Справа № 944/3778/24
Провадження №2-а/944/20/25
05.02.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектор прикордонної служби вищої категорії начальник 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержант ОСОБА_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
10 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЗхРУ № 011412 від 01 липня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позову покликається на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЗхРУ № 011412 від 01 липня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП на нього накладено штраф у розмірі 850, 00 грн. Відповідно до змісту постанови, він 01 липня 2024 року, о 22 год 00 хв, був виявлений та затриманий прикордонним нарядом за порушення прикордонного режиму, а саме за підвезення у контрольований прикордонний район особи без документів, що посвідчують її особу. Із вказаною постановою він не погоджується та вважає, що вона підлягає скасуванню, з огляду на таке. 01 липня 2024 року з міста Новояворівська до міста Яворова він підвозив ОСОБА_3 . Під час руху автодорогою М-10 в напрямку м. Яворова його було зупинено перед тимчасово встановленим дорожнім знаком «Стоп контроль», де працівники Державної прикордонної служби України звернулися до пасажира ОСОБА_3 із вимогою надати документи, що посвідчують його особу. ОСОБА_3 обурився на цю вимогу і між ними виник конфлікт. Він в свою чергу зателефонував на лінію 102, після чого прибули працівники поліції, яким ОСОБА_3 показав документи, що посвідчують його особу, в за стосунку «Дія». В подальшому йому було заборонено рух та доставлено на територію ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де він надав пояснення та щодо нього було складено оскаржувану постанову. Частина 1 ст. 202 КУпАП є бланкетною та перелік порушень прикордонного режиму визначено нормами «Положення про прикордонний режим», який затверджено постановою КМУ № 1147 від 27 липня 1998 року. Пунктом 12 цього Положення визначено, що водіям транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район осіб, які не мають відповідних документів. Зазначає, що він не підвозив ОСОБА_3 до контрольованого прикордонного району, а перевозив з одного населеного пункту в інший в межах контрольованого прикордонного району. ОСОБА_3 надав документи, що посвідчують його особу, працівникам поліції. Він не може бути притягнений до відповідальності за порушення, яке не вчиняв. Крім того, третьою особою було порушено порядок притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки до початку розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови йому не було вручено другого примірника складеного протоколу, такий йому було вручено 02 липня 2024 року. Зважаючи на викладене, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 12 липня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову: зупинено стягнення на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЗхРУ № 011412 від 01 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою суду від 23 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
12 серпня 2024 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просив відмовити у задоволенні позову, а оскаржувану постанову залишити без змін, зважаючи на таке. 3 18 год 00 хв до 22 год 00 хв, 01 липня 2024 року, за рішенням начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в межах контрольованого прикордонного району на відстані 18000 метрів від лінії державного кордону, на автодорозі «М-10», територія Яворівської об'єднаної територіальної громади Яворівського району Львівської області, було виставлено прикордонний наряд «Контрольний пост». Близько 21 год 25 хв з метою перевірки документів та підстав перебування в межах контрольованого прикордонного району прикордонним нарядом «Контрольний пост» був зупинений транспортний засіб марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , в якому перебувало двоє осіб: водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_3 . У ході проведення перевірочних заходів було встановлено, що у пасажира відсутні будь-які документи, що посвідчують особу, необхідність наявності яких передбачена п. 8 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою КМУ № 1147 від 27 липня 1998 року. Після доведення вимог чинного законодавства з прикордонних питань та попередження осіб про адміністративну відповідальність за порушення прикордонного режиму, пасажир ОСОБА_3 почав агресивно себе поводити, підвищувати голос, проявляти неповагу до представників Державної прикордонної служби та нарощувати конфліктну обстановку, вимагаючи прибуття представників Національної поліції. Після прибуття представників Національної поліції, ними було проведено роз'яснювальну бесіду з даними громадянами щодо правомірності дій прикордонного наряду. О 22 годині 00 хвилин, у зв?язку з відсутністю будь-яких документів, що посвідчують особу у пасажира ОСОБА_3 , було здійснено адміністративне затримання вищевказаних осіб терміном до трьох годин з метою складання адміністративно-процесуальних документів за порушення ним та ОСОБА_3 вимог п.8 та п. 12 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою КМУ № 1147 від 27 липня 1998 року, відповідальність за що в обох випадках передбачена ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Доставляння осіб до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснювалось прикордонним нарядом «Контрольний пост» у супроводі прикордонного наряду «Прикордонний патруль». Щодо наявності у пасажира транспортного засобу паспортного документу в застосунку «Дія», слід зазначити, що на момент затримання громадянин ОСОБА_4 заперечував наявність документу, що посвідчує особу. Дана інформація підтверджується наявними записами з відеореєстратора складу прикордонного наряду та матеріалами справи про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 01 липня 2024 року під підпис було вручено пам'ятку щодо процесуальних прав особи, відносно якої розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення та надано копію. Варто зазначити, що згідно заяви від 01 липня 2024 року, яка міститься в матеріалах про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 не оспорює вчинене правопорушення та свою вину визнає. На момент розгляду справи, ОСОБА_1 перебував на підрозділі охорони державного кордону, був ознайомлений з процесуальними документами, про що засвідчив власним підписом, розгляд справи відбувався в його присутності та скарг від вищевказаного громадянина не надходило. Також під час розгляду справи уповноваженою особою було враховано характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, що ОСОБА_5 визнає свою провину, притягується до адміністративної відповідальності вперше та стосовно нього було накладено мінімальний розмір стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП. Крім того, представник відповідача вказує, що в постанові допущено описку, а саме невірно вказано дату її винесення.
02 вересня представник позивача ОСОБА_1 адвокат Варениця В.С. подав відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначив таке. Пунктом 12 Постанови КМУ № 1147 визначено, зокрема, що водія транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район та прикордонну смугу і вивозити з них осіб, які не мають відповідних документів, тобто заборони на перевезення осіб в межах одного контрольованого прикордонного району немає. У письмових поясненнях ОСОБА_1 вказує, що підвозив знайомого з міста Новояворівська до міста Яворів, тобто вказує, що здійснює перевезення в межах одного контрольованого прикордонного району. У відзиві представник відповідача зазначає, що у ході проведення перевірочних заходів було встановлено, що у пасажира ОСОБА_3 відсутні будь-які документи, що посвідчують його особу, натомість ОСОБА_3 показав документ, що посвідчує його особу в застосунку «Дія'працівникам поліції. Таким чином, на момент затримки ОСОБА_3 в нього був документ, який посвідчує його особу. Факт визнання вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення не позбавляє особу на оскарження в судовому порядку незаконної постанови.
В судовому засіданні 28 жовтня 2024 року представник позивача Варениця В.С. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. Зазначив, що позивач надав посвідчення водія та документи на автомобіль під час перевірки. ОСОБА_3 не надав документи на вимогу працівника прикордонної служби, його особу встановили працівники поліції, яким ОСОБА_3 показав свій паспорт в застосунку «Дія». Позивач перевозив пасажира в межах одного прикордонного району. Рух розпочали з міста Новояворівська, оскільки обоє там зареєстровані, також позивач говорив про це працівникам поліції.
В судовому засіданні 28 жовтня 2024 року представник відповідача Мельник О.В. позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що пунктом 12 Постанови КМУ № 1147 визначено, що водіям транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район осіб, які не мають відповідних документів. На вимогу службової особи ОСОБА_3 не надав документ, що посвідчує його особу, хоча мав такий документ в застосунку «Дія». ОСОБА_1 перед початком руху в прикордонному районі повинен був перевірити наявність документів, що посвідчують особу, в свого пасажира. На час затримання ОСОБА_3 заперечував наявність в нього документа, який посвідчує особу, в присутності працівників поліції, що є на відеозаписі. Тому водія і пасажира автомобіля було доставлено до підрозділу ДПСУ для оформлення відповідних матеріалів. Особу ОСОБА_3 було встановлено після прибуття працівників поліції, яким він показав паспорт в застосунку «Дія». Після тривалої дискусії працівників ДПСУ із ОСОБА_3 та після прибуття працівників поліції, ОСОБА_3 показав останнім документи в застосунку «Дія». Документ, що посвідчує особу, ОСОБА_3 показав лише працівникам поліції, а працівникам прикордонної служби ні. Щодо порушення порядку складення протоколу, то такі не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 був присутній під час складення протоколу, постанови, поставив свої підписи, що означає отримання копій документів, незгоди чи скарг з його боку не було. Позивача було затримано, в межах трьох годин доставлено до підрозділу ДПС та оформлено матеріали. На думку представника відповідача підвозити - означає будь-яке переміщення в межах контрольованого прикордонного району. Місце розташування посту було визначено за рішенням начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Пост знаходився в межах прикордонного району, а не на його межі. Позивач мав документи, що посвідчують його особу та надав їх на вимогу. Обов'язок водія перевіряти документи пасажира визначено п. 12 Постанови КМУ № 1147.
Позивач ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув, однак його представник адвокат Варениця В.С. подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору інспектор прикордонної служби вищої категорії начальник 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержант ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином, будь-яких клопотань до суду не подавали, причини неявки не повідомили.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що розгляд справи можливо провести у відсутності учасників справи, на підставі поданих ними пояснень та доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Як встановив суд, постановою в справі про адміністративне правопорушення Серії ЗхРУ № 011412 від 01 липня 2024 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Як вбачається із змісту цієї постанови, підставою накладення адміністративного стягнення було те, що 01 липня 2024 року, о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в межах контрольованого прикордонного району, на відстані 18000 метрів від лінії державного кордону в напрямку 550 прикордонного знаку на автодорозі «М-10» на околиці населеного пункту Яворів, територія Яворівської об?єднаної територіальної громади Яворівського району Львівської області, за порушення прикордонного режиму, а саме за підвезення у контрольований прикордонний район особи без документів, що посвідчують особу, необхідність наявності яких передбачена пунктом 8 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою КМП № 1147 від 27 липня 1998 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 12 цього положення та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою і другою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року.
Так, згідно з ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно ст. 2 вказаного Закону основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Згідно з п. п. 5, 9, 11 ст. 19 Закону «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.
У п.п. 12-16 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» вказано, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров'ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.
Систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб встановлює «Положення про прикордонний режим», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року за № 1147 (далі - Положення № 1147).
Відповідно ч. 1, 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення № 1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
Пунктом 5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.
Так, відповідно п. п. 2 п.2 Положення визначено, що контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.
Відповідно до переліку міст і районів на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» у Львівській області до контрольованих прикордонних районів відносяться: Львівський, Самбірський, Червоноградський, Яворівський райони.
Пунктом 8 визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі)
Особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п.10 Положення).
Пунктом 12 Положення визначено, що капітанам (судноводіям) морських суден, суден внутрішнього плавання, малих, спортивних суден, інших плавзасобів, командирам повітряних суден, начальникам поїздів і провідникам вагонів, старшим стюардам і стюардам, водіям транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район та прикордонну смугу і вивозити з них осіб, які не мають відповідних документів.
Також п. 11 Положення визначено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України «Про Державну прикордонну службу України» та «Про дорожній рух» у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
Водій (капітан, судноводій) повинен зупинити транспортний засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням правил зупинки, а також: подати для перевірки документи, що посвідчують особу водія (капітана, судноводія) і пасажирів (членів екіпажу), та реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон); дати можливість оглянути транспортний засіб і перевірити номери його агрегатів.
Даним пунктом визначено, що саме водій зобов'язаний надати для перевірки документи, що посвідчують особу пасажира, відповідно водій до початку руху зобов'язаний перевірити наявність в пасажира документів, що посвідчують його особу.
З системного аналізу вищезазначених приписів законодавства вбачається, що для дотримання прикордонного режиму, громадяни України, перебуваючи у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, повинні мати при собі документи, що посвідчують їх особу, та пред'являти ці документи на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби України. Дія всупереч наведеним положенням, зокрема, відсутність вказаних документів, або відмова їх пред'явити, є порушенням прикордонного режиму, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Приписами ч. 1 ст. 202 КУпАП передбачена відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 01 липня 2024 року, о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в межах контрольованого прикордонного району, на відстані 18000 метрів від лінії державного кордону в напрямку 550 прикордонного знаку, на автодорозі «М-10», на околиці населеного пункту Яворів, територія Яворівської об?єднаної територіальної громади Яворівського району Львівської області за порушення прикордонного режиму, а саме за підвезення у контрольований прикордонний район особи без документів, що посвідчують особу, необхідність наявності яких передбачена пунктом 8 «Положення про прикордонний режим» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27 липня 1998 року № 1147.
Зазначені обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне затримання від 01 липня 2024 року; протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 154682 від 01 липня 2024 року; рапортом помічника начальника відділу - начальника кінологічної групи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_6 , рапортом інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_7 , рапортом старшого зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_8 ; письмовими поясненням ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне затримання про те, що він підвозив з міста Новояворівська до міста Яворова знайомого в якого не було документів, думав що в нього є застосунок «Дія».
Також відмова ОСОБА_3 надати документи, що посвідчують його особу працівникам прикордонної служби підтверджується записами з відеореєстратора складу прикордонного наряду.
Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_3 мав паспорт в застосунку «Дія» та надав його на вимогу працівникам поліції, які прибули на місце події, не свідчать про відсутність в нього обов'язку надати такий документ, що посвідчує його особу, працівникам саме прикордонної служби, яким він, в свою чергу, заявив, що паспорт в нього відсутній.
Обов'язок водія подати для перевірки документи, що посвідчують особу водія і пасажирів відповідає пункту 11 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою КМП № 1147 від 27 липня 1998 року.
Наведене також підтверджується відеозаписом з місця події.
В ході розгляду справи позивач та його представник не надали доказів щодо неможливості надання ОСОБА_3 документів на перевірку працівникам прикордонної служби для виконання останніми посадових обов'язків.
Доводи сторони позивача в частині того, що ОСОБА_1 підвозив пасажира ОСОБА_3 в межах одного контрольованого прикордонного пункту, а не підвозив його в такий район, тлумачаться буквально та на думку суду є помилковими, а також не спростовують обставин справи, викладених в оскаржуваній постанові, а саме того що, ОСОБА_1 здійснив порушення прикордонного режиму, а саме підвозив у контрольований прикордонний район особу без документів, що посвідчують особу.
Отже, відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, оскільки позивач здійснив підвезення у контрольований прикордонний район особи без документів, натомість, доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного правопорушення сторона позивача не надала.
Даючи оцінку твердженням позивача про порушення процедури розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 222-1 КУпАП, органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Відповідно до ч. ч. 1 і 8 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до п. 34 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з'ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також інших правопорушень, розгляд справ про які законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з'ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях.
Згідно з п. 1 розділу 2 Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2013 № 898 (надалі - Інструкції), доставляти осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, до підрозділу чи органу Державної прикордонної служби України уповноважений увесь особовий склад Держприкордонслужби.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Інструкції від імені Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 222-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, старші змін прикордонних нарядів та їх помічники, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
Згідно з п. 1 розділу 3 Інструкції, щодо кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, або контрольному пункті в'їзду-виїзду, або контрольованому прикордонному районі, а під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану на блокпостах та поза їх межами особи, яка вчинила правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) (додаток 1), за винятком випадків, передбачених ст. 258 КУпАП.
Відповідно до п. п. 10, 20 розділу 3 Інструкції, уповноважені посадові особи, визначені пунктом 2 розділу II цієї Інструкції, можуть здійснити адміністративне затримання особи на підставах та у строки відповідно до частини першої статті 260 та частини другої статті 263 КУпАП, про що складається протокол про адміністративне затримання (додаток 3).
Відповідно до ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 202 КУпАП, розглядаються в п'ятнадцятиденний строк із дня одержання справи особою, уповноваженою її розглядати. Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважені посадові особи, визначені пунктом 3 розділу II цієї Інструкції, приймають рішення у справі, яке оформлюється постановою про накладення адміністративного стягнення або постановою про закриття справи про адміністративне правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення оформлюються відповідно до вимог, установлених ст. 283 КУпАП. Постанова підписується посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, та скріплюється (за наявності) печаткою відповідного органу (підрозділу) охорони державного кордону. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
За змістом ч. ч. 2-3 ст. 283 КУпАП, п. 5 розділу 4 Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення має містити: повне найменування уповноваженої посадової особи, яка винесла постанову (посада, прізвище, ім'я, по батькові); дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; посилання на пункт (статтю) нормативно-правового акта, який(яка) передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняті у справі рішення, а також інформацію про право оскарження постанови в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289 КУпАП.
Системний аналіз зазначеного, з урахуванням приписів ст. 254, 258, 268, 276, 283 КУпАП, положення Інструкції дають суду дійти висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженим працівником органів Державної прикордонної служби України із дотриманням вимог чинного законодавства як щодо розгляду справи, так і щодо змісту, а особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Будь-яких заперечень ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та розгляду протоколу про адміністративне правопорушення в матеріалах справи не зафіксовано.
Також суд зазначає, що позивач, в розумінні статей 9, 72, 77 КАС України, не надав жодних доказів того, що відповідач порушив порядок розгляду справи, як і не наведено інших обґрунтованих підстав, що слугували б для задоволення позовної заяви та скасування спірної постанови.
Крім того, твердження позивача про те, що він отримав копію протоколу про адміністративне затримання 02 лютого 2024 року, після винесення оскаржуваної постанови, суд не бере до уваги, оскільки як встановлено, під час розгляду справи, протокол містить описку в даті його складання, про що вказав представник відповідача.
Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції частини першої статті 202 КУпАП.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем у позові спростовуються наданими відповідачем доказами разом з відзивом, а також вищенаведеними нормами закону, і зводяться лиш до намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
У зв'язку із залишенням позову без задоволення, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Ухвалою суду від 12 липня 2025 року в порядку забезпечення позову зупинено дію оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5 - 10, 72 - 77, 90, 139, 242 - 246, 250, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Заходи забезпечення позову, застосовані згідно з ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 12 липня 2024 року зберігають свою дію до набрання законної сили цим судовим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду і протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектор прикордонної служби вищої категорії начальник 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержант ОСОБА_2 , службова адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.Б. Поворозник