25 лютого 2025 рокуСправа №160/33768/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.08.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно записів з трудової книжки не враховані періоди роботи з 02.05.1993 року по 31.01.1999 року, з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року, з 02.04.2007 року по 27.10.2008 року та з 28.10.2008 року по 30.07.2012 року та здійснити перерахунок пенсії.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що йому протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 02.05.1993 року по 31.01.1999 року, з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року, з 02.04.2007 року по 27.10.2008 року та з 28.10.2008 року по 30.07.2012 року. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
25.12.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Також вказаною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
25.02.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало до суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З копії пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи: з 24.09.1996 року по 31.01.1999 року, з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року, з 02.04.2007 року по 27.10.2008 року та з 28.10.2008 року по 30.07.2012 року.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №44356-30837/К-01/8-0400/24 від 07.08.2024 року вбачається, що до стразового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди на території РСФСР після 31.12.1991 року.
Не погоджуючись із назарахуванням періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом в трудовій книжці позивача містяться наступні записи (далі мовою оригіналу):
- 02.05.1993 року - находился в загранкомандировке в Иране по линии ВАО «Зарубэнергострой». Работал в должности главного инженера;
- 06.12.1993 року - переведен в Сирийскую Арабскую Республику на г/у «Тишрин»;
- 06.12.1993 року - находился в загранкомандировке в Сирийскою Арабской Республике по линии ВАО «Зарубэнергострой». Работал в должности зам. гл. эксперта г/у «Тишрин» с 06.12.1993 года по 31.01.1999 года и в должности эксперта по гидротехническому оборудованию Евфратской ГЭС с 01.02.1999 года по 03.11.1999 года. Предоставлен очередной отпуск с 04.11.1999 года по 10.04.2000 года;
- 10.03.2005 року - принят на должность заместителя главного инженера филиала «Управление строительством Сангтудинской ГЭС-1»;
- 02.10.2006 року - переведен на должность заместителя директора филиала по техническим вопросам - начальник технического отдела руководства дирекции «Управление строительством Сангтудинской ГЭС»;
- 30.03.2007 року - уволен в связи с истечением срока трудового договора, пункт 2 статьи 77 Трудового кодекса Российской Федерации;
- 02.04.2007 року - принят на должность заместителя гл.инженера - начальник технического отдела филиала по управлению строительством;
- 27.10.2008 року - уволен по ст.45 Трудового кодекса Республики Таджикистан;
- 28.10.2008 року - принят заместителем главного инженера.
В листі Комітету по архітектурі та будівництву при Уряді Республіки Таджикистан №4/2351 від 25.11.2016 року зазначено наступне (далі мовою оригіналу): ОСОБА_2 действительно с 28.10.2008 года до 30.07.2012 року года работал в ОПО «РогунГЭСстрой» на должности заместителя главного инженера данной организации, однако после выхода в отпуск ОСОБА_2 забрал свою трудовую книжку для оформления пенсии, выехал за пределы Республики Таджикистан и по завершению отпуска не вернулся обратно.
Як встановлено судом з копії пенсійної справи ОСОБА_1 , до страхового стажу позивача фактично не зараховано наступні періоди роботи: з 24.09.1996 року по 31.01.1999 року, з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року, з 02.04.2007 року по 27.10.2008 року та з 28.10.2008 року по 30.07.2012 року. При цьому підстави для незарахування означених періодів до страхового стажу позивача містяться в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №44356-30837/К-01/8-0400/24 від 07.08.2024 року, в якому зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди на території РСФСР після 31.12.1991 року.
Суд зазначає, що 15.05.1992 року набула чинність Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода). Вказана Угода укладена між наступними державами-учасницями: Азербайджанська Республіка, Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Таджикистан, Республіка Вірменія, Туркменистан, Республіка Казахстан, Республіка Узбекистан, Республіка Киргизстан, Україна, Республіка Молдова.
Відповідно до статті 1, 4, 5, 6, 11, 13 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Держави - учасниці Співдружності проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
29.11.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Постанова Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року набрала чинності 02.12.2022 року.
Суд зазначає, що позивач працював, як зазначає відповідач в Російській Федерації, до виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Водночас суд звертає увагу, що позивач працював на території держави-учасниці вищезазначеної Угоди протягом строку дії даної Угоди.
Таким чином відповідач протиправно не врахував спірні періоди роботи позивача до страхового стажу позивача із посиланням на той факт, що позивач працював в державі, з якою розірвано дипломатичні відносини.
Отже, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 24.09.1996 року по 31.01.1999 року, з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року, з 02.04.2007 року по 27.10.2008 року та з 28.10.2008 року по 30.07.2012 року.
При цьому суд зазначає, що вимоги позивача щодо зарахування періоду роботи з 02.05.1993 року по 23.09.1996 року є безпідставними та необґрунтованими, оскільки фактично означений період зараховано до страхового стажу позивача.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, суд зазначає, що означена вимоги є безпідставною та необґрунтованою, оскільки фактично позивачу призначено пенсію за віком та ані позивачем, ані відповідачем не надано до суду рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.08.2024 року.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням спірних періодів, суд зазначає наступне.
Матеріали справи не містять доказів заборгованості з виплати пенсії позивача із врахування спірних періодів до моменту здійснення перерахунку та будь-якого рішення або іншого волевиявлення суб'єкта владних повноважень, що свідчили б про намір обмеження пенсійних виплат позивачу у майбутньому, в тому числі, при проведенні зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача.
Убезпечення в майбутньому обмеження виплати пенсії не узгоджуються із завданнями адміністративного судочинства.
У зв'язку з чим, дана вимога позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.2, 77, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 24.09.1996 року по 31.01.1999 року, з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року, з 02.04.2007 року по 27.10.2008 року та з 28.10.2008 року по 30.07.2012 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 24.09.1996 року по 31.01.1999 року, з 10.03.2005 року по 30.03.2007 року, з 02.04.2007 року по 27.10.2008 року та з 28.10.2008 року по 30.07.2012 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський