Справа №760/15129/24
1-кп/760/2232/25
Про продовження строку тримання під вартою
(повний текст)
19 лютого 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100090001013 від 15.04.2024 року питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21 лютого 2025 р. включно.
Відповідно до абз. 1 ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурором було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 14.04.2024 приблизно о 23:45 год. під час бійки дістав предмет схожий на розкладний ніж чорного кольору та почав погрожувати ОСОБА_4 фізичним насильством. ОСОБА_4 , намагаючись уникнути фізичного конфлікту, вибіг у коридор, а обвинувачений та ще двоє чоловіків побігли за ним. В ході переслідування зав'язалася бійка, під час якої у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжкого тілесного ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ножем не менше двох ударів у грудну клітину та живіт ОСОБА_4 , завдавши останньому тяжких тілесних ушкоджень.
Таким, чином ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У судовому засіданні прокурор підтримала своє клопотання та просила суд продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, зокрема, зазначивши, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 наявні передбачені ст. 177 КПК України ризики, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти даним ризикам, що підтверджується вищевикладеними обставинами.
Потерпілий думку прокурора підтримав, просив клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували.
Захисник вказала, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні.
Обвинувачений має постійне місце проживання в Києві, на помешкання, де він проживає, є договір оренди. Обвинувачений проживає з дружиною. Те, що обвинувачений не працевлаштований, не є підставою для застосування до нього тримання під вартою.
Захисник зазначила, що обвинувачений не може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, раніше не судимий. Не відповідає дійсності твердження прокурора, що ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Сам обвинувачений розуміє наслідки ухилення від явки до суду, а тому буде належним чином виконувати свої процесуальні обов'язки. Вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту цілком може забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Обвинувачений думку захисника підтримав, вказав, що не є злочинцем. Потерпілий сам почав бійку та всіх провокував. Потерпілий був п'яним та душив його товариша, а тому обвинувачений намагався його зупинити. Вважає, що його дії підпадають під поняття «самооборона», оскільки він не хотів нікого вбивати. Вважає, що домашній арешт цілковито зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позиції прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого суд прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Прокурором дотримано вимог ч. 3 ст.199 КПК України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою, не зменшилися, а саме ризик переховуватися від суду, про що свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, що полягає в позбавленні волі на строк від п'яти до восьми років, документів щодо соціальних зв'язків обвинуваченого суду не надано, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, адже ОСОБА_6 офіційно не працює, іншого постійного джерела доходів не має.
Вищенаведене, на думку суду, також унеможливлює застосування щодо обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі заходи не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, можуть негативно вплинути на перебіг судового розгляду даного кримінального провадження, а тому вважає обґрунтованим продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
На думку суду, продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти, яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики та має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові. Враховуючи те, що судовий розгляд триває достатньо довго з об'єктивних причин, ризики із минулих судових засідань залишаються ті самі, оскільки процесуальна стадія не змінюється. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.
Дані обставини, на думку суду є достатнім приводом для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи те, що розмір застави був визначеній в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу і наразі відсутні будь-які нові обставини, що б вплинули на необхідність його зміни, суд залишає його розмір без змін.
Виходячи із змісту ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.
На підставі викладеного суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави - 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень.
Визначити строк дії ухвали до 19 квітня 2025 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 24 лютого 2025 р.
Суддя ОСОБА_1