Провадження №2/760/5472/25
Справа №129/303/24
25 лютого 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Усатової І.А., за участю секретаря Зеленчука М.М.., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 7000 грн. у зв'язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 серпня 2023 року Інспектором Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Акопян А.Р. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ N7525979 від 14.08.2023, якою на нього, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУПАП.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.11.2023 у справі N129/2832/23 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області задоволено частково.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕАТ № 7525979 від 14 серпня 2023 року та надіслано справу на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Вінницькій області.
Зазначає, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що відбулося у результаті незаконних дій інспектора Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Акопян А.Р., щодо винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ N7525979 від 14.08.2023 р., яка буда визнана протиправною та скасована постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі N129/2832/23, йому була заподіяна моральна шкода.
Моральна шкода мотивована тим, що працівниками патрульної поліції грубо порушені права позивача, що призвело до необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності. У результаті неправомірних дій відбулись суттєві зміни у житті позивача, а саме необхідність захисту своїх порушених прав, складання адміністративного позову, підготовку відзиву на апеляційну скаргу ДПП, що призвело до душевних хвилювань.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 відкрито загальне позовне провадження.
7 лютого 2024 року від відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову.
Зазначає, що єдиним доказом на думку позивача є постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду №129/2832/23 від 16.01.2024. Однак дана постанова ніяким чином не фіксує завдання позивачу моральної (чи будь якої іншої шкоди) та не зазначено, що дії працівників УПП у Вінницькій області ДПП були протиправними, а навпаки, даною постановою скасовано рішення поліцейського та направлено справу на новий розгляд. Також у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду N129/2832/23 від 16.01.2024 зазначено що працівники поліції мали законні повноваження щодо складення постанови про адміністративне правопорушення. Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, остання містить інформацію щодо приладу вимірювання швидкості, яким зафіксовано перевищення швидкості автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_1 в населеному пункті. Тобто, факт правопорушення має місце.
Посилається, що справу про адміністративне правопорушення, яке було скоєно позивачем закрито відповідно до ст. 247 п. 7 КУпАП, тобто за сплином строків притягнення до відповідальності, що не є реабілітуючою обставиною.
Крім того, вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди, не обґрунтовано розмір заявленої моральної шкоди, та за яких обставин чи якими діями (бездітністю) відповідача шкода заподіяна. А тому, просить у задоволенні позову відмовити.
22 лютого 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.Зазначено, що вони є неналежним відповідачем, жодних прав та інтересів позивача не порушували. В обґрунтування зазначає, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Саме по собі скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення безспірно не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
14 лютого 2024 року та 23лютого 2024 року позивачем надано відповіді на відзиви, в яких викладено заперечення проти доводів представників відповідачів, позов підтримано.
Ухвалою судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 04.03.2024 цивільну справу передано до Солом'янського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.11.2023 у справі N129/2832/23 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області задоволено частково.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕАТ № 7525979 від 14 серпня 2023 року та надіслано справу на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Вінницькій області.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено: ст. 56 Конституції України; ст.ст. 1173-1176 ЦК України; Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок по доведенню обставин заподіяння моральної шкоди та визначення розміру компенсації на її відшкодування покладається на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Враховуючи роз'яснення, викладенні у п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач.
Представник ДПП посилається, що справу про адміністративне правопорушення, яке було скоєно позивачем закрито відповідно до ст. 247 п. 7 КУпАП, тобто за сплином строків притягнення до відповідальності, що не є реабілітуючою обставиною.
Суд зазначає, що матеріали справи, не містять будь-яких рішень з приводу закриття на підставі ст. 247 п. 7 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у справі № 129/2833/23 та і будь-яких інших, ухвалених після надіслання справи на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Вінницькій області.
Таким чином, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та надіслання справи на новий розгляд до ДПП та у подальшому неприйняття будь - яких рішень у справі, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження.
У даній справі підставою для відшкодування шкоди є скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та надіслання її новий розгляд до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Вінницькій області.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/1799/16-ц від 10 жовтня 2019 року. Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21),від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21, від 26 січня 2022 року у справі № 607/25039/19, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 522/10241/19 (провадження № 61-18178 св 21).
Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Так, відповідно до висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке у подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Враховуючи постанову від 22.07.2020 у справі № 303/7352/18, Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність судового рішення, яким встановлено неправомірність дій державного інспектора відділу оперативного реагування № 1 управління протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці Державної фіскальної служби зі складення протоколу про порушення митних правил і вилучення автомобіля. З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна. У постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, провадження № 12-199гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення або рішення іншого компетентного органу, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, апеляційний суд не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».
Так, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З огляду на викладене, позивачем доведений факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків, а тому з урахуванням середньої тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення, вимог розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає на користь позивача моральна шкода в розмірі 1500 грн, яка буде належною та достатньою для її покриття.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А.Усатова