Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
26 лютого 2025 року Справа №200/945/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
11.02.2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому з 01.03.2022 року доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити йому з 01.03.2022 року щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали - для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно було:
- в позовній заяві зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та у відповідача;
- до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
В ухвалі також звернуто увагу позивача на те, що до поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали суду) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Представник позивача (адвокат) - є особою, яка зареєструвала свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 вказаного Кодексу, яка регулює питання вручення судового рішення, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (останній абзац частини 6 статті 251 Кодексу).
Відповідно до частини 7 статті 251 зазначеного Кодексу якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Додаткове надіслання копії судового рішення на адресу місця проживання (перебування)/місцезнаходження такої особи або додаткове отримання копії судового рішення у паперовій формі за заявою такої особи не змінює наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача вважається таким, що отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 13.02.2025 року, що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (довідкою про доставку електронного листа), де відображено наступне: «Документ доставлено до електронного кабінету: «12.02.2025 23:01».
Отже, позивач вважається таким, що отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 13.02.2025 року.
Між тим, недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк, останній день якого був 24.02.2025 року, в повному обсязі усунені не були.
Так, 14.02.2025 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представник позивача через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подав заяву про усунення недоліків, до якої додав уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.
Щодо заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом
В такій заяві представник позивача посилався на наступне
- про порушення своїх прав, а саме про припинення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», позивач дізнався з відповіді відповідача від 30.12.2024 року № 35267-32521/С-02/8-0500/24, тому строк звернення до суду з позовом не порушений;
- порушення є триваючим, норми ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку виплатою недоплаченої суми пенсії;
- ст. 51 («Строки перерахунку призначених пенсій») Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно з ч. 3 якої перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком;
- є правова позиція Верховного Суду щодо питання застосування процесуальних строків у спорах, пов'язаних із правом особи на соціальний захист, у тому числі з питань пенсійного забезпечення, що викладена в постанові від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17;
- ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вважав, що позивач звернувся до суду в межах встановленого законом строку.
Разом з тим, викладені в заяві обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Дана справа стосується нарахування пенсійних виплат.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Іншими законами строк звернення до адміністративного суду з позовом для даної категорії справ не встановлений.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22, де Суд зазначив наступне: «…причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.».
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Отже, встановлення строків звернення до суду з позовом законодавством передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що фактично позивач не погоджувався з бездіяльністю/діями відповідача щодо не нарахування та не виплати йому з 01.03.2022 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 та цією ж постановою установлена з 01.07.2021 року.
Пенсія є щомісячним платежем, і її отримання відбувається щомісячно.
Тому про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач повинен був дізнатися ще у квітні - травні 2022 року - коли він отримав пенсію без урахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» та цією ж постановою установлена з 01.07.2021 року. А до суду з позовом він звернувся 11.02.2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Докази того, що позивач не міг дізнатися про існування свого порушеного права раніше, до заяви не додані, і в заяві не зазначені.
Докази того, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати за квітень та травень 2022 року, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) йому пенсії звернувся до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації, до заяви не додані, і в заяві не зазначені.
З огляду на наведене неприйнятними є посилання представника позивача на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.12.2024 року № 35267-32521/С-02/8-0500/24, оскільки вказаний лист наданий у відповідь на заяву представника позивача (адвоката) від 12.12.2024 року № 241212/ЗД-6, з якої вбачається, що позивач до написання заяви був обізнаний про не нарахування та не виплату йому з 01.03.2022 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713.
Посилання позивача на інше є також неприйнятним з наступних підстав.
Пенсія є щомісячним платежем, а її отримання (на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом) відбувається щомісячно. Тому про порушення своїх пенсійних прав (в частині не нарахування та не виплати йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713), позивач мав дізнатися, отримуючи таку пенсійну виплату за відповідний місяць. І саме з такої дати обчислюється строк звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 17.07.2018 року в справі №522/7721/17, від 08.08.2019 року в справі №813/5002/17, від 08.08.2019 року в справі №127/13736/16-а, від 31.03.2021 року в справі № 240/12017/19.
Верховним Судом в постанові від 31.03.2021 року в справі № 240/12017/19 розглядалося питання застосування строку звернення до суду з позовом у соціальних та пенсійних спорах, і Суд відступив від своєї попередньої правової позиції та звернув увагу на те, що: «пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.».
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив наступне:
«Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.».
Таку правову позицію у соціальних та пенсійних спорах Верховний Суд не змінював.
Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 року у справі № 280/2984/23 звернув увагу на наступне: «у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.».
Аналогічне зазначено в постанові Верховного Суду від 07.02.2025 року у справі № 280/7991/23.
Посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду, що була висловлена колись, є неприйнятними через те, що суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. А в останній правовій позиції Верховний Суд відступив від своєї попередньої правової позиції.
Посилання представника позивача на положення ст. 51 («Строки перерахунку призначених пенсій») Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є також неприйнятними, оскільки вони не регулюють спірні правовідносини.
Посилання представника позивача на положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - є неприйнятними, оскільки в ній йдеться про нараховані суми пенсії. Позивач же в даній справі оскаржує припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Тобто, на відміну від положень вказаного Закону, в позові мова йдеться про не нараховані суми доплати до пенсії.
Позивачем (представником позивача) не наведені обставини, що унеможливили його звернення до суду з позовом у встановлений процесуальний строк. Докази таким обставинам до заяви не додані.
Отже, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. Докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до заяви не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Позовні вимоги тією мірою, що була би в межах шестимісячного строку звернення до суду з позовом, позивач не змінював.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява повертається позивачеві.
Керуючись частиною 2 статті 123, частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України).
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 26 лютого 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда