Справа № 450/5457/24 Провадження № 2/450/813/25
26 лютого 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши взалі суду м. Пустомити заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживачів, -
В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживачів.
Ухвалою судді від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання о 12 год. 00 хв. 05 лютого 2025 року.
05 грудня 2024 року представником відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» Сидор О.В. подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якої просила закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю предмета спору. Вказала, що позовні вимоги не стосуються АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», враховуючи те, що долучені письмові докази на підтвердження позовних вимог складені Львівською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України». Таким чином, стороною позивача невірно визначено відповідача у справі.
08 січня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано заяву про заміну первісного відповідача належним ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України».
03 лютого 2025 року представником АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» Піта Я.І. подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а 04 лютого 2025 року представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано заяву про проведення підготовчого судового засідання у їх відсутності.
05 лютого 2025 року о 12 год. 00 хв. підготовче судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням головуючого на лікарняному. Розгляд справи відкладено на 23 квітня 2025 року о 09 год. 40 хв.
25 лютого 2025 року представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії із припинення чи обмеження газопостачання природного газу до будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Мотивував заяву тим, що відповідачем, який достовірно обізнаний, що позивачем в судовому порядку оскаржуються його дії, 13 лютого 2025 року складено повідомлення про припинення газопостачання з 28 лютого 2025 року у зв'язку із наявною заборгованістю, яка не визнається ОСОБА_1 . Відключення помешкання позивача, яка є людиною похилого віку, від газопостачання поставить її фактично на межу виживання, оскільки у будинку не буде тепла та можливості приготувати їжу. Крім цього, припинення газопостачання зможе ускладнити в майбутньому ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких ОСОБА_1 звернулась до суду. Вказав, що заборона відповідачу вчиняти дії щодо постачання природного газу до будинку позивача не створить негативних наслідків та не перешкоджатиме господарській діяльності ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України». З огляду на вказане, просив вжити заходи забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Зі змісту п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Як вбачається із мотивів заяви про забезпечення позову, представник ОСОБА_2 покликається на те, що відповідач ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» достовірно обізнаний, що позивачем в судовому порядку оскаржуються його дії, незважаючи на що останнім 13 лютого 2025 року складено повідомлення про припинення з 28 лютого 2025 року газопостачання в житловому будинку ОСОБА_1 у зв'язку із наявною заборгованістю.
З цього приводу слід вказати, що ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» на момент розгляду заяви про забезпечення позову не є відповідачем у справі, а покликання на те, що вказане підприємство достовірно обізнане про існування спору з оскарження його дій в судовому порядку є явно надуманими та не відповідають дійсності.
Таким чином, представником позивача ОСОБА_2 не доведено наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, оскільки ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» не перебуває у процесуальному статусі відповідача.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №380/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (Постанова КГС ВС від 19 січня 2021 року у справі №902/774/20).
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вказане, у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії із припинення чи обмеження газопостачання природного газу до будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 81, 149, 150, 152, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Мусієвський В.Є.