18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 760/25652/20
провадження № 51-3195км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурораОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу сторони обвинувачення на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Києва.
Обставини справи
1. Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (КК) - на строк 5 років, за частиною 1 статті 186 КК - на строк 3 роки, і за сукупністю злочинів відповідно до статті 70 КК остаточно - на строк 5 років. На підставі статті 75 КК суд звільнив засудженого від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
2. Суд визнав доведеним, що злочини вчинено за таких обставин:
27 вересня 2020 року приблизно о 01:45 біля кафе на вул. Кайсарова, 9 в м. Києві засуджений в ході конфлікту на побутовому ґрунті кілька разів кулаком вдарив ОСОБА_7 в обличчя та живіт, а коли потерпілий впав на землю, продовжив його побиття руками та взутими ногами, доки той не втратив свідомість. Внаслідок цих дій потерпілому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.
20 лютого 2021 року приблизно о 18:55 на вул. Мостова, 23 в м. Києві засуджений відкрито викрав з автомобіля таксі мобільний телефон ОСОБА_8 вартістю 5000 грн.
3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Він вважає безпідставним звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки це не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів. Звертає увагу на те, що засуджений, перебуваючи під слідством за вчинення тяжкого злочину, вчинив корисливий злочин, що свідчить про його схильність до вчинення суспільно-небезпечних діянь. На його думку судами не враховано перебування в стані алкогольного сп'яніння як обтяжуючу покарання обставину.
6. Крім того, він зазначає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції проведено без участі потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що є істотним порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 412 КПК.
7. Також прокурор стверджує, що апеляційний суд усупереч положенням статті 419 КПК не обґрунтував належним чином залишення без задоволення скарги сторони обвинувачення і не усунув допущених місцевим судом порушень статей 65, 75 КК, що призвело до призначення засудженому невиправдано м'якого покарання.
Позиції учасників розгляду
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
9. У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони обвинувачення належить задовольнити.
11. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
12. Як випливає зі змісту статті 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження попередження нових злочинів й виправлення засудженого є можливим без його ізоляції від суспільства.
13. У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
14. Проте суд апеляційної інстанції, цих законодавчих приписів не дотримався. формально підійшов до перевірки доводів апеляційної скарги прокурора
16. Відповідно до матеріалів справи прокурор, не погодившись із вироком місцевого суду, подав на нього апеляційну скаргу. В ній він, наводячи конкретні аргументи, просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення в частині заходу примусу й ухвалити новий вирок, яким призначити засудженому покарання, що належить відбувати реально.
15. Переглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно звільнив засудженого від відбування заходу примусу, а призначене засудженому покарання із застосуванням статті 75 КК відповідає вимогам статей 50, 65 цього Кодексу.
16. Мотивуючи свою позицію, апеляційний суд послався на встановлені місцевим судом пом'якшують покарання обставини, а саме: розкаяння у вчиненому, відшкодування шкоди, а також позитивну характеристику обвинуваченого.
16. Разом із тим апеляційний суд не врахував, що засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, через незначний привід жорстоко побив потерпілого, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень, не взяв до уваги, що засуджений, після вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я вчинив грабіж. Така поведінка засудженого свідчить про схильність до суспільно-небезпечної поведінки і байдужість до можливих правових наслідків.
17. Також посилання апеляційного суду на щире каяття засудженого є сумнівним з огляду на те, що в судовому засіданні засуджений фактично не визнавав свою винуватість, намагаючись знайти виправдання своїм діям. Відповідно до довідки-характеристики засуджений за місцем проживання характеризується посередньо (т.1, а.с. 71), а не позитивно, як про це зазначив апеляційний суд.
18. Таким чином, поза увагою суду залишилися обставини, які мають значення при обранні порядку відбування призначеного покарання.
19. Сукупність цих обставин у взаємозв'язку свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло порушення принципу співмірності й невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість.
20. Отже, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до засудженого положень статті 75 КК є необґрунтованим.
21. У контексті зазначеного Суд вважає, що ухвалу апеляційного суду слід скасувати через істотне порушення норм матеріального права, а кримінальне провадження направити на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
22. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням правил глави 31 КПК, ретельно оцінити всі обставини, що мають правове значення під час вибору заходу примусу, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає статті 370 КПК.
23. При цьому слід мати на увазі, що за тих самих фактичних обставин вчинення злочину, даних про особу засудженого та пом'якшуючих обставин звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК є неправильним і м'яким.
24. Отже, подану прокурором касаційну скаргу належить задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3