26 лютого 2025 р.Справа №96зп-25/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову без пред'явлення відповідного адміністративного позову до суду у порядку, визначеному ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, -
19.02.2025р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову до моменту подання самого адміністративного позову, шляхом заборони вчиняти дії щодо переміщення до іншого місця служби, до набрання законної сили рішенням суду у справі за подальшим позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказану заяву заявник обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та має матір, яка є особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійної сторонньої допомоги, та заявник є єдиною особою, яка може за нею доглядати; заявником було подано рапорт до військової частини НОМЕР_1 на переміщення за сімейними обставинами від 03.02.2025 року, проте на сьогоднішній день жодної інформації за фактом розгляду рапорту надано не було; заявника було переведено до Донецької області, де він знаходиться у невідомому статусі; бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 порушує його права та законні інтереси як громадянина демократичної країни та військовослужбовця, що став на захист суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України, та суперечать нормам закону, що є підставою для оскарження відповідних рішень суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства; заявником в найкоротші терміни буде підготовлено та подано адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, однак, невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням посадовими особами військової частини НОМЕР_1 дій по переміщенню мене до іншого місця служби, в свою чергу, забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків позивача до розгляду справи по суті.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, встановленням заборони відповідача вчинити певні дії.
У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Окрім того, до заяви не додано жодних документів, які б свідчили про проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та вжиття такою військовою частиною заходів з переведення (переміщення) заявника до іншого місця служби.
Також і докази переведення позивача до Донецької області із знаходженням його у невідомому стані, про що зазначено у заяві, до заяви про забезпечення позову не додано.
При цьому, слід зазначити, що саме подання заявником рапорту про переміщення за сімейними обставинами від 03.02.2025р. шляхом надіслання його поштою з урахуванням строків його розгляду, встановлених Наказом №124 від 07.04.2017р., на який заявник посилається у позові, які ще не сплинули, то ці обставини не можуть бути підставами для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії у відповідності до приписів ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням того, що заявник сам у рапорті просив про його переміщення до іншого місця служби, що є нелогічним.
Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва