26 лютого 2025 рокуСправа № 160/24227/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Третього апеляційного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 27.08.2024р. у ВП №74648186, -
06.09.2024р. через систему "Електронний суд" Третій апеляційний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 19.09.2024р., просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава про накладення штрафу від 27.08.2024, винесену в межах виконавчого провадження №74648186.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова державного виконавця від 27.08.2024р. про накладення штрафу є незаконною, оскільки визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин, разом з тим, з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 по справі № 160/15488/23 та постанови про відкриття провадження, в.о. голови Третього апеляційного адміністративного суду 24.04.2024 видано розпорядження №4-РО, яким зокрема зобов'язано здійснити судді Панченко О.М. перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум; виплатити суму перерахованої суддівської винагороди з відрахуванням обов'язкових платежів ОСОБА_1 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Третій апеляційний адміністративний суд 24.04.2024 звернувся до Державної судової адміністрації України з листом № 10/73/24, в якому просив виділити додаткові кошти по КПК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 2948121,91 грн, зокрема й для виплати за рішенням суду по справі 160/15488/23. Проте, листом №11-11425/24 від 20.05.2024 Державна судова адміністрація України повідомила, що не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені цілі. Позивач листом №01/38/24 від 25.04.2024 повідомляв відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_2 на суму 599847,76 грн., а також і про те, що відповідно до Кошторису на 2024 рік Третього апеляційного адміністративного суду бюджетні призначення на виконання рішень судів на користь суддів складають 23800,00 грн.; затверджених бюджетних призначень не достатньо для виконання судового рішення; у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» суму перерахованої суддівської винагороди Третій апеляційний адміністративний суд визнав умовним зобов'язанням та відобразив на позабалансових рахунках у сумі очікуваного погашення. За викладеного, позивач вказує на те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин (а.с.37-39).
Ухвалою суду від 28.10.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 07.11.2024 згідно до ч.2 ст.12, ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.82).
Також, ухвалою суду від 28.10.2024р. провадження у цій справі було зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/24227/24 (а.с.83).
04.11.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 28.10.2024р. про відкриття провадження у справі, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову позивача в повному обсязі посилаючись на те, що державним виконавцем 05.04.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74648186 з примусового виконання виконавчого листа № 160/15488/23 виданого 19.01.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання Третього апеляційного адміністративного суду здійснити ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, відповідно до статті 135 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів. Третій апеляційний адміністративний суд листом від 25.04.2024 № 01/38/24 повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа №160/15488/23 виданого 19.01.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, зазначаючи, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, однак затверджених бюджетних призначень недостатньо для виконання вказаного судового рішення. Станом на 01.08.2024 рішення суду щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди не виконано, у зв'язку із чим 01.08.2024 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. Враховуючи те, що рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню станом на 27.08.2024 залишилося невиконаним без поважних причин, керуючись статтями 63, 75 Закону «Про виконавче провадження», 27.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200 грн., при цьому, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. За викладеного, відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу від 27.08.2024 прийнята в рамках чинного законодавства, оскільки, повторне накладення штрафу є відповідальністю, яка наступає за невиконання рішення суду боржником, тому її скасування фактично звільняє боржника від відповідальності за невиконання рішення суду та порушень вимог статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (а.с.93-99).
Ухвалою суду від 17.02.2025р., судом було поновлено провадження у цій справі відповідно до ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.149).
Відповідно до ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається 26.02.2025р., тобто у межах строку визначеного ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.04.2024р. було відкрито виконавче провадження ВП №74648186 за виконавчим листом №160/15488/23 виданим 19.01.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання Третього апеляційного адміністративного суду здійснити ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, відповідно до статті 135 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів, та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду, що підтверджується змістом копії вказаної постанови (а.с.10,40,107-108).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.08.2024 у ВП №74648186 було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин (а.с.11,41,120-121).
27.08.2024р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у виконавчому провадженні ВП №74648186 винесено постанову про накладення на Третій апеляційний адміністративний суд штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин, що підтверджується змістом копії відповідної постанови (а.с.12,42,122-123).
Правомірність оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 27.08.2024р. у ВП №74648186 є предметом розгляду у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.13 Закону №1404 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Нормами ст.63 Закону №1404 передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону №1404).
Тобто, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що під час виконання судових рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення державний виконавець повинен перевірити виконання рішення боржником та у разі його не виконання боржником без поважних причин виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
При цьому, накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі можливе лише у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024р. у справі №160/21742/24 було задоволено позовну заяву Третього апеляційного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на користь держави від 01.08.2024, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 74648186 (а.с.74-81,141-143).
Вказане рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024р. у справі №160/21742/24 було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025р. та набрало законної сили 06.01.2025р. (а.с.144,145-148).
У відповідності до вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З аналізу наведених правових норм та встановлених судом обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при обранні розміру накладення штрафу необхідним є повторність невиконання вимог державного виконавця, а також наявність чинної попередньої постанови, якою накладено штраф.
Разом з тим, постанова державного виконавця від 01.08.2024р. у ВП №74648186, за якою на позивача було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. скасована, що виключає повторність невиконання виконавчого документа, яка стала підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 27.08.2024р. у ВП №74648186 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Окрім того, судом враховується і те, що обставини з приводу не виконання позивачем судового рішення у справі №160/15488/23 з причин відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, було встановлено у судовому рішенні від 18.09.2024р. у справі №160/21742/24, яке набрало законної сили, а тому, ці встановлені обставини не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, слід зазначити, що оскільки позивач вчиняв усі передбачені вимогами чинного законодавства дії на виконання рішення суду у справі №160/15488/23, а саме: звертався до ДСА України з листами про виділення додаткових коштів (а.с.20-23), а тому, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів (заборгованості) ОСОБА_1 за відсутності фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
При цьому, накладення штрафу жодним чином не захищає право стягувача на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, а також, зокрема, у постановах від 18 червня 2019 року у справі № 826/721/16, від 24 жовтня 2019 року у справі №821/322/17.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у державного виконавця в спірному випадку були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у подвійному розмірі на підставі ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження».
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 10.09.2019р. у справі №0840/3476/18, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваної постанови про накладення штрафу від 27.08.2024 у виконавчому провадженні №74648186 у подвійному розмірі з урахуванням вищенаведених встановлених судом обставин щодо скасування постанови державного виконавця від 01.08.2024р. у ВП №74648186, за якою на позивача було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. з урахуванням вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, аналізу вищенаведених норм Закону №1404 та вищенаведеної позиції Верховного Суду.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови про накладення штрафу від 27.08.2024 у виконавчому провадженні №74648186, суд приходить до висновку, що приймаючи оспорювану постанову про накладення на боржника - Третій апеляційний адміністративний суд штрафу у подвійному розмірі у сумі 10200,00 грн., відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За таких обставин, слід дійти висновку, що, прийнявши вищенаведену оспорювану постанову, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, а тому такі порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
При прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 268-287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Третього апеляційного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 27.08.2024р. у ВП №74648186 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава про накладення штрафу від 27.08.2024, винесену в межах виконавчого провадження №74648186 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. (десять тисяч двісті гривень 00 коп.).
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва