Справа № 608/241/25
Провадження №2-н/603/4/2025
26 лютого 2025 року м. Монастириська
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіян І. М., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до суду із вищевказаною заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ознайомившись із вищевказаною заявою, суд вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити у видачі судового наказу, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 160 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України (далі - СК України) той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, в обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після початку повномасштабного вторгнення РФ виїхав разом із нею до Німеччини.
До заяви ОСОБА_1 долучено фотокопії довідок № 03-141-0170 від 27.11.2018 року та № 056-13.07-00185 від 05.12.2018 року, зі змісту яких вбачається, що станом на 2018 рік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним за вказаною адресою станом на 05.12.2018 року також були зареєстровані ОСОБА_1 (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), а також ОСОБА_4 .
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року № 309, вся територія Маріупольського району (за винятком с. Заїченко та с. Пікузи) з 05.03.2022 року належить до тимчасово окупованих територій.
Судом встановлено, що вищевказану заяву про видачу судового наказу ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку (поштове відправлення № 1000600422298). При цьому, адресою свого проживання заявниця вказує АДРЕСА_2 .
Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що до заяви ОСОБА_1 всупереч вимогам п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України не долученого жодного належного доказу, який би свідчив про те, що син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент подання цієї заяви справді проживає із заявницею, що згідно з приписами ч. 5 ст. 183 СК України слугувало би підставою для видачі відповідного судового наказу.
Окрім того, суд звертає увагу на таке.
Як вже згадувалось раніше, п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України встановлює обов'язок заявника долучити до заяви про видачу судового наказу документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, до заяви про видачу судового наказу долучено фотокопії паспорта громадянина України ОСОБА_1 з карткою платника податків заявниці, свідоцтва про шлюб сторін, свідоцтва про народження ОСОБА_3 та його картки платника податків, фотокопії довідок про місце реєстрації № 03-141-0170 від 27.11.2018 року та № 056-13.07-00185 від 05.12.2018 року, а також фотокопії паспорта громадянина України ОСОБА_2 з довідкою про присвоєння йому ідентифікаційного номера.
Частиною 4 ст. 95 ЦПК України визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Так, ч. 5 ст. 95 ЦПК України, серед іншого, передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Судом встановлено, що всупереч вимогам ч. ч. 4, 5 ст. 95 ЦПК України долучені до заяви копії документів не засвідчені підписом заявниці із зазначенням дати такого засвідчення, а в самій заяві відсутні дані про наявність у заявниці або іншої особи оригіналів вказаних письмових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини слід відмовити.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 166 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 160-163, 165, 166, 261, 353 ЦПК України,
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. М. Галіян