26 лютого 2025 року м. Житомир
справа № 240/10186/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди в розмірі 100000, 00 грн за період перебування на лікуванні з 09.08.2022 по 17.01.2023 включно, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов"язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду в розмірі 100000,00 грн за період перебування на лікуванні з 09.08.2022 по 17.01.2023 включно, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , 09.08.2022 одержав мінно-вибухову, вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглобу, поранення одержане позивачем пов'язано із захистом Батьківщини.
У зв'язку з отриманим пораненням позивач в період з 10.08.2022 по 04.09.2022, з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 04.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023 проходив стаціонарне лікування.
Вказує, що всупереч чинному законодавству відповідачем не була виплачена у повному обсязі додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницькою склад), поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період лікування з 09.08.2022 по 17.01.2023 з розрахунку 100000,00 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати додаткової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Липа В.А.) від 24.06.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана уповноваженими особами відповідача.
10 липня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Вказує, що відповідно до витягу з протоколу ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 20.03.2023 №625, постанову ВЛК від 06.02.2023 №2360, відповідно до якої отримане солдатом ОСОБА_1 поранення віднесено до тяжких, скасовано.
У зв'язку з тим, що постанова ВЛК від 06.02.2023 №2360 була скасована, у Військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для задоволення звернення солдата ОСОБА_1 .
Скасування, відповідно до витягу з протоколу ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 20.03.2023 №625, постанови ВЛК від 06.02.2023 №2360 стало обставиною, згідно з якою у Військової частини НОМЕР_1 відповідно до чинного законодавства відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати додаткової грошової винагороди в розмірі до 100000 грн за період з 09 серпня 2022 року по 17 січня 2023 року включно.
Також, виплата додаткової грошової винагороди у сумі розміром до 100000 грн за період з 09 серпня 2022 року по 04 вересня 2022 підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, де зазначено: дата операції 21.09.2022 - 98500,00 грн (сума в тому числі за час лікування з 09.08.2022 по 31.08.2022); дата операції 30.10.2022 - 36445,00 грн (сума в тому числі за час лікування з 01.09.2022 по 04.09.2022).
У зв'язку із призовом судді ОСОБА_2 на військову службу та у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами та доповненнями), розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 24.07.2024, призначено повторний авторозподіл справ, зокрема, даної адміністративної справи та її заяви.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю Горовенко А.В.
Ухвалою суду від 29.07.2024 прийнято до розгляду дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний по мобілізації та з 05.04.2022 проходить військову службу в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1/580 від 14.02.2023, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2022 №263, 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Білогірка Бериславського району Херсонської області, отримав: мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглоба, осадження голови, забій правої гомілки, акубаротравму обох вух. Поранення, так, пов"язане із захистом Батьківщини (а.с. 38).
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №5073 позивач в період з 10.08.2022 по 04.09.2022 перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров" з діагнозом: мінно-вибухова травма (09.08.2022), вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглоба, осадження голови, забій правої гомілки, акубаротравма обох вух (а.с. 24).
03 жовтня 2022 року Військова частина НОМЕР_1 направила ОСОБА_1 на обстеження та лікування у відновлювальне відділення (а.с.32).
Згідно з довідками НВМКЦ "ГВКГ" позивач в період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023 проходив курс реабілітації у відділенні відновлювального лікування НВМКЦ "ГВКГ" з діагнозом: комбінована контрактура лівого плечового суглоба (а.с.33, 34, 35).
Відповідно до довідки позаштатної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 06 лютого 2023 року №2360, позивачу 06.02.2023 проведено медичний огляд, за результатами якого встановлено, що причинний зв"язок захворювання: наслідки мінно-вибухової травми (09.08.2022) з вогнепально-осколковим пораненням лівого плеча з масивним дефектом дельтоподібного м"язу, лікованого етапними хірургічними обробками у вигляді стійкої змішаної комбінованої контрактури при помірному порушенні функцій, поранення, так, пов"язане з проходженням військової служби, травма тяжка. Також вказано, що наслідки МВТ (09.08.2022) у вигляді цефалгічного, астено-вегетивного синдромів, хронічна двобічна комбінована приглухуватість, захворювання, так, пов"язані з проходження військової служби (а.с. 36).
Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв"язку захворювання, поранення, контузій, травми, каліцтва від 20.03.2023 №625, встановлено, що мінно-вибухова травма (09.08.2022), вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглоба, осадження голови, забій правої гомілки, акубаротравма обох вух, солдата ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про обставини отримання травми від 14.02.2023 №1/580, яка призвела до розвитку: наслідків мінно-вибухової травми (09.08.2022) з вогнепальним осколковим пораненням (09.08.2022) лівого плеча з масивним дефектом дельтоподібного м"язу, лікованого етапними хірургічними обробками у вигляді стійкої змішаної комбінованої контрактури при помірному порушенні функцій, цефалгічного, астено-вегетивного синдромів, хронічна двобічна комбінована приглухуватість, поранення, так, пов"язане із захистом Батьківщини.
Також зазначено про відміну постанови ВЛК про причинний зв"язок зазначеного поранення та його наслідків за довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 06 лютого 2023 №2360.
На звернення представника позивача щодо не нарахування додаткової винагороди за період лікування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Військова частина НОМЕР_1 листом від 23.11.2023 №21620 повідомила, що позивачу в повному обсязі виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, за місяць, в якому було отримано поранення та за весь час стаціонарного лікування після поранення.
Позивач, не погоджується із вказаною бездіяльністю відповідача, спрямованою на позбавлення його права на належне грошове забезпечення, а саме не нарахування та не невиплати додаткової грошової виплати, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони з 09.08.2022 по 17.01.2023, вважаючи свої права на отримання належного грошового забезпечення порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд вказує на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п.1 ст.9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та№757/2022 від 07.11.2022,№58/2023 від 06.02.2023, від01.05.2023 № 254/2023.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на м), що
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
01.04.2022 до Постанови №168, Постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Спірним питання в межах розгляду даної справи є наявність у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв"язку з отриманим 09.08.2022 пораненням.
Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на час виникнення спірних правовідносин був встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою №248/1298 від 25.03.2022.
Пунктом 8 вказаного рішення визначено, що у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
У подальшому, з метою врегулювання та встановлення єдиних підходів щодо порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) й підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Судом встановлено, що у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1/580 від 14.02.2023, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2022 №263, встановлено, що 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Білогірка Бериславського району Херсонської області, отримав: мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглоба, осадження голови, забій правої гомілки, акубаротравму обох вух. Поранення, так, пов"язане із захистом Батьківщини (а.с. 38).
Матеріали справи свідчать, що позивач, у зв"язку з отриманим 09.08.2022 пораненням, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, в період з 10.08.2022 по 04.09.2022.
Суд констатує, що обидві вищевказані умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними щодо позивача, які містяться в матеріалах справи.
При цьому, час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із таким пораненням підтверджується належними доказами (виписками із медичної карти стаціонарного хворого, епікризу), а тому суд дійшов висновку що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за час проходження такого лікування.
Таким чином, у вказаний проміжок часу позивачу мала бути нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, збільшена до 100000 грн.
Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до довідки від 08.07.2024 №1634/ФЕС/3238 позивачу нарахована:
- у вересні 2022 року додаткова грошова винагорода за 31 день в розмірі 100000 грн за серпень 2022 року;
- у жовтні 2022 року додаткова грошова винагорода за 3 дні в розмірі 10000 грн за вересень 2022 року.
Виплата коштів також підтверджується випискою банку із карткового рахунку позивача (а.с. 59).
Позивачем, вказані розрахунки та виплата грошового забезпечення не заперечується.
З огляду на викладене, зважаючи на самостійну виплату Військовою частиною НОМЕР_1 належного позивачу грошового забезпечення за період з 09.08.2022 по 04.09.2022 (період лікування), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Щодо позовних вимог про виплату позивачу додаткової грошової винагороди за період з 05.09.2022 по 17.01.2023 за час перебування на лікуванні, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать про перебування позивача на реабілітації в закладі охорони здоров"я, а саме в НВМКЦ "ГВКГ" в період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023 з діагнозом пов"язаним з отриманим (09.08.2022) пораненням.
На переконання відповідача, позивач в період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023 проходив реабілітаційне лікування, а тому збільшена винагорода за вказані періоди йому не може бути виплачена, однак суд вказує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 року № 2801-ХII (далі - Закон №2801-ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування особи, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров'я, реабілітаційному закладі або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону №2801-ХII).
Згідно з частиною 8 статті 33 Закону №2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України від 03.12.2020 року №1053-IX "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я" (далі - Закон №1053-IX ).
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітньої організації охорони здоров'я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання.
Отже, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.
Відтак, позивач, який отримав тяжку травму під час захисту Батьківщини та у зв'язку з цим перебував на лікуванні в умовах реабілітації, має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000 грн на місяць за час перебування на реабілітації з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023.
Водночас суд зауважує, що інших доказів, які б підтверджували порушення зі сторони відповідача прав та законних інтересів позивача щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 05.09.2022 по 15.12.2022 за виключення вищевказаних періодів перебування на реабілітації (04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022) до матеріалів справи не долучено.
В свою чергу направлення на лікування та виписки з медичної карти позивача про проведену медичної консультацію лікарів, не є належними доказами про перебування позивача на стаціонарному лікуванні, крім того не виокремлено підстав бездіяльності відповідача за зазначені періоди, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що з урахуванням встановлених у справі обставин, відповідачем протиправно не виплачено додаткову винагороду за період перебування у відділенні відновлювального лікування НВМКЦ "ГВКГ" з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023, а тому суд дійшов висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, збільшену до 100000 гривень, за період перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме - за період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатським бюро "Анжели Василевської" укладено Договір про надання правничої допомоги №12/04-23 від 12.04.2023.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано договір від 12 квітня 2023 року про надання правничої допомоги, додаткову угоду №2 від 12.04.2024, рахунок №27/04-23 від 22.05.2024 на оплату гонорару у розмірі 9000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордеру №22.05.2024 від 22.05.2024, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 22.05.2024, згідно з якими сторонами погоджено, що вартість наданих адвокатом послуг, визначається у розмірі 9000,00 грн.
Як уже зазначалося судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана позовні вимоги задоволено частково, розгляд справи проводився у порядку письмового провадження без виклику представників сторін у судове засідання, тому за критеріями обґрунтованості її розміру та пропорційності до предмета спору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн решту витрат повинен нести позивач.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідачів не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022 та з 16.12.2022 по 17.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, збільшену до 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме: за період з 04.10.2022 по 27.10.2022; з 03.11.2022 по 25.11.2022; з 16.12.2022 по 17.01.2023.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 26 лютого 2025 р.
26.02.25