м. Вінниця
26 лютого 2025 р. Справа № 120/9595/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий його представником - адв. Рябоконем Р.П., до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку представника позивача, наказів Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області № 965 від 03.07.2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Вінницькій області» в частині накладення на поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та № 105 о/с від 03.07.2024 року в частині звільнення поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Ухвалою суду від 30.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Головне управління Національної поліції у Вінницькій області заперечуючи проти позовних вимог, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначало, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у неналежному дотриманні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Відтак, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби було здійснено у відповідності до чинного законодавства, йому передували проведені за належною процедурою службового розслідування.
08.08.2024 року та 09.08.2024 року представником відповідача також подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи витребувані судом докази.
14.08.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він наводить свої аргументи на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що текст відзиву на позовну заяву не містить чіткої конкретизації дій позивача, які підпадають під ознаки дисциплінарного проступку, які б дали розуміння за що саме останнього звільнено зі служби в поліції. Представник позивача зазначає, що відповідачем у відзиві не розкрито зміст порушення дисципліни з огляду на дії позивача, а саме, яким чином той факт, що ОСОБА_1 позбавив керування транспортним засобом особу, яка перебувала з вираженими ознаками алкогольного сп'яніння, а в подальшому з метою збереження майна цієї особи (транспортного засобу) сів за кермо мопеда і відігнав його, з метою надійного тимчасового зберігання до адреси свого проживання, утворює склад дисциплінарного проступку відповідачем у відзиві не розкрито.
На переконання представника позивача, відповідачем не взято до уваги мотиви та мету позивача, які були спрямовані на попередження можливого правопорушення з боку ОСОБА_2 та більш тяжких наслідків від його вчинення, адже останній планував керувати транспортним засобом в стані сп'яніння.
Щодо відмови пройти огляд на стан сп'яніння, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 такий огляд пройшов в медичній установі, в присутності працівників поліції, за самозверненням 15.06.2024 року, в результаті чого було констатовано відсутність будь-якого стану сп'яніння в останнього.
Що стосується обрання виду дисциплінарного стягнення, то представник позивача переконаний, що відповідачем безпідставно зазначено у відзиві, що ним враховано обставини, які пом'якшують відповідальність поліцейського, адже такі обставини залишені поза увагою.
06.01.2025 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: лист від 29.09.2024 року № М-08-24 за підписом директора КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради; копію журналу реєстрації медичних оглядів осіб; копію заяви-згоди на огляд від 15.06.2024 року; копію довідки про проходження обстеження на предмет алкогольного чи наркотичного сп'яніння від 15.06.2024 року; карту амбулаторного медичного огляду № 10 від 15.06.2024 року; постанову слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому Чорноблавського О.М. від 30.12.2024 року про закриття кримінального провадження № 12024020200000115 від 16.06.2024 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що наказом начальника Головного Управління національної поліції у Вінницькій області № 238 о/с від 31.12.2020 року «щодо особового складу» позивача призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 898 від 18.06.2024 року було призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію щодо факту порушення службової дисципліни окремими поліцейськими відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
За результатами службового розслідування, 02.07.2022 року було складено та затверджено висновок, відповідно до п. 3 якого зазначено: «За скоєння дисциплінарного проступку, порушення Присяги поліцейського, пунктів 1, 2, 3, 6, 9 частини 3 статті 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, пунктів 2.20, 2.22, 2.28 розділу ІІ, пунктів 5,8, 9 розділу ІІІ, пунктів 5.1, 5.2 та 5.3 розділу V посадової інструкції, що виразилось у перешкоджанні іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, невиконанні законних вимог поліцейських, незаконному відстороненні ОСОБА_3 від керування транспортним засобом, поміщенні мопеда на територію приватного домогосподарства, не інформування керівництва підрозділу про вчинення таких дій, не реєстрації даної події та не оформленні у встановленому Законом порядку, що призвело до уникненні від відповідальності ОСОБА_3 , застосувати до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 965 від 03.07.2024 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Вінницькій області» за скоєння дисциплінарного проступку до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 105 о/с від 03.07.2024 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення (підстава - Наказ ГУНП у Вінницькій області № 965 від 03.07.2024).
Вважаючи, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулося незаконно та суперечить вимогам чинного законодавства, а накази № 965 від 03.07.2024 року та № 105 о/с від 03.07.2024 року підлягають скасуванню як незаконні, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно із ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (Закон № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону № 580-VІІІ встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут).
Частиною 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з п.п. 1, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VІІІ, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Приписами ст. 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Враховуючи зазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватись заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів поліції.
Вимогами ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування проводиться.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893).
Пунктом 1 Розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 4 Розділу II Порядку № 893 у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування. За рішенням уповноваженого керівника в межах повноважень підготовку проекту наказу про призначення службового розслідування може бути доручено іншому органу (підрозділу) поліції. Склад дисциплінарної комісії визначається з урахуванням вимог статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поряд з цим, ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту врегульовано, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з п. 2 розділу VI цього Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Пунктом 7 розділу VI Порядку № 893 визначено, що висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.
У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Розділу VII цього Порядку передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною 7 цією статті Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дослідженням наказу ГУНП у Вінницькій області № 105 о/с від 03.07.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Підставою для прийняття такого наказу слугував наказ ГУНП у Вінницькій області № 965 від 03.07.2024 року, який прийнято за скоєння позивачем дисциплінарного проступку, порушення Присяги поліцейського, пунктів 1, 2, 3, 6, 9 частини 3 статті 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, пунктів 2.20, 2.22, 2.28 розділу ІІ, пунктів 5,8, 9 розділу ІІІ, пунктів 5.1, 5.2 та 5.3 розділу V посадової інструкції, що виразилось у перешкоджанні іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, невиконанні законних вимог поліцейських, незаконному відстороненні ОСОБА_3 від керування транспортним засобом, поміщенні мопеда на територію приватного домогосподарства, не інформування керівництва підрозділу про вчинення таких дій, не реєстрації даної події та не оформленні у встановленому Законом порядку, що призвело до уникненні від відповідальності ОСОБА_3 .
Перевіряючи обґрунтованість звільнення позивача, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, суд виходить з наступного.
Суд зауважує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.
Тобто поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування від 02.07.2024 року, складений за наслідком проведення службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем службової дисципліни.
Згідно з даним висновком дисциплінарною комісією встановлено, допущення позивачем порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні Присяги поліцейського, пунктів 1, 2, 3, 6, 9 частини 3 статті 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, пунктів 2.20, 2.22, 2.28 розділу ІІ, пунктів 5,8, 9 розділу ІІІ, пунктів 5.1, 5.2 та 5.3 розділу V посадової інструкції, що виразилось у перешкоджанні іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, невиконанні законних вимог поліцейських, незаконному відстороненні ОСОБА_3 від керування транспортним засобом, поміщенні мопеда на територію приватного домогосподарства, не інформування керівництва підрозділу про вчинення таких дій, не реєстрації даної події та не оформленні у встановленому Законом порядку, що призвело до уникненні від відповідальності ОСОБА_3 , та внесено пропозицію застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у ст. 64 Закону № 580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Позивач склав присягу працівника поліції, був ознайомлений з обмеженнями та заборонами, установленими для поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями про знайомлення та посадовою інструкцією ОСОБА_1 .
Як зазначалося вище, за приписами п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Так, згідно з п.п. 1, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VІІІ, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Відповідно до розділу І Правил етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства внутрішніх справи України № 1179 від 09.11.2016, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706, ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Абзацами 1, 2, 3 та 6 п. 1, абз. 6 п. 2 розділу ІІ Правил встановлено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. У той же час під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Тобто, законодавством встановлено підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку та недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Аналогічні висновки приведено Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 (справа №520/10268/19), від 10.04.2023 (справа №520/5143/21) та від 14.03.2023 (справа №320/1206/21).
В даному випадку, підставою для призначення службового розслідування стали відомості, викладені у доповідній записці начальника УГІ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції В. Іванця від 17.06.2024 № СЕД-4298-2024 щодо порушення службової дисципліни поліцейськими відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області (рапорт підполковника поліції В. Піруса від 17.06.2024).
Як зазначено у висновку службового розслідування, за наслідком проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 14.06.2024 о 22:58 до чергової частини відділення поліції № 2 Тульчинського РВП оператором служби «102» УОАЗОР ГУНП передано повідомлення ОСОБА_4 про те, що відома їй особа на ім'я ОСОБА_5 погрожує фізичною розправою.
За наслідком реагування на вказане звернення, по прибуттю на місце події поліцейськими встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 прийшов до своєї знайомої ОСОБА_7 . У ході спілкування між ними виникла словесна суперечка та ОСОБА_7 викликала наряд поліції. В подальшому, відносно ОСОБА_3 винесено постанову за ст. 178 КУпАП, останній в адміністративному порядку не затримувався, до відділу поліції не доставлявся. З метою з'ясування фактичних обставин реагування на повідомлення ОСОБА_7 здійснено перегляд відеозаписів, знятих на портативний відеореєстратор старшого сержанта поліції ОСОБА_8 , з якого вбачається, що ОСОБА_9 повідомив працівників поліції, що в той час коли він повертався додому невідомі особи нанесли тілесні ушкодження та забрали мопед.
О 23:39:30 ОСОБА_10 повідомляє ОСОБА_11 про те, що відносно нього буде винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, при цьому ОСОБА_9 в черговий раз повідомляє поліцейським про незаконне заволодіння мопедом.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019№ 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. З метою встановлення місця знаходження мопеда поліцейськими здійснено патрулювання прилеглих вулиць, проте його там теж виявлено не було. Також ОСОБА_9 повідомив, що мопед належить його тестю, який проживає в с. Високе. Від написання заяви відмовився. Про даний факт ОСОБА_12 повідомив оперативного чергового ВП № 2 майору поліції ОСОБА_13 15.06.2024 до чергової частини відділення поліції № 2 Тульчинського РВП оператором служби «102» УОАЗОР ГУНП передано повідомлення ОСОБА_3 про те, що 14.06.2024 близько 23:00 невідомі особи, перебуваючи в смт Вапнярка Тульчинського району Вінницької області, нанесли тілесні ушкодження та заволоділи мопедом марки «Ямаха» чорного кольору.
Реагування на вказане повідомлення здійснювала слідчо-оперативна група відділення поліції № 2 Тульчинського РВП у складі слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 , та оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 2Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_15 , також на місце події направлено наряд СРПП «Спринтер-52» у складі капітана поліції ОСОБА_16 та старшого сержанта поліції ОСОБА_8 .
По прибуттю на місце події СОГ було проведено документування злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та розпочато пошуки мопеда.
За вказаним фактом 16.06.2024 відомості внесено до ЄРДР під № 12024020200000115 за ч. 1 ст. 289 КК України. З місця події майор поліції ОСОБА_17 доповів начальнику сектору кримінальної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітану поліції ОСОБА_18 , який з метою розкриття злочину прибув на місце події. У ході проведення першочергових слідчо-розшукових дій викрадений мопед було виявлено на подвір'ї домогосподарства по АДРЕСА_2 , де проживає поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старший сержант поліції ОСОБА_1 .
Опитаний ОСОБА_17 повідомив, що 14.06.2024 о 08:30,відповідно до затвердженого графіка чергувань, після проведення цільового інструктажу, отримавши вогнепальну зброю та спеціальні засоби, заступив на добове чергування у складі слідчо-оперативної групи спільно із старшим лейтенантом поліції ОСОБА_19 . Приблизно о 02:00 15.06.2024 надійшло повідомлення про незаконне заволодіння мопедом «Ямаха» в смт Вапнярка, на яке він виїхав у складі СОГ. Прибувши на місце події заявника та будь-яких інших осіб виявлено не було. Після чого поліцейські поїхали до відділення «Нової Пошти», де вже їх чекали працівники СРПП, заявник ОСОБА_9 , а також власник мопеда. На запитання про обставини події, ОСОБА_9 відповів, що подія відбулася приблизно о 22:20 - 22:40 14.06.2024, в той момент коли він стояв на узбіччі дороги неподалік елеватора, хотів підкурити сигарету, як до нього під'їхав автомобіль, з якого вийшла особа чоловічої статі та нанесла йому один удар долонею своєї руки по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_9 разом з мопедом впав на землю. Потім даний чоловік сів на мопед та поїхав у напрямку відділення «Нової Пошти», при цьому повідомив: «Мопед забрала поліція». Крім того, під час опитування ОСОБА_9 повідомив, що його мобільний телефон залишився в речовому ящику мопеда та досі ввімкнений. У подальшому оперативним шляхом здобуто інформацію про місце можливого розташування мобільного терміналу. Приблизно о 04:50 повернулись до підрозділу поліції та віддали матеріали інспектору-черговому для реєстрації. У подальшому на службовому авто марки «ВАЗ 2107»,н.з. НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_20 поїхали в смт ОСОБА_21 . Отримавши в телефонному режимі певні роз'яснення щодо ймовірного місця знаходження мобільного телефону ОСОБА_3 , поліцейські поїхали до відділення «Нової Пошти», очікуючи її відкриття з метою перегляду відеозаписів з камери, яка розташована на вході до будівлі, оглядовість якої охоплює дорогу та проїжджу частину. Приблизно о 08:00 помітили, як через дорогу відкрилися ворота домогосподарства, з якого вийшов ОСОБА_22 , який під час спілкування повідомив, що розшукуваний мопед знаходиться на його подвір'ї. Пояснив, що коли він повертався додому, то на проїжджій частині помітив мопед та невідомого йому чоловіка, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, тому він вирішив забрати в нього мопед, а зранку його повернути. В свою чергу старший лейтенант поліції ОСОБА_23 та капітан поліції ОСОБА_24 надали аналогічні пояснення, однак ОСОБА_24 доповнив, що 15.06.2024 о 02:50 до нього зателефонував майор поліції ОСОБА_17 та повідомив про незаконне заволодіння мопедом в смт Вапнярка. Приблизно о 04:00 ОСОБА_24 поїхав до відділення поліції, звідки разом із ОСОБА_25 , вирушили до смт Вапнярка.
Дорогою неодноразово зв'язувався з працівниками УОТЗ ГУНП для встановлення місця знаходження мобільного терміналу, який потерпілий залишив у бардачку викраденого мопеда. О 08:00 був свідком того як ОСОБА_22 повідомив, що викрадений мопед знаходиться на подвір'ї його домогосподарства, про що він одразу доповів керівництву відділення поліції та УКР ГУНП. У той час коли ОСОБА_24 доповідав керівництву ОСОБА_22 зайшов на подвір'я та викотив вказаний вище мопед на узбіччя дороги, залишивши його біля воріт домогосподарства, в якому проживає, незважаючи на те, що ОСОБА_24 наголосив йому не чіпати мопед до приїзду керівництва.
У ході проведення службового розслідування опитаний ОСОБА_9 пояснив, що о 21:30 14.06.2024 на мопеді марки «Ямаха», який належить ОСОБА_26 , поїхав до знайомої ОСОБА_7 . У ході спілкування вона повідомила, що не бажає з ним спілкуватися та зателефонувала до невідомої особи.
Після її слів він вийшов з подвір'я та поїхав на мопеді в напрямку свого дому. По дорозі зупинився на узбіччі, неподалік відділення «Нової Пошти». В цей час навпроти рухався автомобіль марки «ВАЗ» темного кольору, номерних знаків не пам'ятає, який змінив свій рух, виїхав на зустрічну смугу та зупинився за декілька метрів перед ним. Далі з переднього пасажирського сидіння вийшов чоловік високого зросту, одягнений в чорну куртку та чорну кепку, який наніс йому один удар долонею своєї руки в область правої скроні, від якого він впав разом з мопедом на правий бік. Тоді невідомий чоловік підняв мопед, а він продовжував лежати на землі. Коли ОСОБА_9 піднявся, невідомий чоловік повідомив: « ОСОБА_27 , що мопед забрала поліція». При цьому з автомобіля більше ніхто не виходив, а також будь-яких інших свідків даної події не було. ОСОБА_9 бачив як невідомий чоловік сів на мопед, двигун якого в цей час працював і поїхав в напрямку відділення «Нової Пошти», автомобіль поїхав слідом за ним.
У подальшому ОСОБА_9 повернувся до будинку ОСОБА_7 , оскільки, як йому здавалося, що саме вона повідомила невідомих осіб, щоб вони забрали мопед. В той час коли ОСОБА_9 повернувся до ОСОБА_7 , там вже перебували поліцейські, які з нею спілкувалися, однак про що йому невідомо. Потім поліцейські склали адміністративні матеріали, які саме не пам'ятає, з ними не ознайомили, проте вручили копію. Тоді ж ОСОБА_9 повідомив поліцейським про те, що невідома особа заволоділа його мопедом. Разом із поліцейськими на службовому автомобілі поїхали до місця вчинення правопорушення, однак там нікого не було. Після цього поліцейські підвезли ОСОБА_3 до центральної вулиці, звідки він пішов пішки додому.
Прийшовши додому з мобільного телефону дружини зателефонував на спецлінію «102» та повідомив про незаконне заволодіння. У подальшому поліцейські відібрали від нього пояснення та заяву. Зі слів ОСОБА_3 , він не вживав алкогольні напої.
Опитана ОСОБА_7 повідомила, що 14.06.2024 до її домогосподарства прийшов ОСОБА_9 , з яким познайомилася в мережі Інтернет. Враховуючи, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, вона не бажала спілкуватися та під час розмови взяла до рук свій мобільний телефон та зімітувала розмову, після чого він залишив подвір'я. Через деякий час ОСОБА_9 знову повернувся та почав звинувачувати ОСОБА_7 і вимагати, щоб йому повернули мопед. Як наслідок, ОСОБА_28 зателефонувала до поліції.
Опитаний старший сержант поліції ОСОБА_22 пояснив, що 12.06.2024 об 08:00 заступив на добове чергування в складі наряду СРПП «Спринтер-52» відділення поліції № 2 Тульчинського РВП, разом із заступником начальника СРПП капітаном поліції ОСОБА_29 . Наступного дня, тобто 13.06.2024 о 08:00 змінився та поїхав до місця свого проживання в смт Вапнярка. 14.06.2024 впродовж дня до 17:50 перебував за місцем свого проживання та відпочивав. О 17:32 зателефонував товариш ОСОБА_30 та запропонував приїхати до нього додому, на дану пропозицію погодився.
Після цього, приблизно о 17:50, до нього приїхав ОСОБА_31 на автомобілі марки «Рено» сірого кольору та вони разом поїхали до нього додому, де спілкувалися, відпочивали, при цьому алкогольних напоїв не вживали. Приблизно о 21:50 до них на автомобілі марки «ВАЗ 2110» сірого кольору приїхав ОСОБА_32 , після чого втрьох поїхали на АЗС «Чіпо». Рухаючись по вулиці Гагаріна в напрямку виїзду з смт Вапнярка, приблизно навпроти в'їзду на вулицю Молодіжна, на смузі їх руху побачили, що на дорозі лежить невідомий чоловік, а біля нього мопед. Далі він разом із ОСОБА_33 вийшли з автомобіля, підійшли до даного чоловіка, підняли його з землі, а в цей момент їм назустріч рухався автомобіль марки «ВАЗ 2115», який зупинився неподалік. Коли вони підняли невідомого чоловіка, то від нього відчувався різкий запах алкоголю. У подальшому з даного автомобіля вийшли два чоловіка, один віком близько 46 років, середнього зросту та тілобудови, інший - близько 30 років також середнього зросту, однак худіший. ОСОБА_22 повідомив невідомому чоловіку: «Ти нікуди не поїдеш», оскільки той намагався сісти на мопед та продовжити рух, а транспортний засіб він зможе забрати наступного дня у відділенні поліції. У зв'язку з тим, що арештмайданчик знаходиться в смт Томашпіль, він вирішив даний мопед залишити на подвір'ї домогосподарства, де проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Потім ОСОБА_22 сів на мопед та поїхав до свого місця проживання, де його і залишив приблизно о 22:40.
15.06.2024 приблизно о 07:50, . Межиєвський вийшов зі свого подвір'я, щоб доставити мопед до відділення поліції № 2 Тульчинського РВП, та в цей час побачив коло відділення «Нової Пошти» службовий автомобіль, капітана поліції ОСОБА_34 та майора поліції ОСОБА_35 , які йому повідомили, що в ніч з 14 на 15.06.2024 відбулась подія - незаконне заволодіння транспортним засобом. ОСОБА_36 повідомив, що мопед знаходиться на його подвір'ї. Після чого зателефонував до майора поліції ОСОБА_37 та попросив замінити його на чергуванні. У подальшому ОСОБА_24 повідомив ОСОБА_38 , що потрібно залишатися на місці події до приїзду керівництва підрозділу та представників ГУНП, однак до їх приїзду ОСОБА_22 викотив мопед зі свого подвір'я та залишив його на вулиці біля паркану.
Отже, матеріалами службової перевірки підтверджено та не заперечується сторонами, що 14.06.2024 року близько 22:30, ОСОБА_1 заволодів транспортним засобом, який перебував під керуванням гр. ОСОБА_39 та перемістив його до свого домоволодіння.
При цьому, як слідує з матеріалів службового розслідування, позивач зазначав, що йому відомі вимоги наказу МВС України №100 від 08.02.2019 року.
В контексті вказаного, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019№ 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Як зазначено у висновку службового розслідування, позивач не вжив жодних дій щодо інформування правоохоронних органів та/або керівництва про можливе вчинення адміністративного правопорушення, свідком якого він став, іншого судом не встановлено.
Посилання позивача те, що 15.06.2024 року о 07:50 він вийшов зі свого подвір'я, щоб доставити мопед до відділення поліції № 2 Тульчинського РВП, спростовуються поясненнями, наявними в матеріалах справи, з яких вбачається, що ОСОБА_22 викотив мопед зі свого подвір'я та залишив його на вулиці біля паркану.
Судом також враховано, що позивачу, як поліцейському сектору реагування патрульної поліції, було достеменно відомо про порядок вилучення транспортних засобів, який ним дотримано також не було.
Надаючи оцінку доказам долученим представником позивача до матеріалів справи, таким як лист від 29.09.2024 року № М-08-24 за підписом директора КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради, копія журналу реєстрації медичних оглядів осіб, копія заяви-згоди на огляд від 15.06.2024 року, копію довідки про проходження обстеження на предмет алкогольного чи наркотичного сп'яніння від 15.06.2024 року, карту амбулаторного медичного огляду № 10 від 15.06.2024 року, суд зазначає наступне.
Як слідує з вищезазначених доказів, ОСОБА_1 звернувся до КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради для проходження медичного огляду на предмет алкогольного чи наркотичного сп'яніння 16 год. 00 хв. 15.06.2024 року, тоді як подія, яка стала підставою для проведення службового розслідування сталася 14.06.2024 року о 22 год. 30 хв, а тому, відповідні докази не можуть свідчити про перебування позивача в тверезому стані саме на час вилучення транспортного засобу.
Оцінюючи посилання сторони позивача на постанову слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому Чорноблавського О.М. від 30.12.2024 року про закриття кримінального провадження № 12024020200000115 від 16.06.2024 року, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 26.01.2021 у справі №2140/1342/18. Верховний Суд у цій справі відхилив висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт притягнення поліцейського до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження до ухвалення вироку у справі не може бути підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції, оскільки, як встановлено судами у цій справі та підтверджено матеріалами справи, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
У цьому випадку, під час службового розслідування відповідачем надавалась оцінка діям позивача в контексті дотримання ним присяги поліцейського, а також порушення службової дисципліни та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до поліцейського та призвели до приниження авторитету Національної поліції України, тобто скоєнні проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам).
При цьому, відповідачем не бралась до уваги доведеність чи недоведеність вини поліцейського у вчиненні кримінальних правопорушень, а вплив певних подій на авторитет та довіру до Національної поліції зі сторони населення, сутності й призначення правоохоронних інституцій, та вчинення даних дій позивачем всупереч інтересів служби, та чи суперечить це покладеним на нього обов'язкам, чи підриває це довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу, що в силу покладених на поліцейського службових обов'язків, він не повинен був допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Суд вважає аргументованою правову позицію відповідача щодо того, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством, має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
На думку суду, дії позивача, які стали предметом дослідження під час проведення службового розслідування, свідчать про порушення ним присяги поліцейського, а відтак грубого порушенням службової дисципліни.
Аналізуючи висновок службового розслідування, суд наголошує на тому, що встановлені дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження факти і з'ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
Під час розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).
Крім того, суд звертає увагу, що в цьому випадку позивача звільнено зі служби за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а не за пунктом 10 частини 1 даної статті - у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду: від 05.05.2019 у справі № 825/1902/16, від 17.07.2019 у справі № 806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 26.01.2021 у справі № 2140/1342/18.
При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.12.2019 року у справі №816/70/16, від 01.04.2020 року у справі №806/647/15 від 21.01.2021 року у справі №826/4681/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Встановлені судом обставини, та досліджені судом докази свідчать, що обраний позивачу вид дисциплінарного стягнення відповідає характеру проступку, обставинам, за яких він був вчинений, ступеню вини позивача, та обставинам, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, ставлення позивача до служби.
При цьому, посилання сторони позивача на неодноразові нагородження ОСОБА_1 під час проходження служби не спростовують вчинення ним дисциплінарного проступку, який став підставою для притягнення його до відповідальності.
Окрім цього, допущене позивачем порушення службової дисципліни стало можливим внаслідок його низьких морально-ділових та професійних якостей, ігнорування ним вимог щодо дотримання службової дисципліни.
За наслідком системного аналізу матеріалів службового розслідування, суд дійшов висновку, що дисциплінарною комісією підтверджено порушення позивачем службової дисципліни.
Матеріалами службового розслідування встановлено (доведено) наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, було визначено, які саме дії (бездіяльність) позивача призвели до негативних наслідків, а відтак доведено факти порушення ним Присяги та етичних норм поведінки.
Суд вважає, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, і такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Суд зазначає, що службове розслідування проведено з додержанням вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893, а матеріали справи не містять жодного доказу порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування відносно позивача.
Таким чином, на переконання суду, приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого позивача звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі власних повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів.
Судом вкотре наголошується, що у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у ст. 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Крім цього, згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Решта доводів позивача щодо протиправності оскаржуваних наказів та дій, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують вчинення ним дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням служби.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Позивач під час розгляду справи по суті не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного наказу стосовно позивача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Враховуючи, що позовні вимоги в частині поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку є похідними від позовних вимог про визнання наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення протиправними, в їх задоволенні також слід відмовити.
Частиною 5 ст. 139 КАС України передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено, а також за відсутності понесених витрат відповідачем, судом не проводиться розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050, код ЄДРПОУ: 40108672)
Суддя Чернюк Алла Юріївна