25 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/185/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
за участю секретаря судового засідання Новак Т.О.,
представника позивача Кошатюк І.А.,
представника відповідача Грущук М.В.,
представника третьої особи Каверіна С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов,
Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач) звернулася з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №76541010 від 13.11.2024, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №76541010 від 13.11.2024 та про стягнення виконавчого збору №76541010 від 13.11.2024.
В обґрунтування позову зазначає, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/18741/23 від 16.11.2023 військовою частиною НОМЕР_1 у добровільному порядку, після надходження бюджетних асигнувань з призначенням на виконання рішення суду, на користь стягувача ОСОБА_1 14.03.2024 було здійснено нарахування та виплату компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 28.02.2018 по 30.05.2013 в сумі 31776,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №783 від 14.03.2024. Тобто боржником ще до відкриття виконавчого провадження вжито всі належні заходи для виконання рішення суду у справі №140/18741/23, а відтак відповідачем протиправно прийнято оскаржувані у даній справі постанови.
Крім того, позивач зауважує, що військова частина НОМЕР_1 є підрозділом органу державної влади, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 №15457/2024, не підвідомче Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки виконання такого виконавчого документу підвідомче виключно Відділу примусового виконання рішень Управлінця забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міністерства юстиції.
На підставі викладеного, посилаючись на те, що під час прийняття оскаржуваних постанов, державний виконавець не діяв у спосіб та в порядку, що встановлені Законом України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-дениий строк на усунення недоліків з моменту отримання зазначеної ухвали шляхом подання до суду доказу сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 позивачу продовжено строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви, встановивши наступний порядок обчислення даного строку: усунути недоліки шляхом подання до суду доказу сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
31.01.2025 представником позивача подано заяву на усунення недоліків позовної заяви та платіжну інструкцію №29.01.2025 про сплату судового збору на суму 3028,00 грн.
Ухвалою судді від 04.02.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Справу призначено до судового розгляду на 14:30 год. 25.02.2025. Встановлено відповідачу строк до 20.02.2025 для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам частини другої статті 162 КАС України.
Відповідачем відзиву на позовну заяву у визначений судом строки не подано.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.205 розгляд справи №140/185/25 за клопотанням представника третьої особи - адвоката Каверіна С.М. вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon (https://vkz.court.gov.ua).
В судовому засіданні представник позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила позовні вимоги з підстав правомірності винесення оскаржуваних постанов. Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши письмові докази та пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, встановив такі обставини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №140/18741/23 задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, зокрема: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати індексації - 30 травня 2023 року; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати індексації - 30 травня 2023 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №140/18741/23 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.02.2018 по 30.05.2023 у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 28.02.2018 по 30.05.2023, у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постанова набрала законної сили 08.02.2024.
На виконання рішення суду, військовою частиною НОМЕР_1 у добровільному порядку 14.03.2024 на користь стягувача ОСОБА_1 14.03.2024 було здійснено нарахування та виплату компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 28.02.2018 по 30.05.2013 в сумі 31776,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №783 від 14.03.2024 (а. с. 14, 15.).
Про виконання рішення суду листом від 21.05.2024 №09/5485-24-Вх100 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив представника стягувача адвоката Каверіна С.М. (а. с. 121).
Разом з тим, за заявою стягувача про звернення виконавчого листа до виконання (а. с. 126) головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук В.Д. 13.11.2024 у виконавчому провадженні ВП №76541010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору з примусового виконання виконавчого листа №15457/2024р., виданого Волинським окружним адміністративним судом 02.07.2024 у справі №140/18741/23 (а. с. 16, 17-18, 19-20, 21-22), які направлені на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 21.11.2024 (а. с. 23).
21.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 подано скаргу на дії державного виконавця, в якій, в тому числі, просив скасувати винесені постанови (а. с. 24-27), однак скарга залишена без задоволення (а. с. 28-30).
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані постанови, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06. 2016 (далі - Закон № 1404-VIII).
У силу змісту статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до норм частини другої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно змісту частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до норм частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Згідно з частиною 3, 4 статті 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Випадки, коли виконавчий збір не стягується, визначені частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII.
Згідно з частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Положеннями частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З наведеного слідує, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 13.11.2024 відкрито виконавче провадження №76541010 та зобов'язано боржника виконати рішення суду у справі №140/18741/23 протягом 10 робочих днів (а. с. 17-18).
Одночасно 13.11.2024 державним виконавцем винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (а. с. 19-22).
Однак, на думку суду, у даному випадку оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №76541010 від 13.11.2024 прийнята всупереч вимогам Закону №1404-VIII.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 8 статті 19 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Однак, суд зауважує, що державним виконавцем не вживались заходи з метою примусового виконання виконавчого документа, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження, про що свідчить платіжна інструкція №783 від 14.03.202 (а. с. 94), розрахунок виплат (а. с. 93), які містяться в матеріалах виконавчого провадження ВП №76541010.
Враховуючи викладене, у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76541010 від 13.11.2024, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження №76541010 від 13.11.2024, а також постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 13.11.2024 та про стягнення виконавчого збору від 13.11.2024, винесені державним виконавцем після виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/18741/23, а саме 14.03.2024, а тому, такі дії державного виконавця та оскаржувані постанови не відповідають вимогам Закону №1404-VIII, оскільки у даному випадку держаний виконавець не виконав вимоги Закону №1404-VIII та не перевірив фактичний стан виконання рішення суду.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 та скасування оскаржуваних постанов.
Щодо твердження представника позивача про протиправність оскаржуваних постанов з підстав порушення відповідачем критеріїв підвідомчості, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом частини першої статті 24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Згідно із частиною третьою вказаної статті виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Статтею 25 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
У разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.
У разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.
Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що за загальним правилом, у разі відсутності умов, наведених у статті 25 Закону №1404-VIII, підвідомчість виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби визначається за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження надано стягувачу лише у разі підвідомчості виконавчого провадження одночасно кільком органам державної виконавчої служби, тобто тоді, коли вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення на певній території відноситься до функцій кількох органів державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №512/5, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Підвідомчість цих органів державної виконавчої служби встановлена пунктом 4 розділу І вказаної Інструкції.
Так, за змістом абзацу 4 пункту 4 розділу І Інструкції №512/5, Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено критерії підвідомчості рішень Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, зокрема, за місцем знаходження боржника або майна та за суб'єктним статусом боржника виконавчого провадження.
Слід зазначити, що дії по виконавчому провадженню, в яких виконується рішення, боржником у яких виступають територіальні підрозділи органів державної влади, має право вчиняти лише відповідний відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України України обласного підпорядкування.
Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою військова частина НОМЕР_1 є державною організацією (установа, заклад), яка не відноситься до органів, які підвідомчі Відділу примусового виконання рішень, а відтак виконавчий документ №15457/2024 був правомірно прийнятий до виконання Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Крім того, суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності прийнятих рішень.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач згідно платіжних інструкцій №13 від 10.01.2025 та № 454 від 29.01.2025 сплатив судовий збір у сумі 6056,00 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 287 КАС України, суд
Позов Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27-а, код ЄДРПОУ 35041461), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук Валентини Дмитрівни про відкриття виконавчого провадження ВП №76541010 від 13.11.2024,
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук Валентини Дмитрівни про відкриття виконавчого провадження ВП про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №76541010 від 13.11.2024
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук Валентини Дмитрівни про стягнення виконавчого збору ВП №76541010 від 13.11.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Суддя О.А. Лозовський
Рішення в повному обсязі складено 26 лютого 2025 року.