Справа № 462/1050/25
Іменем України
25 лютого 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б. розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм в АТП 14630, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 51 КУпАП
Згідно протоколу, ОСОБА_1 30.01.2025 о 09:00 год за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 94, будучи водієм маршрутного автобуса №31 при здійсненні розрахунку за проїзд не видав проїзний документ (квиток) пасажиру, привласнивши кошти в сумі 25 грн.
У суд ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до диспозиції ч. 1 статті 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Об'єктивна сторона дрібного привласнення чужого майна полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.
Враховуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що пасажирка маршрутного автобуса №31 ОСОБА_2 добровільно оплатила за надані їй послуги пасажирського автомобільного транспорту водієві ОСОБА_1 25 грн., проте останній не видав їй квиток.
Тобто, неправомірність діяння водія ОСОБА_1 полягає у невидачі пасажиру автобуса проїзного квитка.
Проте, відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, передбачена ст.155-1 КУпАП, що утворює окремий склад адміністративного правопорушення.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.09.2016 року у справі «Karelinv.Russia» заява №926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, а тому відповідно до положень ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 51, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя: Постигач О.Б.