про повернення позовної заяви
25 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 157/1971/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Шепелюк В.Л., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, Волинського обласного бюро МСЕК Кардіологічна спеціалізована МСЕК про зобов'язання винити дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Міністерства охорони здоров'я України, Госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України за розпорядженням начальника ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ, Волинського обласного бюро МСЕ Кардіологічної спеціалізованої МСЕК, в якому просив зобов'язати здійснити певні дії Госпітальну військово-лікарську комісію Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України за розпорядженням начальника ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ видати нове свідоцтво про хворобу у пункті 12 Захворювання, Так пов'язана із захистом Батьківщини; зобов'язати Волинське обласне бюро МСЕ Кардіологічна спеціалізована МСЕК здійснити певні дії, видати нову довідку, а саме: у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ФФГ №870603 від 21 травня 2024 року, у графі причини інвалідності: “пов'язана з проходженням військової служби» на “пов'язана із захистом Батьківщини».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви із зазначенням способу їх усунення.
Позивач подав нову редакцію позовної заяви до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (відповідач 1), Волинського обласного бюро МСЕК Кардіологічна спеціалізована МСЕК (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Госпітальної військово-лікарської комісії, яке оформлено свідоцтвом про хворобу від 22 березня 2024 року №580/191, в частині встановлення причинного зв'язку захворювання з проходженням військової служби, а саме скасувати - Захворювання, ТАК пов'язані з проходженням військової служби; зобов'язання Госпітальну військово-лікарську комісію повторно провести медичний огляд позивача та внести зміни до свідоцтва про хворобу №580/191, а саме скасувати пункт 12 свідоцтва про хворобу від 22 березня 2024 року №580/191, в частині визначення позивачу причинного зв'язку захворювання з проходженням військової служби, а саме скасувати - Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби та зазначити: захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини; визнання протиправними дій та зобов'язання Волинське обласне бюро МСЕК Кардіологічна спеціалізована МСЕК, видати нову довідку до акту огляду МСЕК із зазначенням причини інвалідності: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Ухвалою судді від 21 січня 2025 року продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлено строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку та їх документальне підтвердження.
Позовна заява від імені позивача підписана та подана до суду представником позивача адвокатом Дяченко В.М., тому вище наведені ухвали судді були надіслані представнику позивача на адресу, зазначену нею в позові. Крім того, копію ухвали судді від 21 січня 2025 року доставлено до електронного кабінету представника позивача 12 лютого 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Представник позивача, на виконання вимог ухвали судді від 21 січня 2025 року надіслала заяву та вказала, що 19 листопада 2024 року направила даний адміністративний позов до Камінь-Каширського районного суду, яким відповідно до ухвали судді від 28 листопада 2024 року дану справу надіслано для розгляду до Волинського окружного адміністративного суду. Покликаючись на положення частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), представник позивача вважає, що перебіг процесуального строку почався 21 листопада 2024 року, разом з тим просила поновити строк звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Верховний Суд неодноразово зазначав (для прикладу, в постановах від 01 червня 2022 року у справі №640/4086/20, від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Водночас, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. При цьому, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, враховано, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з незгодою позивача з рішенням Госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, оформленим свідоцтвом про хворобу від 22 березня 2024 року №580/191, в частині встановлення причинного зв'язку захворювання з проходженням військової служби (Захворювання, ТАК пов'язані з проходженням військової служби) та діями Волинського обласного бюро МСЕК Кардіологічна спеціалізована МСЕК щодо не зазначення, що травма, захворювання, поранення чи контузія отримані при захисті Батьківщини.
Отже, зважаючи на заявлені взаємопов'язані позовні вимоги (визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 22 березня 2024 року №580/191 та визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідачів) слід дійти висновку, що спірні правовідносини виникли у березні 2024 року, після ознайомлення позивача з оскаржуваним свідоцтвом про хворобу від 22 березня 2024 року №580/191.
Представник позивача із позовом звернулася до Камінь-Каширського районного суду Волинської області 19 листопада 2024 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду (з 23 березня 2024 року по 23 вересня 2024 року).
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Безпідставними є доводи представника позивача щодо початку перебігу строку з 21 листопада 2024 року. Будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували об'єктивну неможливість звернутися до суду із цим позовом після 22 березня 2024 року в межах шестимісячного строку не надано.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Суд звертає увагу, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Водночас, позивачем не було наведено жодних обґрунтованих причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву у строк, встановлений Законом.
Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про відсутність обставин, які б об'єктивно унеможливили звернення позивача чи його представника до суду за захистом прав протягом визначеного законом строку, при цьому позивач мав можливість і повинен був дізнатись про порушення своїх прав, оскільки будь-які перешкоди для цього були відсутні, а доказів протилежного суду не надано.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
Оскільки представником позивача належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку поважними та не вбачає правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
До того ж чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Недотримання встановлених законом строків зумовлює визначені юридичні наслідки.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За приписами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, статтею 248 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, Волинського обласного бюро МСЕК Кардіологічна спеціалізована МСЕК про зобов'язання винити дії повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. Л. Шепелюк