26 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/22147/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.09.2024 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 05.09.2024, зарахувавши до загального стажу періоди згідно трудової книжки: з 24.01.1988 по 24.03.1988; з 25.03.1988 по 04.07.1988; з 10.05.1989 по 30.12.1989; з 03.01.1990 по 01.02.1991; з 01.04.1991 по 15.12.2000.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи. Вважає, дії відповідачів протиправними та такими що порушують його права, оскільли має відповідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
06.12.2024 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1981: - з 24.01.1988 по 24.03.1988, оскільки інтервал між датою звільнення і датою наказу про звільнення (05.05.1988) перевищує місячний термін; з 25.03.1988 по 04.07.1988, з 10.05.1989 по 30.12.1989, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства; - з 10.05.1989 по 30.12.1989, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства, запис про звільнення не завірено печаткою; б) періоди роботи в колгоспі у 1989-1998 роках згідно уточнюючих довідок №325 від 02.09.2024, №326 від 02.09.2024, виданих Комунальною установою "Трудовий архів" Ємільчинської селищної ради Житомирської області, оскільки не повністю зазначено ім'я, не зазначено та не повністю зазначено по батькові, дані про перейменування господарства відсутні.
У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не подано відзив на адміністративний позов.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та 13.09.2024 прийнято рішення №064050005686 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано:
1. періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1981, зокрема:
- з 24.01.1988 по 24.03.1988, оскільки інтервал між датою звільнення і датою наказу про звільнення (05.05.1988) перевищує місячний термін;
- з 25.03.1988 по 04.07.1988, з 10.05.1989 по 30.12.1989, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства;
- з 10.05.1989 по 30.12.1989, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства, запис про звільнення з роботи не завірено печаткою.
2. періоди роботи в колгоспі у 1989-1998 роках відповідно до довідок від 02.09.2024 №325, №326, оскільки по батькові зазначено не повністю. Дані про перейменування господарства відсутні.
Листом від 18.09.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, останній звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають пільгових характер роботи, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XIІ (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Як вже зазначено судом, рішенням №064050005686 від 13.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1981, зокрема:
- з 24.01.1988 по 24.03.1988, оскільки інтервал між датою звільнення і датою наказу про звільнення (05.05.1988) перевищує місячний термін;
- з 25.03.1988 по 04.07.1988, з 10.05.1989 по 30.12.1989, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства;
- з 10.05.1989 по 30.12.1989, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства, запис про звільнення з роботи не завірено печаткою.
2. періоди роботи в колгоспі у 1989-1998 роках відповідно до довідок від 02.09.2024 №325, №326, оскільки по батькові зазначено не повністю. Дані про перейменування господарства відсутні.
Надаючи аргументам спірного рішення суд вказує про наступне.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).
З огляду на зазначене, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2022 року по справі №569/16691/16-а.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, тому лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (уточнюючі довідки, відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо).
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
З матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії надав трудову книжку НОМЕР_1 від 20.07.1981, яка містить записи про періоди роботи, зокрема:
- 24.01.1988 по 24.03.1988 - прийнятий тимчасово в РСУ малярем 5 розряду строком на 2 місяці (Пр. №31-оп від 05.03.1988 - Пр. №56-оп від 05.05.1988); з 25.03.1988 по 04.07.1988;
- 25.03.1988 по 04.07.1988 - прийнятий тимчасово художником отделочником (мовою оригіналу) на період проведення ремонту клубу (розп. №8 від 25.03.1988 - розп.№12 від 04.07.1988);
- 10.05.1989 по 30.12.1989 - прийнятий тимчасово на роботу в будівельну бригаду (Пром. №5 від 15.05.1989 - Пром. №17 від 30.12.1989).
Вказані записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату та скріплені печатками підприємств, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки позивача у відповідності до вимог Інструкцій №162 №58, а тому не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 24.01.1988 по 24.03.1988, оскільки інтервал між датою звільнення і датою наказу про звільнення (05.05.1988) перевищує місячний термін; з 25.03.1988 по 04.07.1988, з 10.05.1989 по 30.12.1989, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства; з 10.05.1989 по 30.12.1989, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства, запис про звільнення з роботи не завірено печаткою, то суд зауважує, що такі підстава не є належними для відмови у призначенні пенсії по інвалідності та не можуть позбавляти права позивача на призначення пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі № 159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому, з огляду на викладене, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.05.1992.
Щодо не зарахування пенсійним органом періоди роботи позивача в колгоспі у 1989-1998 роках відповідно до довідок від 02.09.2024 №325, №326, оскільки по батькові зазначено не повністю, то суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення іншої документації з вини адміністрації не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17).
Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі можливі та наявні у нього документи.
Суд критично ставиться до доводів Пенсійного фонду щодо відсутності даних про перейменування господарства, в якому працював позивач та зауважує, що статтею 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Зі змісту викладених положень слідує, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови в їх врахуванні при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на викладене, відповідачі не довели правомірності своїх дій щодо не врахування позивачу періоду роботи згідно довідок №325 та №326 від 02.09.2024.
Таким чином, до страхового стажу позивача слід зарахувати періоди роботи згідно довідок №325 та №326 від 02.09.2024.
Враховуючи висновки Верховного Суду у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в рішенні №064050005686 від 13.09.2024.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 24.01.1988 по 24.03.1988; з 25.03.1988 по 04.07.1988; з 10.05.1989 по 30.12.1989 згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 20.07.1981, а також зарахувати періоди роботи згідно довідок №325 та №326 від 02.09.2024 та повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2024 про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005. РНОКПП/ЄДРПОУ: 21390940), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №064050005686 від 13.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 24.01.1988 по 24.03.1988; з 25.03.1988 по 04.07.1988; з 10.05.1989 по 30.12.1989 згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 20.07.1981, а також зарахувати періоди роботи згідно довідок №325 та №326 від 02.09.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2024 про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
26 лютого 2025 р.
26.02.25