Справа № 761/212/18
Провадження №1-кп/761/269/2025
іменем України
10 лютого 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
За участю прокурора ОСОБА_2 ,
Захисника ОСОБА_3 ,
Обвинуваченого ОСОБА_4 ,
При секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому, судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄДРД за № 12017100100011528 від 29.09.2017 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, без реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.05.2023 року за ч. 3 ст. 187 КК України, до 8 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 (в редакції закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України,-
Так, в судовому засіданні встановлено що, 19 вересня 2017 року, у невстановлений слідством час та місці, у ОСОБА_4 виник умисел на повторне незаконне заволодіння чужим майном.
З цією метою ОСОБА_4 , 19 вересня 2017 року, приблизно о 05 годині 40 хвилин прибув за адресою: м. Київ, вул. Лук'янівська, 1, де звернув увагу на раніше невідому ОСОБА_6 .
Перебуваючи за вказаною адресою ОСОБА_4 звернув свою увагу на ювелірні вироби потерпілої, ОСОБА_6 , а саме срібний браслет, срібний перстень та срібний ланцюжок з срібним кулоном, які знаходились на ній та вирішив таємно їх викрасти. Крім цього ОСОБА_4 звернув свою увагу на жіночу сумку яка знаходилась поряд з потерпілою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , приблизно о 06 годині 00 хвилин, 19 вересня 2017 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, пл. Лукянівська, 1, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає та скориставшись тим, що потерпіла перебуває у алкогольному сп?янінні та не контролює оточуючу обстановку, під приводом залицянь, діючи умисно, повторно, зняв з ОСОБА_6 належній їй ювелірні вироби, тобто таємно викрав майно потерпілої, а саме:
- срібний браслет ручної роботи, плетіння «Бісмарк», проба відсутня, вагою 10 грам, вартістю 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок;
- срібний перстень у вигляді жаби з жовтими та зеленими камінням на ньому, проба 925, вагою 15 грам, вартістю 1500 (одна тисяча п?ятсот) гривень 00 копійок;
- срібний ланцюжок ручної роботи, плетіння «Ромашка», проба відсутня, вагою 25 грам, вартістю 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок;
- срібний кулон ручної роботи у вигляді ангела з камінням «Церконій» на крилах, проба відсутня, вагою 3 грами, вартістю 500 (п?ятсот) гривень 00 копійок;
які сховав у кишеню своєї кофти та таким чином незаконно, повторно заволодів чужим майном.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , приблизно о 06 годині 05 хвилин, 19 вересня 2017 року перебуваючи за адресою: м. Київ, пл. Лук'янівська, 1, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає та скориставшись тим, що потерпіла перебуває у алкогольному сп?янінні, відволікаючи увагу потерпілої, діючи умисно, повторно, викрав належне ОСОБА_6 майно з її жіночої сумки, а саме:
- жіночий гаманець (портмоне) темно-коричневого кольору, шкіряний, вартістю 500 (п?ятсот) гривень 00 копійок;
- грошові кошти у сумі 250 (двісті п?ятдесят) гривень 00 копійок;
- кредитну картку «Ощадбанк», на якій грошових коштів не було, яка для потерпілої матеріальної цінності не становить;
- кредитну картку «Приватбанк», на якій грошових коштів не було, яка для потерпілої матеріальної цінності не становить;
- паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_6 , який для потерпілої матеріальної цінності не становить;
які сховав у кишеню своєї кофти та таким чином незаконно, повторно заволодів чужим майном.
Приблизно о 06 год. 10 хв. 19.09.2017 року, за адресою: м. Київ, пл. Лук'янівська, 1, потерпіла ОСОБА_6 звернула увагу на те, що ОСОБА_4 у власних руках тримає її пенсійне посвідчення, яке вона зберігала у власній жіночій сумочці та виявила відсутність іншого майна та ювелірних виробів. В цей час потерпіла ОСОБА_6 зрозуміла, що її речі намагається викрасти ОСОБА_4 , після чого забрала у останнього власне посвідчення, почала вимагати повернення викраденого раніше майна та повідомила про намір викликати працівників поліції, діставши з кишені телефон. ОСОБА_4 , продовжуючи вчинення злочину, діючи умисно, повторно, продовжив відкрито викрадати майно потерпілої та не реагуючи на вимоги останньої припинити свої протиправні дії, діючи відкрито, близько 06 години 10 хвилин, 19 вересня 2017 року перебуваючи за адресою: м. Київ, пл. Лукянівська, 1, вирвав з рук потерпілої ОСОБА_6 належний їй мобільний телефон «Nokia 206» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , вартістю 181 (сто вісімдесят одна) гривня 67 копійок з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «Київстар» номер телефону: НОМЕР_3 , яка для потерпілої матеріальної цінності не становить.
Після цього ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5931 (п?ять тисяч дев?ятсот тридцять одну) гривню 67 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , повторно, відкрито викрав чуже майно, (грабіж), чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Окрім того, з обвинувального акту вбачається, що 08 жовтня 2017 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи біля станції метро «Шулявська» по вул. В. Гетьмана, буд. б, в м. Києві, попросив раніше йому невідомого ОСОБА_7 , який перебував у автомобілі «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_4 , підвезти його до вул. Дорогожицької, 13, в. м. Києві за матеріальну винагороду. Під час руху в автомобілі ОСОБА_4 звернув увагу на мобільний телефон Huawei GR 5 IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «Київстар», номер НОМЕР_7 та сім-карткою оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна» номер НОМЕР_8 , який знаходився на полиці біля важеля коробки перемикання передач та вирішив таємно, повторно його викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , приблизно о 00 год. 00 хв., 09 жовтня 2017 року, перебуваючи у салоні автомобілі «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , рухаючись по вул. О.Теліги в м. Києві в напрямку вул. Дорогожицької, 13, в м. Києві, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що його дії носять таємний характер, так як потерпілий ОСОБА_7 керує транспортним засобом та його увага зосереджена на контролі руху і дорожньої обстановки, діючи умисно, повторно, взяв з полиці біля важеля коробки перемикання передач мобільний телефон HUAWEI GR 5 IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , вартістю 800 (вісімсот) гривень 00 копійок, з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «Київстар» номер НОМЕР_7 та сім-карткою оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна» номер НОМЕР_8 , які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, на абонентському рахунку яких грошових коштів не було, який сховав у кишеню власної куртки, тобто повторно незаконно заволодів чужим майном та близько 00 годи 10 хвилин, 09 жовтня 2017 року приїхавши до вул. Дорогожицької. 13, в м. Києві, вийшов з автомобіля потерпілого, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майно (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Окрім того, 09 жовтня 2017 року, близько 07 години 30 хвилин, перебуваючи у невстановленому слідством місці, у ОСОБА_4 виник умисел на повторне незаконне заволодіння майном ОСОБА_7 . З цією метою ОСОБА_4 подзвонив потерпілому ОСОБА_7 та повідомив, що йому відомо хто викрав мобільний телефон HUAWEI GR 5, який належить потерпілому та використовуючи, як привід, надання допомоги в поверненні телефону, ОСОБА_4 , домовився про зустріч з потерпілим ОСОБА_7 .
Близько 07 години 50 хвилин, 09 жовтня 2017 року, за раніше досягнутою домовленістю, біля будинку № 13 по вул. Дорогожицькій, в м. Києві, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 , після чого разом, у автомобілі «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_7 проїхали до будинку № 10, по вул. Грекова, в м. Києві, де почали очікувати чоловіка, який, зі слів ОСОБА_4 , мав викупити з ломбарду мобільний телефон HUAWEI GR5, який раніше було викрадено у ОСОБА_7 .
Перебуваючи у автомобілі «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_4 , біля будинку № 10 по вул. Грекова в м. Києві, у період часу з 08:00 години до 10:00 години, ОСОБА_4 звернув увагу на мобільний телефон SAMSUNG J5 IMEI 1: НОМЕР_9 , IMEI 2: НОМЕР_10 , з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «Київстар» номер НОМЕР_11 та сім-карткою оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна» номер НОМЕР_12 , який знаходився на полиці біля важеля коробки перемикання передач та вирішив повторно, таємно викрасти його.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , близько 09 годині 50 хвилин, 09 жовтня 2017 року, перебуваючи у автомобілі «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , біля будинку № 10 по вул. Грекова в м. Києві, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, взяв з полиці біля важеля коробки перемикання передач мобільний телефон SAMSUNG J5 IMEI 1: НОМЕР_9 , IMEI 2: НОМЕР_10 , вартістю 1199 (одна тисяча сто дев?яносто дев?ять) гривень 98 копійок, з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «Київстар» номер НОМЕР_11 та сім-карткою оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна» номер НОМЕР_12 , які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, на абонентському рахунку яких грошових коштів не було, який сховав у кишеню своєї куртки, тобто повторно, таємно незаконно заволодів чужим майном.
Близько 10 годи 00 хвилин, 09 жовтня 2017 року, перебуваючи біля будинку № 10 по вул. Грекова, в м. Києві, потерпілий ОСОБА_7 вирішив здійснити дзвінок зі свого мобільного телефону SAMSUNG J5 та коли виявив його відсутність зрозумів, що телефон намагається викрасти ОСОБА_4 , після чого висловив до останнього вимогу показати вміст кишень одягу та повернути мобільний телефон SAMSUNG J5.
Продовжуючи вчинення злочину, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, продовжив відкрито викрадати майно потерпілого ОСОБА_8 та не реагуючи на вимоги останнього повернути майно і припинити свої незаконні дії, швидко вийшов з машини та побіг у двори будинків по вул. Грекова в м. Києва, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 1199 (одна тисяча сто дев' яносто дев?ять) гривень 98 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , повторно, відкрито викрав чуже майно, (грабіж), чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 09 жовтня 2017 року, о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. А.Щусєва, 32, а саме біля магазину «3 Метри», звернув свою увагу на малолітнього ОСОБА_9 який гуляв на вулиці. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , розробив злочинний план, який полягав у тому, що ОСОБА_4 підійде до малолітнього ОСОБА_9 та повідомивши йому завідомо неправдиву, вигадану історію про необхідність здійснення телефонного дзвінка, шляхом обману отримає у малолітнього ОСОБА_9 його мобільний телефон.
В ході реалізації свого злочинного умислу, під час розмови ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_9 до них підійшли друзі потерпілого ОСОБА_9 малолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне заволодіння майном малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .. В подальшому ОСОБА_4 , з метою повторного, заволодіння чужим майном шляхом обману, слідуючи з малолітніми ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , в напрямку будинку № 15 по вул. Орловській в м. Києві, повідомив останнім завідомо не правдиву історію про те, що його розшукує поліція і для того, щоб йому допомогти малолітні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мають передати йому свої мобільні телефони з яких він здійснить декілька дзвінків друзям, після чого поверне телефони малолітнім ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , а за їх допомогу, в якості винагороди, дасть грошові кошти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 о 19 годині 15 хвилин, 09 жовтня 2017 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Орловська 15, увійшовши в довіру до малолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , повідомивши останнім завідомо неправдиву інформацію, діючи умисно, повторно, шляхом обману отримав від малолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 мобільні телефони, а саме:
-від малолітнього ОСОБА_10 , мобільний телефон марки «НТС 801Е», який належить потерпілому ОСОБА_15 , вартістю 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, з сім карткою оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна» номер НОМЕР_13 , яка для потерпілого матеріальної цінності не становить;
-від малолітнього ОСОБА_14 , мобільний телефон «Iphone SS», який належить потерпілому ОСОБА_16 , вартістю 8000 (вісім тисячі) гривень 00 копійок, з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна», номер: НОМЕР_14 , яка для потерпілого матеріальної цінності не становить;
-від малолітнього ОСОБА_9 , мобільний телефон «HUAWEI Y3I», який належить потерпілому ОСОБА_17 , вартістю 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок, з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна», номер НОМЕР_15 та з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «Лайфселл», номер НОМЕР_16 , які для потерпілого матеріальної цінності не становлять; після чого ОСОБА_4 , під приводом подальшого можливого придбання попросив у малолітнього ОСОБА_9 його кросівки моделі «ASIUS», вартістю 300 (триста) гривень 00 копійок, які належали потерпілому ОСОБА_17 та пообіцяв, що коли повернеться з телефонами та придбає вищезазначені кросівки за велику суму грошових коштів. Малолітній ОСОБА_9 , будучи запевненим в реальності намірів ОСОБА_4 передав йому кросівки моделі «ASIUS».
Продовжуючи вчинення злочину ОСОБА_4 , отримавши від малолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 майно, тобто повторно заволодівши чужим майном шляхом обману, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, майном розпорядився на власний розсуд, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_15 матеріальної шкоди на суму 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, потерпілому ОСОБА_16 матеріальної шкоди на суму 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, потерпілому ОСОБА_17 матеріальної шкоди на суму 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок, а всього матеріальної шкоди на суму 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 повторно заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 (в редакції закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
В той же час, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Прокурор в судовому засіданні просив суд притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Заслухавши позицію учасників судового провадження, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Так, вимогами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 08.10.2017 р., кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, що виразились в таємному, повторному, викраденні чужого майна (крадіжці), на суму 800 грн.
Згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024, статтю 51 КУпАП викладено у новій редакції, відповідно до якої - дрібним викраденням чужого майна є викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що неоподатковуваний мінімум щодо адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно з п.п. 169.1.1, п.169.1 ст. 169 ПК України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2017 - встановлений в розмірі 1600 грн.
Отже, враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у таємному, повторному, викрадені чужого майна, на суму 800 грн., що є значно меншим 1600 грн., відтак його діяння на даний час вже не є кримінально караним.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
Також, обвинувачений ОСОБА_4 допитаний у судовому засіданні, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, вину по обвинуваченню за кримінальними правопорушеннями передбаченими ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 (в редакції закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України визнав повністю, щиро розкаявся.
Обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні надав показання, що дійсно, він в указані в обвинувальному акті дні та час відкрито викрав чуже майно та вчинив шахрайство, відповідно до обставин описаних в обвинувальному акті.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений на момент вчинення злочину йому був не знайомий. ОСОБА_4 потрапив в його машину випадково. ОСОБА_18 підвозив обвинуваченого, оскільки вирішив заробити. Потерпілий зазначив, що вони ще посиділи пішов дощ, випили по пиву, телефон лежав між сидіннями. Потерпілий помітив, що пропав телефон коли прийшов додому. Потерпілий зазначив, що на наступний день зустрілися, обвинувачений сказав, що здав в ломбард і треба почекати. Потім ОСОБА_4 попросив подзвонити, у потерпілого був телефон дружини. Через деякий час потерпілий побачив що телефону не має. Потім обвинувачений почав тікати, потерпілий його наздоганяти. Обвинувачений викинув телефон. Коли прийшли в ломбард перший телефон можна було викупити.
На підтвердження події злочину та вини ОСОБА_4 у його вчиненні прокурором надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні документи, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування.
Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши надані прокурором документи та речові докази, оцінивши їх у сукупності дійшов до висновків, що надані стороною обвинувачення документи є належними та допустимими доказами оскільки відповідають вимогам КПК України.
Аналізуючи та оцінюючи у сукупності докази та показання надані сторонами кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій ОСОБА_4 , суд керується правилами статті 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Таким чином, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, безпосередньо дослідивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_4 відкритому викраденні чужого майно (грабіж), вчиненому повторно, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, щодо потерпілої ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 ; заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно, щодо потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , передбаченого ч. 2 ст. 190 (в редакції закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та була доведена прокурором в суді.
Так в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того, про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України свідчать показання потерпілого ОСОБА_7 , який зазначив, що саме ОСОБА_4 викрав належний йому телефон.
Також причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень підтверджується протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, з яких вбачається, що потерпілі на стадії досудового розслідування упізнали ОСОБА_4 , як особу, яка вчиняла відносно них кримінальні правопорушення.
Крім того, згідно встановленого судом порядку, суд визнав за недоцільне здійснення допиту інших потерпілих, у зв'язку із повним визнанням ОСОБА_4 своєї вини, та не оспорюванням учасниками судового розгляду викладених в обвинувальному акті обставинах.
Таким чином, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме, у:
-відкритому викраденні чужого майно (грабіж), вчиненому повторно, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, щодо потерпілої ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 ;
-заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно, щодо потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , передбаченого ч. 2 ст. 190 (в редакції закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України,
доведена і він повинен нести відповідальність за вчинене.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною що пом'якшує покарання є щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітнього.
Вирішуючи питання про призначення виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, сукупність всіх обставин його вчинення та дані про особу обвинуваченого, що він раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.05.2023 року за ч. 3 ст. 187 КК України, до 8 років позбавлення волі. Тому, суд приходить до висновку, про неможливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, а відтак необхідністю призначення йому міри покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням вимог ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.05.2023 року.
Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема рішення: щодо забезпечення заходів кримінального провадження, щодо речових доказів, щодо інших майнових стягнень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100011528 від 29.09.2017 року - закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді позбавлення волі строком на - 6 (шість) років.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 (в редакції закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді позбавлення волі строком на - 2 (два роки) роки.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання біль суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання, у вигляді позбавлення волі строком на - 6 (шість) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.05.2023 року за ч. 3 ст. 187 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 8 (років) років 4 (чотирьох) місяця позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 04 лютого 2021 року.
Процесуальні витрати у розмірі 8968 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок, понесені на проведення експертиз стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави.
Речові докази:
-пару чоловічого взуття та сувенірну купюру номіналом 500 гривень - повернути ОСОБА_9 ;
-мобільний телефон Samsung G350E, IMEІ 1: НОМЕР_17 , IMEI 2: НОМЕР_18 , дев?ять сім-карток різних операторів мобільного зв?язку, 1 флеш-картку на 1 Gb, чорну балоневу куртку, перстень з білого металу - повернути ОСОБА_4 ;
-мобільний телефон «Nokia 206» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , з двома сім картками - повернути ОСОБА_6 ;
-мобільний телефон SAMSUNG J5 IMEI 1: НОМЕР_9 , IMEI 2: НОМЕР_10 , з сім-карткою оператора мобільного зв?язку «Київстар» номер НОМЕР_11 та сім-карткою оператора мобільного зв?язку «ВФ Україна» номер НОМЕР_12 - повернути ОСОБА_7 ;
-DVD-R диск залишити в матеріалах справи;
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особу, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1