Справа №705/882/25
2/705/1572/25
25 лютого 2025 року Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Роман Володимирович, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Новікова Ігоря Івановича про забезпечення позову, подану одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Новіков І.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що оскільки предметом спору є поділ спільного майна подружжя, до якого, крім побутової техніки, відносяться транспортні засоби і у позивача є підстави вважати, що без її згоди вони можуть бути відчужені на користь третіх осіб, або передані в довгострокове користування третім особам, то невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині визначення частки позивача в спільному майні подружжя і ускладнить розпорядження позивачем своєю часткою у спільному майні подружжя.
У зв'язку з цим просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони ОСОБА_2 відчужувати та/або передавати третім особам права користування на автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2015 року випуску, VIN code: НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 ;
- заборонити ОСОБА_2 відчужувати та/або передавати третім особам майнові права на імпортуємий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT GT B8 TDI 2.0 2018 року випуску, імпортером якого є ОСОБА_2 , або третя особа за довіреністю від ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 провести процедури митного оформлення імпортуємого ним автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT GT B8 TDI 2.0 2018 року випуску, з подальшою державною реєстрацією цього транспортного засобу на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спільну сумісну власність.
На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України суддя вважає за необхідне розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та наявні матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що вимоги заявника yt підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.06.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.06.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як заборона користування та розпорядження певним майном, що за своєю суттю є арештом майна, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує наявне право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом із цим само по собі посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Тобто арешт на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.
У постанові від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18 Верховний Суд виснував, що заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову, представник позивача стверджує, що транспортні засоби належать відповідачу по справі, але жодного передбаченого законом доказу зареєстрованого у встановленому порядку права власності чи іншого речового права відповідача ОСОБА_2 на зазначені автомобілі не надав.
Крім цього, в своїй заяві про забезпечення позову сам представник позивача вказує, що права відповідача або будь-якої іншої особи на імпортуємий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT GT B8 TDI 2.0 2018 року випуску ще фактично не зареєстровані, оскільки дане авто імпортується на замовлення, але будь-яких доказів таких обставин не надає. Такі обставини також виключають, на думку суду підстави для задоволення вимоги зобов'язати відповідача вчинити державну реєстрацію автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT GT B8 TDI 2.0 2018 року випуску як на нього, так і на будь-яку іншу особу. Таким чином, заявником не надано відомостей щодо належності саме відповідачу транспортних засобів, про накладення арешту на які він просить.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Так, судом встановлено, що дійсно між сторонами існує спір щодо поділу спільного майна, але стороною позивача не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Виходячи з оцінки доводів заяви щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог, слід зазначити, що заявником не доведені обставини належності відповідачу майна, щодо якого заявник просить обмежити права відповідача, тобто накласти арешт шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також ним не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що особа має намір відчужити майно з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду або вчинити будь-які інші дії, в тому числі з майном, право на яке за відповідачем не зареєстровано та не підтверджено будь-якими доказами, внаслідок чого, тому суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153, 154, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Новікова Ігоря Івановича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р. В. Піньковський