про закриття провадження у справі
21 лютого 2025 рокуЛуцькСправа № 140/436/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Шепелюка В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Юхимчук О.В.,
представника позивача Бакуна В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з усіх рахунків ОСОБА_1 , накладеного по примусовому виконанню виконавчого листа №2-228, виданого 15 травня 2008 року у виконавчому провадженні №29170461; зобов'язання посадових осіб Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усіх рахунків позивача, накладений по примусовому виконанню виконавчого листа №2-228, виданого 15 травня 2008 року у виконавчому провадженні №29170461.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14:00 17 лютого 2025 року.
У судове засідання 17 лютого 2025 року представник відповідача не прибув; у зв'язку необхідністю подання доказів оголошено перерву до 11:00 21 лютого 2025 року.
21 лютого 2025 року представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с. 44-46) відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, вказавши, що відповідно до пошуку інформації про осіб в автоматизованій системі виконавчого провадження у розділах «Пошук ВД/ВП (архів)» та «Пошук ВД/ВП (спецрозділ)», на виконанні Нововолинського міського ВДВС ГТУЮ у Волинській області, перебувало виконавче провадження №29170461 по примусовому виконанню виконавчого лита №2-228 виданого 15 травня 2008 року Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 82 134,11 грн, витрати на конвертацію валюти в сумі 1343,21 грн. Виконавчий документ повернутий на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час винесення постанови). Також, згідно абзацу першого частини другої статті 57 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на час винесення постанови) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У зв'язку із вищевказаним, державним виконавцем 17 листопада 2011 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яку надіслано до банківських установ для виконання. Відповідач зазначив, що позивачем не було додано ніяких доказів щодо сплати заборгованості по виконавчому провадженню №29170461 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-228 виданого 15 травня 2008 року Нововолинським міським судом Волинської області, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, є безпідставними та необґрунтованими.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, за змістом яких підтримав позовні вимоги та просив про їх задоволення з підстав, викладених у позові.
У судовому засіданні 21 лютого 2025 року судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у даній справі з підстав, визначених частиною першою статті 238 КАС України.
Представник позивача щодо закриття провадження у справі покладався на розсуд суду.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Статтею 287 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За приписами частини п'ятої статті 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Отже, якщо закон встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, юрисдикція адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими загальними та господарськими судами, а необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є, зокрема, юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Не є спірною та обставина, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 07 квітня 2007 року у справі №2-228-08 присуджено стягнути, зокрема, і з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції заборгованості в сумі 82134,11 грн, витрати на конвертацію валюти в сумі 1343,21 грн; стягнути в користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції судові витрати з кожного відповідача по 278,25 грн.
На виконання виконавчого листа №2-228, виданого 15 травня 2008 року Нововолинським міським судом Волинської області державним виконавцем 11 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження №29170461 з накладенням арешту на майно божника. В межах вказаного виконавчого провадження №29170461 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на всі рахунки боржника у межах суми звернення стягнення 83477,32 грн (а.с.50-51).
У грудні 2024 року позивач звернувся до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з усіх рахунків.
Листом Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11 грудня 2024 року №197772/22.1-21 позивачу повідомлено, що відповідно до пошуку інформації про осіб в автоматизованій системі виконавчого провадження у розділах «Пошук ВД/ВП (архів)» та «Пошук ВД/ВП (спецрозділ)», на виконанні Нововолинського міського ВДВС ГТУЮ у Волинській області, перебувало виконавче провадження №29170461 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-228 виданого 15 травня 2008 року Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 82 134,11 грн, витрати на конвертацію валюти в сумі 1343,21 грн. Виконавчий документ повернутий на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на час винесення постанови). Також, покликаючись на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження», роз'яснено підстави для знаття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника (а.с.16).
Так, у цій справі позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка полягає у незняті арешту із коштів накладеного в межах виконавчого провадження №29170461, відкритого з примусового виконання виконавчого листа №2-228 виданого 15 травня 2008 року Нововолинським міським судом Волинської області у цивільній справі.
Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 446 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
З огляду на викладене, оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-228 виданого 15 травня 2008 року Нововолинським міським судом Волинської області у цивільній справі, то спір щодо оскарження ним бездіяльності державного виконавця, яка полягає у незняті арешту із коштів накладеного в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання вказаного виконавчого документа, підлягає розгляду в порядку ЦПК України.
Наведеним виключається можливість розгляду цього спору в межах адміністративного судочинства як публічно-правового спору, оскільки в даному випадку має застосовуватися порядок оскарження, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», що також передбачено статтею 287 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а відтак згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України провадження у справі слід закрити.
Разом з тим, за змістом частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на зазначене, суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, суд відзначає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 238, 248, 256, 287 КАС України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (44700, Волинська область, місто Володимир, вулиця Ковельська, будинок 35, ідентифікаційний код юридичної особи 35041810) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення.
Суддя В. Л. Шепелюк
Повний текст ухвали складено 25 лютого 2025 року.