26 лютого 2025 року Справа № 160/33951/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 18 березня 2024 по 15 квітня 2024, з 29 травня 2024 по 05 червня 2024) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 18 березня 2024 по 15 квітня 2024, з 29 травня 2024 по 05 червня 2024) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період перебування на лікуванні у зв'язку із пораненням під час захисту Батьківщини, йому не нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду передбачену постановою КМУ №168, що порушує його право на належних розмір заробітної плати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, встановлено сторонам строк для надання заяв по суті справи.
Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач зазначив, що перебування позивача на лікуванні у спірних періодах відбувалось не у зв'язку із пораненням, а з інших підстав, тому нараховувати додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 не має підстав.
До відзиву відповідачем надано витребувані судом докази.
Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно посвідчення серії НОМЕР_4 є учасником бойових дій, з 25.06.2022 року по 12.10.2024 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки про обставини травми від 01.02.2024 № 430, 30 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Степове Донецької області позивач отримав поранення: акубаротравма, контузія головного мозку, забій колінного суглобу та гомілки правої ноги.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2024 №29 «Про встановлення обставин поранення під час безпосередньо участі у бойових діях 30.12.2023 солдата ОСОБА_1 », поранення ОСОБА_1 визнано таким, що отримано під час виконання бойового завдання та пов'язано із захистом Батьківщини.
Згідно виписки із карти амбулаторного хворого №72 з 31.12.2023 по 10.01.2024 позивач проходив лікування у медичному пункті Військової частини НОМЕР_1 з діагнозом: Постравматична цефалгія (G44.80). Забій правого колінного суглобу (S80.0).
Згідно виписки із карти амбулаторного хворого №88 з 15.01.2024 по 25.01.2024 позивач проходив лікування у медичному пункті Військової частини НОМЕР_1 з діагнозом: ВТ (30.12.2023). Акубаротравма, цефалгічний, вестибуло-атактичний синдром. (Т70.0). Інфекція сечовивідних шляхів. Хронічний цистит. Сечокам'яна хвороба. Остеоартроз правого колінного суглоба. Гіпертонічна хвороба 1 ст. 1 ст. ризик З СН 1. Аутоімунний тиреоідит, вузлова форма. Гіпотиреоз середнього ступеню, субкомпенсація.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди за січень 2024 року» від 05.02.2024 №59, позивачу виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 грн за грудень 2023 - січень 2024 за час лікування.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №817/3 з 30.01.2024 по 09.02.2024 позивач проходив лікування в КНП «Міська клінічна лікарня №4 Дніпровської міської ради» з діагнозом: Аутоімунний тиреоїдит, вузол правої частки щитоподібної залози. Гіпотиреоз, важка форма, декомпенсований на тлі замісної терапії. Стеатична хвороба печінки метаболічно асоційована. Ожиріння І ст складного генезу (ІМТ- 34). Синдром інсулінорезистентності. Обмінна міокардіодистрофія. Гіпертонічна хвороба II ст., 2 ст, гіпертензивне серце (ГЛШ), КВР-3 (високий) СН І. Наслідки МВТ. Струсу головного мозку. Акубаротравма. Виражений цефалгічний синдром. Хронічна лівобічна сенсоневральна туговухість.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди за січень 2024 року» від 05.03.2024 №104, позивачу виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 грн за січень- лютий 2024 за час лікування, перебування у відпустці.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №603 з 18.03.2024 по 15.04.2024 позивач проходив лікування у Військовій частині НОМЕР_5 . Повний діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень в стадії загострення. Супутні захворювання: Хромічний аутоімунний тиреоїдит, маніфестний гіпотиреоз, стадія декомпенсації. Гіпертонічна хвороба 1 ст., ступінь АГ2, ризик-3. СН-1 ст. Аліментарне ожиріння 1 ст. (ІМТ-34.0). Стеатична хвороба печінки метаболічно асоційована. Стан після МВТ (30.12.23р.), заритої ЧМТ, струсу головного мозку, астено-невротичний синдром, цефалгія. Хронічна вертеброгенна цервікотораколюмбалгія, зі стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4147/3 з 29.05.2024 по 05.06.2024 позивач проходив лікування в ендокринологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня №6 Дніпровської міської ради» з діагнозом: Аутоімунний тиреоїдит, вузол правої частки щитоподібної залози. Гіпотиреоз, важка форма, декомпенсований (на тлі замісної терапії). Статична хвороба печінки метаболічно асоційована. Ожиріння П ст складного генезу (ГМТ-36,7). Синдром інсулінорезистентності. Обмінна міокардіодистрофія. Гіпертонічна хвороба П ст., 2 ст., гіпертензивне серце (ГЛШ), КВР-3 (високий) СН І. Дисліпідемія. Хронічна лівобічна сенсоневральна туговухість. СКХ. Хронічний цистит в стані ремісії. Пошкодження медіального меніску правого колінного суглобу.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу додаткової грошової винагороди виходячи із розміру 100000,00 грн на місяць за періоди з 18.03.2024 по 15.04.2024, з 29.05.2024 по 05.06.2024, в яких він перебував на лікуванні у зв'язку із пораненням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на дату прийняття даного рішення не припинено.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 09.08.2023 року (у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року).
У відповідності до п.1-2 Постанови №168 (у редакції Постанови КМУ № 836 від 09.08.2023 року) установлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 року доповнено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, новим розділом - XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, в п.2 якого передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн. виплачується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Пунктами 11 та 12 цього розділу встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які зокрема у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Отже, з вищенаведених норм вбачається, що військовослужбовці мають право на отримання додаткової грошової винагороди, виходячи із розрахунку 100000,00 грн на місяць за умови, зокрема, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку із пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та за весь час такого перебування.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що позивач у спірні періоди перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, водночас, згідно діагнозу позивача наведеному у виписці № 603, позивач перебував на лікуванні у зв'язку із: (повний діагноз) Хронічне обструктивне захворювання легень в стадії загострення. Супутні захворювання: Хромічний аутоімунний тиреоїдит, маніфестний гіпотиреоз, стадія декомпенсації. Гіпертонічна хвороба 1 ст., ступінь АГ2, ризик-3. СН-1 ст. Аліментарне ожиріння 1 ст. (ІМТ-34.0). Стеатична хвороба печінки метаболічно асоційована. Стан після МВТ (30.12.23р.), закритої ЧМТ, струсу головного мозку, астено-невротичний синдром, цефалгія. Хронічна вертеброгенна цервікотораколюмбалгія, зі стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами та згідно діагнозу позивача наведеному у виписці №4147/3 позивач перебував на лікуванні у зв'язку із: - Аутоімунний тиреоїдит, вузол правої частки щитоподібної залози. Гіпотиреоз, важка форма, декомпенсований (на тлі замісної терапії). Статична хвороба печінки метаболічно асоційована. Ожиріння ІІ ст складного генезу (ГМТ-36,7). Синдром інсулінорезистентності. Обмінна міокардіодистрофія. Гіпертонічна хвороба П ст., 2 ст., гіпертензивне серце (ГЛШ), КВР-3 (високий) СН І. Дисліпідемія. Хронічна лівобічна сенсоневральна туговухість. СКХ. Хронічний цистит в стані ремісії. Пошкодження медіального меніску правого колінного суглобу.
Таким чином, із вищенаведеного вбачається, що позивач проходив стаціонарне лікування у періоди з 18.03.2024 по 15.04.2014 та з 29.05.2024 по 05.06.2024, з підстав не не пов'язаних з отриманням пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) - 30.12.2023, тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168, Порядку №260 за цей період.
До того ж, позивач не довів іншим доказами причинно-наслідковий зв'язок між пораненням, отриманим 30.12.2023, та перебуванням на лікуванні у періоди з 18.03.2024 по 15.04.2014 та з 29.05.2024 по 05.06.2024.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки під час розгляду справи не встановлено правових та фактичних підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, Порядку №260 за період стаціонарного лікування у періоди з 18.03.2024 по 15.04.2014 та з 29.05.2024 по 05.06.2024, тому оскаржувану у цій справі бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплаті позивачу додаткової винагороди є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 26.02.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна