Справа № 449/190/25
"21" лютого 2025 р. м. Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Савчака А.В.
секретаря судового засідання Винницької А.Р.
за участю заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці Гайової Г.Б.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Перемишляни Львівської області в залі суду цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гайової Г.Б., заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису -
Представник заявниці ОСОБА_1 - адвоката Гайової Г.Б. звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису відносно чоловіка заявниці ОСОБА_2 на строк 6 місяців, який проживає разом із заявницею та систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство (психологічне), зловживає алкогольними напоями. Дану заяву мотивує тим, що ОСОБА_2 є її чоловіком і проживає разом з нею, їх дітьми та її матір'ю в будинку с.Боршів, що належить її матері ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 впродовж останніх років зловживає алкогольними напоями, вичиняє відносно неї та її матері психологічне насильство, дебоші , скандали, погрози, постійні образи. Їх неповнолітня дочка ОСОБА_4 боїться його. Протягом 2024 - 2025років ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, а саме 14.01.2025р., 27.01.2025р., 03.10.2024р.
Заявниця зазнає постійного психологічного тиску з боку свого чоловіка ОСОБА_2 , - а тому просить видати відносно нього обмежувальний припис строком на шість місяців, заборонивши йому:
- перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
- наближатися на 50 м до місця її проживання(перебування) ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 інших місць частого її відвідування (магазин);
- повне обмеження будь-якого спілкування з нею.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та представник заявниці - адвокат Гайова Г.Б. підтримали вимоги заяви. Заявниця ОСОБА_1 пояснила суду, що вони від моменту одруження проживають в будинку її матері. Чоловік проходить військову службу. Повернувшись до дому у січні 2023 року на лікування після контузії відносини між ними погіршились. Приводом для звернення до суду стала поведінка її чоловіка, який в кінці 2024 року почав періодично випивати і влаштовувати сварки та скандали, погрожує їй. Жертвами такої поведінки є її мати та донька, за яких заявниця переживає. Крім того, якийсь час її чоловік проживав з іншою жінкою, яка в кінці 2024 року його вигнала. В січні 2025 року заявниця вигнала чоловіка з дому і не пускає його до будинку. Їй відомо, що чоловік ночує в полі, де в них стоїть тимчасовий вагончик. Просила суд позовні вимоги задоволити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 пояснив суду, що він перебуває у шлюбі вже 25 років. В 2022 році був призваний та ніс військову службу на лінії зіткнення, де отримав декілька контузій. Після численних контузій він повернувся до дому на лікування і мав бути закріплений за Перемишлянським ТЦК. Через отримані контузії він справді втрачає зв'язок з реальністю (має провали в пам'яті), однак, протягом декількох місяців його статус був невизначений. Його не хотіли ні комісувати ні допустити до служби. Тим не менше, в кінці 2024 року йому повідомили, що він повертається на схід. Через це він дійсно почав випивати (хоча лікар-психіатр дійсно категорично рекомендував в жодному випадку не вживати алкоголь). Через це ОСОБА_2 визнав, що декілька разів сварки і скандали дійсно мали місце, можливо і через його поведінку. При цьому, ОСОБА_2 просив суд вжити заходів, що забезпечення йому можливості повернутись жити в будинок, оскільки він вже місяць живе у вагончику, який не опалюється серед поля і змушений спати в спальному мішку. На даний час він проходить службу та проживає в місцевому ТЦК, для уникнення сварок до дому не з'являється.
Суд заслухавши пояснення представника заявниці, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є чоловіком та дружиною.
Згідно довідки та копії будинкової книги, вони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 зареєстрований за цією адресою з 09.04.2002 року. Разом з ними також зареєстрована мати позивачки та троє дітей (двоє з яких є повнолітніми).
Відповідно повідомлення відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 слідує, що на ОСОБА_2 було складено адміністративні протоколи за ст.173-2 КУпАП: 14.01.2025р., 27.01.2025р., 03.10.2024р.
З копій постанов Перемишлянського районного суду від 30.10.2024 р., 14.01.2025 р., 27.01.2025р. вбачається, що ОСОБА_2 дійсно був притягнений до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини. Будь-яких доказів того, що він вчиняв домашнє насильство відносно матері заявниці чи їх неповнолітньої дитини (на чому наполягала заявниця) суду не надано.
ОСОБА_2 звертався до ВП №2 Львівського РУП №2 про вчинення стосовно нього економічного насильства зі сторони дружини, яка вигнала його з будинку через що він змушений спати в вагончику, який не опалюється.
З відповіді поліції на звернення ОСОБА_2 вбачається, що ознак будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 не встановлено.
З копії військового квитка вбачається, що з 15.08.2022 року до тепер, ОСОБА_2 проходить військову службу.
З наданої медичної документації вбачається, що ОСОБА_2 під час бойових дій отримав декілька контузій та травм голови. З огляду на травми на даний час ОСОБА_2 є обмежено придатний до військової служби. Факт наявності в ОСОБА_2 також певних психічних розладів визнала і сама заявниця, яка відвідувала з ним лікаря літом 2023 року.
Сторони визнали, що з початку січня 2025 року ОСОБА_2 дома не проживає та конфліктних ситуацій між ними не виникало.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ст. 81,89ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З досліджених доказів вбачається, що ОСОБА_2 дійсно декілька раз вчиняв психологічне домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Дані обставини можуть бути підставою для застосування до ОСОБА_2 заходів тимчасового обмеження прав визначених статтею 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Однак:
- з пояснень заявниці вбачається, що підставою для звернення з даною заявою, окрім декількох випадків психологічного насильства з боку чоловіка, також є певні майнові протиріччя між ними та можлива подружня зрада чоловіка;
- чоловік заявниці вчинив щодо дружини лише психологічне насильство і не робить це систематично (один факт мав місце в липні 2024 року та два факти у січні 2025 р.);
- два останні факти психологічного насильства (у січні 2025 року) були частково спровоковані саме заявницею, яка вигнала чоловіка з дому і фактично змусила «зимувати» серед поля у вагончику, який не опалюється;
- після того як дружина вигнала чоловіка з дому він старається туди не приходити і не провокувати конфліктні ситуації (що свідчить про його бажання виправити ситуацію);
- з огляду на отримані ОСОБА_2 контузії (проблеми зі слухом та певні психічні розлади), - зловживання алкоголем, спілкування на підвищених тонах, гримання дверима не може розцінюватись судом як повністю усвідомлена поведінка;
- доказів вчинення домашнього насильства відносно інших членів сім'ї про яких згадувала заявниця (матері та їх дитини) суду не надано.
Оцінюючи ризики, суд бере до уваги те, що на даний час ОСОБА_2 : продовжує нести службу в місцевому ТЦК, до дому останнім часом не з'являється, проживає за місцем служби, конфліктних ситуації не створював. Тому ймовірність повторення психологічного насильства з його боку оцінюється як малоймовірне. Суд не вбачає ризиків настання більш важких наслідків.
Тому, суд вважає, що у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гайової Г.Б. слід відмовити.
Керуючись ст. 12, 19, 81, 82, 258, 259, 264, 265, 350-6, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суд,-
У задоволення заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гайової Г.Б., заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Представник заявниці: Гайова Галина Богданівна, АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 26.02.2025р.
Суддя А. В. Савчак