікації в інвойсі жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.
Щодо доводів митного про те, що сума в банківських платіжних документах не відповідає вартості товару, суд зазначає наступне.
Так, позивачем до митного оформлення надана платіжна інструкція в іноземній валюті № 42 від 08.03.2023 на суму 14000,02 доларів США та платіжна інструкція в іноземній валюті № 60 від 26.05.2023 на суму 50391,26 доларів США.
05 травня 2023 менеджеру позивача було повідомлено представником продавця, що друга партія не поміститься в контейнер типу 40 HQ (High Cube - HQ або HC), тому залишок буде відправлено одночасно із залишком по першому замовленню.
Таким чином, в покупця виникла переплата по вказаному контракту.
Різниця між обсягом товарів згідно Специфікації №2 та Комерційного інвойсу вказує, що фактично відправлена менша кількість товарів, ніж замовлено позивачем, саме тому частина авансу була не врахована у митній вартості.
Щодо висновку відповідача про те, що банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів, то суд вважає його безпідставним з врахуванням такого.
До митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 42 від 08.03.2023 та №60 від 26.05.2023, які містять відмітки про виконання банком, про що у правому нижньому кутку є відповідна відмітка з зазначенням дати виконання.
Як встановлено судом, платіжні інструкції сформовані за допомогою системи «Клієнт-Банк» в електронній формі.
При цьому, при електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою кваліфікованого електронного підпису, його підпис на платіжних документах не вимагається.
Доводи відповідача про те, що у наданих позивачем до митного оформлення платіжних інструкціях відсутнє посилання на інвойси, а тому ідентифікувати зазначені документи з поставками неможливо, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення "Про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах", затвердженого постановою Правління національного банку України від 28.08.2008 № 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601 (надалі - Порядок № 216) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);
13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Пунктом 15 розділу ІІ Порядку № 216 визначено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Таким чином, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980.
З огляду на вказане, посилання податкового органу на те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, є помилковим.
Відтак, надані позивачем до митного оформлення платіжні доручення є достатніми та належними доказами здійснення покупцем оплати товару.
Доводи відповідача про те, що долучена до митного оформлення заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів від 10.05.2023 №SIEV00099600 не може бути використана для підтвердження митної вартості так як не містить інформацію про товар суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
При дослідженні заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів від 10.05.2023 №SIEV00099600 судом встановлено, що в п. 1 заявки вказано, що відповідно до договору експедитор організовує перевезення та експедирування вантажів замовника, назва яких зафіксована в п.2 даної заявки.
В свою чергу, у п. 2 заявки зафіксована назва вантажів замовника.
Тому доводи відповідача є необґрунтованими.
Щодо тверджень відповідача про те, що копія митної декларації країни відправлення № 310120230518419245 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки подана на мові, яка не є мовою митних союзів, членом яких є Україна та мовою міжнародного спілкування, суд враховує наступне.
Як встановлено із матеріалів справи, копію митної декларації країни відправлення відповідач витребував у позивача у повідомленні від 05.07.2023.
Однак, слід зазначити, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Крім того, факт відсутності розбіжностей та достатності даних для визнання митної вартості у документах позивача підтверджується самим спірним рішенням, оскільки відповідач за аналогічного пакету документів та відомостей визнав суперечливими відомості щодо Товару №2, тобто для Товару №1, №3 та №4 вистачило наданих аналогічних документів для застосування основного методу визначення митної вартості.
Відтак ці ж самі документи слід вважати достатніми і для підтвердження числових значень складових митної вартості товару №2.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).
Водночас, посилання відповідача на розбіжності додатково наданих позивачем витребуваних документів суд не приймає, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів.
Така сама правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 809/872/17.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Так, за основу було взято МД № 23UA110050000917U0 від 14.03.2023 на рівні 2,65 доларів США за кілограм.
В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що впливає на ціноутворення даного товару.
По перше, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зауважує, що декларація МД № 23UA110050000917U0 від 14.03.2023 не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення всіх товарів документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Враховуючи, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA101020/2023/000107/1 від 06.07.2023 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 МК України, митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною дванадцятою статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2023/000936 від 06.07.2023 складена на підставі рішення про коригування митної вартості UA101020/2023/000107/1 від 06.07.2023, протиправність якого встановлена судом, тому така картка також підлягає скасуванню як протиправна.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 6 статті 137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Положеннями частини 7 статті 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2023 №206, позивачу було надано послуги ТОВ " Глобал Лінго Груп" з перекладу з англійської та китайської мов на українську мову, сума наданих послуг склала 1300,00 грн. Їх сплата підтверджується платіжною інструкцією №30208 від 15.09.2023.
Матеріали справи містять перекладені документи на українську мову з іноземних мов.
Отже, наявні в матеріалах справи копії акта приймання-передачі наданих послуг, платіжної інструкції та перекладені документи (які є доказами у цій справі) підтверджують понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача, які пов'язані з розглядом даної судової справи.
Суд звертає увагу, що відповідачем клопотанням про зменшення розміру витрат на оплату робіт (послуг) перекладача не заявлено. Крім того, враховуючи відсутність спеціальних знань щодо вартості перекладу з китайської та англійської мов, суд позбавлений можливості самостійно оцінити співмірність розміру витрат на оплату робіт (послуг) перекладача із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Переклад документів, замовлений позивачем, здійснено для належного розгляду справи і з метою доведення своєї позиції стороною, понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи. Відтак, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на переклад документів у розмірі 1300,00 грн відповідно до статті 138 КАС України, як витрати на вчинення інших процесуальних дій або підготовку справи до розгляду.
Також, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у вигляді судового збору у сумі 4294,40 грн та судові витрати, пов'язані із оплатою послуг перекладача у розмірі 1300,00 грн
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" (вул. Промислова, 1/154, Житомир, 10025. РНОКПП/ЄДРПОУ: 32265502) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000107/1 від 06.07.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000936 від 06.07.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" сплачений судовий збір у розмірі 4294,40 грн та судові витрати, пов'язані із оплатою послуг перекладача у розмірі 1300,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
26.02.25