Справа № 603/772/24
Провадження №2/603/58/2025
26 лютого 2025 року м.Монастириська
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Пасічник А.З., ознайомившись із матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача - Какун А.С., яка діє на підставі довіреності в інтересах Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договором позики № 79561989 в розмірі 29869 грн та заборгованість за кредитними договорами № 23167-12/2023, № 22746-12/2023 в розмірі 21875 та в розмірі 57500 грн відповідно, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та у справі відкрите провадження.
10 лютого 2025 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області цивільна справа за вищевказаним позовом в порядку ч. 11 ст.187 ЦПК України залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків, шляхом виконання вимог ч.1 ст.188 ЦПК України щодо визначення позовних вимог до ОСОБА_1 , які б були пов'язані між собою підставою їх виникнення (предметом і правовою підставою) чи поданими доказами згідно положень ст.188 цього Кодексу, або ж роз'єднання вимог, які не можуть бути об'єднані в одному позові, та шляхом доплати судового збору в розмірі 6056 гривень.
24 лютого 2025 року на адресу суду від представника позивача - Пер'ян А.А. надійшла заява про усунення недоліків, в якій остання наголошує, що позивач скористався своїм правом об'єднати однорідні позовні вимоги за позовом одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача. Зокрема представник зазначає, що по справі № 603/772/24 позивачем подана 1 (одна) позовна заява, в якій об'єднані позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за трьома кредитними договорами, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, а саме: всі три правочини укладені з одним відповідачем; право вимоги заборгованості до відповідача за всіма кредитними договорами перейшло до одного позивача; всі позовні вимоги подані одним позивачем до одного й того самого відповідача; всі позовні вимоги мають однорідний характер (стягнення кредитної заборгованості) та регулюються одними і тими ж нормами чинного законодавства України. Окрім того, вказує, в разі якщо суд доходить висновку, що розгляд в одному провадженні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за трьома договорами ускладнює вирішення справи, що розширює предмет доказування та може призвести до порушення вимог ЦПК України, суд може з власної ініціативи виділити в окреме провадження позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Враховуючи наведене, просить дану заяву про усунення недоліків долучити до матеріалів справи та прийняти її до розгляду та відкрити провадження по даній цивільній справі, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного судового провадження за відсутності представника позивача.
Суд не може прийняти вказану заяву представника позивача у якості належного доказу усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 10 лютого 2025 року.
Зокрема в ухвалі про усунення недоліків від 10.02.2025 суд звертав увагу позивача на порушення вимог п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, зокрема матеріали позовної заяви містять вимоги, що не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, хоча й стосуються одного відповідача. Вимоги за вказаними кредитними договорами не є основними або похідними позовними вимогами. При цьому при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорах , а тому судом було проведено розрахунок судового збору самостійно, наведено суму судового збору, який підлягає до сплати, зазначено рахунок, на який належить сплатити судовий збір з встановленням терміну такої сплати (5 діб з моменту отримання ухвали про усунення недоліків), про що зазначено в ухвалі від 10.02.2025 та роз'яснено наслідки невиконання даної ухвали. Суд звернув увагу сторони позивача на відсутність обґрунтування підстав об'єднання позовних вимог, які передбачені нормами ЦПК України. При цьому суд не роз'єднував окремо позовні вимоги.
Ухвала суду від 10.02.2025 була доставлена 18.02.2025 на електронну адресу представника та доведена до його відома, про що свідчить заява про усунення недоліків від 24.02.2025.
Станом на 26.02.2025 позивач ухвалу суду не виконав, вказані недоліки не усунув.
Статтею 18 ЦПК України закріплено принцип обов'язковості судових рішень, відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 258 ЦПК України визначено види судових рішень, до яких належать, зокрема, ухвали.
Ухвала суду від 10.02.2025 у відповідності до норм ЦПК України є такою, що не підлягає оскарженню, тому набирає законної сили негайно.
Відтак, у позивача виник обов'язок виконати вказане рішення суду, а не рецензувати його.
Окрім цього звертаю увагу на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від дотримання положень процесуального закону, в даному випадку - норм ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Тобто, об'єднані в одне провадження можуть бути декілька позовних вимог, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, тобто є похідними.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує одночасність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання непов'язаних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимогах позивача.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому, об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Звертаючись з вищевказаною позовною заявою в суд, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за різними договорами (договорами позики та кредитними договорами), відносини за якими врегульовані різними нормами Цивільного кодексу України.Водночас право набуття грошової вимоги за договорами набувались позивачем на підставі різних договорів факторингу. Зокрема, право вимоги за договором позики №79561989 від 02.02.2024 набувалось позивачем на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно право вимоги позивачем за кредитним договором за кредитним договором №23167-12/2023 від 15.12.2023 набувалось на підставі договору факторингу №24052024 від 24 травня 2024 року, укладеного з ТОВ «Аванс Кредит», а за кредитним договором №22746-12/2023 від 27.12.2023 на підставі договору факторингу №28052024 від 28 травня 2024 року, укладеного з ТОВ «Стар Файненс Груп».
Вважаю, що заявлені вимоги не можуть бути об'єднані в одне провадження та сумісний їх розгляд є неможливим. Під час розгляду справи суд має надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правовій природі кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.
При цьому, судом не встановлено наявності підстав для застосування положень ст. 188 ЦПК України щодо роз'єднання позовних вимог, оскільки роз'єднаними можуть бути вимоги, які за правилами ч. 1ст. 188 ЦПК України можуть бути об'єднаними.
Суддя залишив без руху заявлений позов з метою надання можливості позивачу обґрунтувати правові підстави об'єднання позовних вимог у вказаній справі, що витікають із різних правових підстав та доведення вказаних підстав ґрунтується на різних доказах. Позивач виходячи з вимог ч.1 ст.188 ЦПК України не навів достатніх аргументів на захист позиції щодо наявності правових підстав для об'єднання в одному провадженні кількох взаємно не пов'язаних позовних вимог.
Щодо посилання представника позивача на позицію Верховного Суду викладеній у постанові від 23.10.2018 у справі №808/3928/17, то не вважаю обставини справи, що оцінювалися Верховним Судом релевантними обставинам у справі №603/772/24, оскільки в першому випадку Верховний Суд оцінював лише порядок обрахунку судового збору за кілька вимог майнового характеру, а у цій справі недоліки стосуються об'єднання в одному провадженні майнових вимог, що не можуть на думку судді бути об'єднаними в одному провадженні, оскільки такі позовні вимоги не відповідають умовам за яких можуть об'єднуватись передбаченим у ч.1 ст.188 ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Виходячи з вищенаведеного, приходжу до висновку, що звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви, однак зважаючи на те, що недоліки позовної заяви були виявлені після відкриття провадження у справі позовна заява залишалася без руху із наданням строку на усунення недоліків шляхом вчинення дій, описаних в резолютивній частині ухвали від 10.02.2025, однак такі не усунуті, а тому позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Керуючись вищевикладеним та ст. 187, ст. 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду так як ним не усунуті недоліки, вказані в ухвалі суду від 10.02.2025.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк.
Суддя Пасічник А.З.