Справа № 463/11188/24
Провадження № 2/463/637/25
25 лютого 2025 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 1 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року в сумі 4600,68 грн., та 3028 грн, судового збору.
Позов мотивує тим, що з 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 8 вересня 2021 року. За умовами вказаного договору ЛМКП «Львівтеплоеиерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Зазначений договір є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. Вказує, що відповідачі проживають та зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та відтак є споживачами послуг, що надаються ЛКП «Львівтеплоенерго» за даною адресою, зокрема послуг з постачання теплової енергії, в тому числі для функціонування внутрішніх систем опалення, для чого відповідачам присвоєний особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно надсилались повідомлення про нарахування вартості та кількості наданих послуг з метою їх оплати. Зазначає, що нарахування кількості та вартості послуги з постачання теплової енергії відповідачам проводяться на підставі Методики 315 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358. Вказує, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» та Постанови КМУ №808 від 21 серпня 2019 року з 1 грудня 2021 року споживачам виставляється плата за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії. При цьому нарахування за опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, за витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та плата за абонентське обслуговування регламентуються п. 38 Постанови КМУ №830 від 21 серпня 2019 року «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Постановою НКРЕКП від 10 грудня 2018 року №1755 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке є виконавцем цих послуг» установлені тарифи, за якими відповідачі зобов'язані оплачувати надані їм послуги. Відтак вказує, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувалися, проте відповідачі не виконали свого зобов'язання щодо сплати за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, у зв'язку з чим виникла заборгованість за надані послуги за період з 1 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року на загальну суму 4600,68 грн., що підтверджується розрахунками. Відтак вказує, що неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Зазначає, що позовна заява подається на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року у справі №463/5923/24, про скасування судового наказу від 26 червня 2024року, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за фактично надані послуги з централізованого постачання теплової енергії. Враховуючи наведене позивач звертається до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити.
Матеріали даного позову були подані до Личаківського районного суду м. Львова 2 грудня 2024 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 4 грудня 2024 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито у ній провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в ній матеріалами, визначено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а також встановлено відповідачам п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Копію вказаної вище ухвали, а також копію позовної заяви з додатками того ж дня 4 грудня 2024 року було скеровано сторонам для відома, копію ухвали було отримано позивачем на зазначену в позовній заяві офіційну електронну адресу 5 грудня 2024 року, а 14 січня 2025 року поштові відправлення, що скеровувались відповідачам, повернулись до суду без вручення у зв'язку з відсутністю адресатів за вказаною адресою.
У зв'язку наведеним 23 січня 2025 року копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками було повторно скеровано відповідачам, водночас 6 лютого 2025 року дане поштове відправлення теж повернулось до суду з проставленою у такому 4 лютого 2025 року відміткою про невручення у зв'язку з відсутністю адресатів за вказаною адресою, що з врахуванням положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається днем вручення судової повістки (повідомлення про дату, час та місце розгляду справи у даному випадку).
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Подібні за змістом правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-6.
З врахуванням положень ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд даної справи по суті розпочався 4 січня 2025 року. З наведеного вище вбачається, що учасники справи повідомлені про розгляд такої належним чином, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не подали, а також відповідачами не подавалось до суду відзивів на позов, строк для подання таких сплив. Відтак суд згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 8 ст. 279 ЦПК України вважає за можливе завершити розгляд справи та ухвалити рішення за наявними у такій матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно з ч.ч. 1-4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію № 1 від 29 листопада 2024 року, а також отриманими судом відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру від 3 грудня 2024 року.
Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» стверджує, що за вказаною вище адресою ним надаються відповідачам послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової, заперечень щодо вказаної обставини відповідачами суду не подано.
Так відповідно до визначень, викладених в пунктах 2 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 грудня 2018 року № 1755 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню позивачем.
Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України, згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зокрема згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 даної статті Кодексу). Також відповідно до ч. 3 такої цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 541 Кодексу солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частинами 1, 2 ст. 543 Кодексу визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. При цьому відповідно до ч. 4 даної статті кодексу виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Так відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з положеннями дев'ятого абзацу ч. 2 ст. 25 даного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву споживача прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 даної статті Закону обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
При цьому згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Аналогічний обов'язок споживача закріплено в ст.ст. 68, 162 ЖК України, згідно з якими наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. При цьому згідно з ст. 156 Кодексу члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири). Також відповідно до ст. 160 такого повнолітні члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Слід зауважити, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
А ч. 6 даної статті Закону визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, що діяли до 1 травня 2022 року, було визначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відповідно до ч. 2 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315, загальнобудинкові потреби на опалення це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
При цьому до місць загального користування віднесено загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Частиною 3 розділу І Методики визначено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
А згідно з ч. 12 розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
При цьому згідно з пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, в тому числі факт отримання послуги.
А абзацом шість пункту 14 вказаних вище Правил встановлено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Аналогічно пунктом 38 даних Правил встановлено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Згідно з підпунктом 13 пункту 45 Правил індивідуальний споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Так відповідачем розміщено на своєму офіційному веб-сайті (https://lmkp.lte.lviv.ua/images/pdoggv.pdf) типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 8 вересня 2021 року з подальшими змінами, який є публічними договорами приєднання, та відповідно до умов такого вступили в дію через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства.
Згідно з пунктом 5 вказаного договору виконавець - ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до пункту 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця lmkp.lte.lviv.ua.
Згідно з підпунктом 11 п. 40 договору споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
А відповідно до підпункту 11 п. 41 такого споживач у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку зобов'язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Окрім того згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так у справі №311/3489/18 в постанові від 22 грудня 2020 року Верховним Судом зазначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Так з актів про включення системи теплоспоживання від 11 жовтня 2021 року, 14 листопада 2022 року та 16 жовтня 2023 року вбачється, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 , зокрема в 2022 та 2023 роках без квартири АДРЕСА_4 , було включено на опалення у відповідних опалювальних сезонах.
Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість, що виникла за період з 1 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року.
Так згідно з представленим позивачем розрахунком заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_1 , за період з жовтня 2014 року до лютого 2024 року, з грудня 2021 року відповідачам за вказаною адресою здійснювалося нарахування вартості опалення місць загального користування, загальнобудинкових потреб на опалення та плату за абонентське обслуговування, водночас відповідачі не здійснювалося оплати вказаних послуг, внаслідок чого станом на лютий 2024 року розмір заборгованості останніх за спожиті послуги з постачання теплової енергії становив 4600,68 грн.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» зверталось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 1 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року в сумі 4600,68 грн., однак ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року судовий наказ №463/5923/24 від 26 червня 2024 року, виданий Личаківським районним судом м. Львова було скасовано за заявою боржника ОСОБА_1
2 грудня 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, з якого вбачається що існуюча заборгованість не була сплачена відповідачами.
В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Водночас відповідно до ч. 1 та 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Відтак, оскільки у справі яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведені позивачем розрахунки заборгованості є невірними, а також ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачами не представлено, суд приймає вказані вище розрахунки заборгованості відповідачів як належний та допустимий доказ позовної вимоги.
При цьому судом також враховується позиція Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, і згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.
При цьому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути в рівних частках понесені судові витрати, а саме на оплату судового збору в розмірі 3028 грн., оплата якого підтверджується наданою позивачем квитанцією.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 332, 509, 526, 541, 543 ЦК України, ст.ст. 68, 160, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
ухвалив:
позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 4 600 (чотири тисячі шістсот) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 1514 (одної тисячі п'ятсот чотирнадцяти) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 1514 (одної тисячі п'ятсот чотирнадцяти) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05506460; р/р НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478.
Відповідачі: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_3 ;
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя: Стрепко Н.Л.