26 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/21876/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасувіання рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області №064450011113 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію за віком з 16.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіоекологічного контролю, а тому, на думку позивача, він, як потерпілий від Чорнобильської катастрофи, має право на призначення пенсії на пільгових умовах. В подальшому, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Проте, відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки проживає в зоні радіоактивного забруднення та має відповідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
25.11.2024 через систему "Електронний суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що за доданими документами до періодів проживання/роботи не зараховано: - період навчання з 01.09.1986 по 29.04.1987, згідно довідки від 10.09.2024 №521 в Житомирському СПТУ №15, так як м. Житомир, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення; - період проходження військової служби з 13.11.1987 по 09.11.1989 згідно військового квитка від 13.11.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація, щодо дислокації військової частини на територіях радіоактивного забруднення. Також зауважено, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності в СКВ "Глезенський" з 28.08.1992 по 10.06.1995, згідно наданих довідок від 15.10.2024 №265 та №265/1, оскільки відсутня інформація, що Комунальне підприємство по обслуговуванню адміністративних приміщень об'єктів комунальної власності територіальних громад є архівною установою, та не зараховано вищезазначений період згідно наданої вкладки до трудової книжки, серія НОМЕР_2 від 30.08.1992, так як зазначена неповна дата народження (1969).
03.12.2024 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 08.11.2012 (дублікат) позивач має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіоекологічного контролю.
16.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та 23.10.2024 прийнято рішення №064450011113 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно наданих довідок №265 від 15.10.2024, №265/від 15.10.2024, оскільки неможливо встановити зв'язок між СВК "Глезненський" та Комунальним підприємством по обслуговуванню адміністративних приміщень об'єктів комунальної власності територіальних громад Любарської селищної ради Житомирської області, яке видає довідки, та не зараховано цей період згідно наданої вкладки до трудової книжки, серія НОМЕР_2 , оскільки зазначена не повна дата народження; не зараховано період проживання згідно наданої довідки №187 від 26.08.2024 з 25.11.1986 по 29.04.1987, оскільки заявник навчався в місті Житомирі та період з 13.11.1987 по 09.11.1989, оскільки з даного числа заявник призваний на строкову військову службу.
В подальшому, листом від 24.10.2024 за №0600-0215-8/135564 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, остання звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.
Як вже зазначено судом вище, рішенням №064450011113 від 23.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно наданих довідок №265 від 15.10.2024, №265/від 15.10.2024, оскільки неможливо встановити зв'язок між СВК "Глезненський" та Комунальним підприємством по обслуговуванню адміністративних приміщень об'єктів комунальної власності територіальних громад Любарської селищної ради Житомирської області, яке видає довідки, та не зараховано цей період згідно наданої вкладки до трудової книжки, серія НОМЕР_2 , оскільки зазначена не повна дата народження; не зараховано період проживання позивача згідно наданої довідки №187 від 26.08.2024 з 25.11.1986 по 29.04.1987, оскільки заявник навчався в місті Житомирі та період з 13.11.1987 по 09.11.1989, оскільки з даного числа заявник призваний на строкову військову службу.
Надаючи аргументам спірного рішення суд вказує про наступне.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_3 від 08.11.2012 (дублікат) Житомирською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року № 501 (далі - Порядок № 501), який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії серії НОМЕР_2 від 27.03.2009 (дублікат), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 501, видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Таким чином, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Відтак, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивачки посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_3 від 08.11.2012 (дублікат), підтверджує той факт, що позивачка з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01 січня 1993 року постійно проживала чи постійно навчалась у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, що дає їй право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Зазначене посвідчення недійсним не визнавалось, статус позивачки як потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорюється; доказів фактичного проживання або реєстрації місця проживання позивачки в іншому місті, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, суду не надав.
Крім того, як слідує із матеріалів справи, довідкою виконавчого комітету Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області №216 від 30.10.2024 встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживає в с. Чижівка Звягельського району з 26.04.1986 по 13.11.1987 та з 17.11.1989 по даний час, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за доданими документами не зараховано до періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення період навчання з 25.11.1986 по 29.04.1987.
Так, згідно довідки Центру професійно-технічної освіти м.Житомира, позивач навчався у Середньому професійно-технічному училищі №15 м.Житомира з 01.09.1986 (наказ про зарахування №94-к від 01.09.1986) по 29.04.1987 (наказ про випус №31-к від 29.04.1987) за професією - "Машиніст екскаваторів".
Твердження відповідачів про те, що період проживання позивача перетинається з періодом навчання у Середньому професійно-технічному училищі №15 м.Житомира, не спростовують факту проживання позивача у цей період, зокрема, з 25.11.1986 по 29.04.1987 у м. Житомир, оскільки обставини, що студенти денних навчальних закладів щотижня, на вихідні дні, а також на канікули (загальна тривалість яких є щонайменше три місяці упродовж навчального року) приїжджають додому - за місцем проживання батьків, є загальновідомими та не потребують доказування.
Водночас, суд вважає, що дані щодо місця навчання чи роботи позивача в іншому населеному пункті не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування та відповідним посвідченням позивача як громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), оскільки факт навчання або працевлаштування особи у навчальному закладі або у роботодавця, який зареєстрований або знаходиться у іншому місці, ніж місце проживання особи, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, враховуючи не спростовану відповідачем будь-якими доказами можливість щоденного або періодичного доїзду особи з місця свого постійного проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю до фактичного місця проходження навчання або робочого місця поза населеним пунктом проживання і у зворотному напрямку.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази постійного проживання позивача на території м. Житомира у відповідний період, а тому доводи відповідачів про те, що в цей період (частину такого періоду) позивач, навчаючись у м. Житомир проживала в такому населеному пункті, територія якого не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, є лише їх припущенням.
Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 зазначив, що "…дані трудової книжки (диплому) не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи".
Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Таким чином, станом на 01.01.1993 позивач, постійно проживав у різних зонах забруднення не менше 4-х років, що визначено судом шляхом сумування періодів проживання в таких зонах забруднення. Тобто позивач має право на зниження пенсійного віку.
В свою чергу, варто зауважити, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 05.06.1987 позивач у період з 13.11.1987 до 09.11.1989 проходив військову службу.
Вказане також підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2024 за №335.
Водночас, інформації про місце дислокації цієї військової частини, яка б давала підстави для однозначного висновку про її місцезнаходження на території, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, ані військовий квиток, ані жодний інший документ, який надавався позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії, не містять.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання на денній формі/служба в армії нерозривно пов'язане з постійним місцем проживанням особи.
Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 вказував, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Позивач не надав доказів та пояснень, де він був зареєстрований та проходив військову службу з 13.11.1987 по 09.11.1989, отже, період проходження військової служби не підтверджує факту постійного проживання у вказаний період позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.
Також, оскарженим рішенням пенсійного органу до страхового стажу позивачу не зараховано період роботи згідно наданих довідок №265 від 15.10.2024, №265/від 15.10.2024, оскільки неможливо встановити зв'язок між СВК "Глезненський" та Комунальним підприємством по обслуговуванню адміністративних приміщень об'єктів комунальної власності територіальних громад Любарської селищної ради Житомирської області, яке видає довідки, та не зараховано цей період згідно наданої вкладки до трудової книжки, серія НОМЕР_2 , оскільки зазначена не повна дата народження.
Статтею 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із записами наданої вкладки до трудової книжки, серія НОМЕР_2 від 30.08.1992 у періоди з 28.08.1992 по 10.06.1995 позивач працював в колгоспі "Іскра".
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії зазначеної вище трудової книжки, судом встановлено, що відомості про такі періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
Щодо не зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи згідно наданої вкладки до трудової книжки, серія НОМЕР_2 від 30.08.1992, оскільки в ній зазначена не повна дата народження позивача, то суд зауважує, що така підстава не є належною для відмови у призначенні пенсії за віком та не може позбавляти права позивача на призначення пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17).
Щодо неможливості встановити зв'язок між СВК "Глезненський" та Комунальним підприємством по обслуговуванню адміністративних приміщень об'єктів комунальної власності територіальних громад Любарської селищної ради Житомирської області, яке видає довідки, суд зазначає, що статтею 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Зі змісту викладених положень слідує, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови в їх врахуванні при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на викладене, відповідачі не довели правомірності своїх дій щодо не врахування позивачу періоду роботи згідно довідок №265 від 15.10.2024, №265/від 15.10.2024 та вкладки до трудової книжки, серія НОМЕР_2 від 30.08.1992
Таким чином, до страхового стажу позивача слід зарахувати періоди з 28.08.1992 по 10.06.1995.
Враховуючи висновки Верховного Суду у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в рішенні №064450011113 від 23.10.2024.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 28.08.1992 по 10.06.1995 згідно вкладки до трудової книжки серія НОМЕР_2 від 30.08.1992, а також зарахувати до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю позивачки період навчання з 25.11.1986 по 29.04.1989 та повторно розглянути заяву позивача від 16.10.2024 про призначення пенсії за віком віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просив позивач, в цій частині позову суд відмовляє.
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, 58002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40329345), про визнання протиправним та скасувіання рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №064450011113 від 23.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 28.08.1992 по 10.06.1995 згідно вкладки до трудової книжки серія НОМЕР_2 від 30.08.1992, а також зарахувати до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю позивачки період навчання з 25.11.1986 по 29.04.1989 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
26 лютого 2025 р.
26.02.25